США і Китай ділять майбутнє ШІ: що стоїть за зустріччю Трампа та Сі

Зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна в Пекіні 13 травня 2026 року офіційно виглядає як класична двостороння дипломатія: торгівля, тарифи, Тайвань, рідкоземельні метали й чипи. Утім, склад делегацій свідчить про інше: США й Китай фактично звіряють позиції перед боротьбою за контроль над майбутньою цифровою інфраструктурою, штучним інтелектом і віртуальними платформами.

Дві архітектури влади в одному кадрі

Перше, що впадає у вічі, — асиметрія делегацій. Трамп прилетів з Ілоном Маском (SpaceX, xAI, Tesla, Starlink), Тімом Куком (Apple), Дженсеном Хуангом (NVIDIA), Ларрі Фінком (BlackRock), Стівеном Шварцманом (Blackstone) та керівниками Boeing, Cargill, Citigroup, GE Aerospace. Це демонстрація того, наскільки тісно в США переплетені держава, великі технології, дані й приватний капітал: усередині конструкції — уряд, а реальну вагу має бізнес.

Делегацію зустрів віцепрезидент Хань Чжен — особистий емісар лідера КНР. Жодного китайського СЕО у кадрі: ні Поні Ма (Tencent), ні Чжана Іміна (ByteDance), ні Ляна Веньфена (DeepSeek), ні Женя Чженфея (Huawei). У США держава перебуває разом із капіталом, у КНР — над капіталом. Це дві несумісні моделі: ринково-розподілена проти централізовано-партійної.

Правовий каркас Пекіна: коли регуляція випереджає індустрію

Поки Захід дискутує, чи потрібен спеціальний закон про ШІ (ЄС ухвалив його 2024 року, а США досі не мають єдиного федерального закону), Китай уже створив багаторівневу систему регулювання цифрових платформ, віртуальних персонажів і генеративного ШІ. Центральну роль відіграє Адміністрація кіберпростору Китаю (CAC), підпорядкована Центральній комісії з кіберсправ на чолі із Сі. Це політико-технократичний регулятор, що поєднує контентний контроль, кібербезпеку, регулювання алгоритмів, нагляд за даними й сертифікацію ШІ. На Заході ці функції розщеплено; у КНР — сконцентровано в одній установі з прямою лінією на верхівку партії.

У листопаді 2022-го Міністерство промисловості та інформаційних технологій Китаю разом із п’ятьма іншими регуляторами оприлюднило чотирирічний план інтеграції VR із промисловими рішеннями — перший національний документ із підтримки метавсесвіту з дедлайном до 2026 року. Китай демонструє, що його цифрова екосистема готова до тестового запуску. Кожен цифровий аватар у КНР має реального власника з паспортом і обов’язком відповідати за дії свого двійника.

Судова система КНР також формує прецеденти. У квітні 2024-го Пекінський інтернет-суд ухвалив перший у світі прецедент щодо порушення немайнових прав через ШI-генерований голос: синтезований голос зберігає юридичний зв’язок із особою-оригіналом. У грудні 2023-го той самий суд визнав ШI-згенероване зображення твором, що підлягає авторсько-правовому захисту.

Китайський регулятор CAC в обов’язковому порядку реєструє алгоритми: будь-яка платформа з генеративним ШІ чи рекомендаційними алгоритмами подає опис, дані навчання й оцінку ризиків. На 2024 рік у реєстрі було понад 1400 моделей (Baidu Ernie, Alibaba Qwen, Tencent Hunyuan, ByteDance Doubao, Huawei Pangu, Zhipu GLM, Moonshot Kimi, DeepSeek). Жодна не вийшла б на ринок без перевірки CAC. Тому коли DeepSeek-R1 на початку 2025-го спричинив резонанс на Заході, він уже мав за плечима повний цикл китайського compliance, якого жодна західна модель не проходила.

Регіональні програми доповнюють стратегію. Пекін у серпні 2022-го ухвалив План дій із розвитку індустрії «цифрових людей» — аватарів. Мета — до 2025 року досягти обсягу ринку у 50 млрд юанів, але столиця вийшла на показник раніше: до 2023-го обсяг становив 51 млрд. Шанхай у січні 2022-го запустив план із розвитку метавсесвіту з метою у 350 млрд юанів. А шанхайський план розвитку «втіленого інтелекту» на 2025–2028 роки стосується гуманоїдної робототехніки — переходу від віртуальних аватарів до фізичних роботів у реальному просторі.

Логіка Китаю протилежна західній. На Заході технології розвиваються швидше, ніж закони: правове регулювання наздоганяє їх через роки. У китайській моделі держава створює правила ще до масового запуску технологій. Тому Китай, імовірно, експортуватиме не лише технології, а й готову модель державного контролю — як рамку «цифрового суверенітету» для країн Глобального Півдня.

SpaceX-Anthropic: третій актор поза двополюсною схемою

Навколо консорціуму Маска (SpaceX + Starlink + xAI + Tesla + Neuralink) та його перетинів із Anthropic, OpenAI, Oracle, Microsoft — майже повністю замкнена технологічна екосистема. У ній є все: космічні ракети (Falcon, Starship), супутниковий Інтернет Starlink (понад 6 тисяч супутників), наземні та майбутні орбітальні дата-центри (Colossus 1 у Мемфісі), найпотужніші моделі ШІ (Grok, Claude через партнерство), нейротехнології (Neuralink) та енергетика (Tesla).

Фактично йдеться про структуру з атрибутами державної влади: орбіта, що нікому не належить; інфраструктура супутників і дата-центрів; комунікація через Starlink, який використовується в конфліктах; обчислювальні потужності як одиниця влади; юрисдикційний вакуум і власний когнітивний апарат. США — один із замовників цього актора, а не його суверен. Прецедент відомий: коли українські військові спробували застосувати Starlink над окупованим Кримом проти російського флоту 2022 року, Маск особисто вимкнув покриття. Угода Anthropic зі SpaceX (Colossus 1) відображає тенденцію: найпотужніші ШІ-лабораторії концентруються навколо обчислювального ядра приватного актора з виходом на орбіту.

Китайська модель рухається інакше: там немає окремого «технологічного князя» на кшталт Ілона Маска — є держава, яка диригує оркестром із Huawei, DeepSeek, Alibaba, Tencent, ByteDance, Baidu, SMIC, SenseTime. Стратегія Китаю — робити ставку на відкриті й доступні ШI-моделі (DeepSeek, Qwen чи Kimi). Якщо модель безкоштовна й має 90% продуктивності найдорожчої західної, ринок іде до вас без політичного тиску. Плюс кожна з цих моделей працює в межах CAC-каркасу — й експортується в комплекті з регуляторним режимом.

Тиха уніфікація на протокольному рівні

Поки США та КНР публічно конкурують, на глибшому рівні відбулось об’єднання — перехід глобальних фінансових систем на спільний стандарт ISO 20022. Це єдина мова обміну фінансовими повідомленнями для Fedwire, CHIPS, китайської CIPS, SWIFT і майбутніх платформ цифрових валют центральних банків (CBDC).

2024 року китайська платіжна система CIPS обробила 8,2 мільйона транзакцій на 175,49 трлн юанів (24,47 трлн дол.), що на 42,6% більше, ніж торік. Станом на червень 2025-го система мала 176 прямих учасників і близько 1500 непрямих у більш як 180 країнах. А в лютому 2026 року Китай оновив правила роботи CIPS, дозволивши працювати не лише з юанями, а й з офшорним юанем та іншими валютами, включно з гонконгським доларом. CIPS поступово перетворюється на ширшу міжнародну фінансову платформу.

Інший приклад — платформа mBridge (спільний проєкт центральних банків Гонконгу, Таїланду, ОАЕ та Китаю для міжнародних розрахунків у CBDC). У середині 2024-го банк BIS вийшов із проєкту, але платформа продовжила роботу, ставши однією з перших діючих систем міжнародних цифрових розрахунків поза традиційною доларовою інфраструктурою. 2025-го до неї приєдналася Саудівська Аравія та інші країни Перської затоки. Платформа працює на тому самому стандарті ISO 20022. Але тут виникає проблема: що більш уніфікованою стає глобальна фінансова система, то простіше здійснювати централізований контроль — від моніторингу до санкцій чи відключення держав і користувачів.

Чотири шари: де об’єднання вже відбулося, а де неможливе

Архітектуру майбутньої цифрової системи умовно можна поділити на чотири шари:

Шар 1 — базові технічні стандарти та протоколи (ISO 20022, TCP/IP, ERC-стандарти). Тут глобальне об’єднання вже відбулось: і США, й Китай використовують спільні технологічні «мови».

Шар 2 — фізична інфраструктура (чипи, дата-центри, супутники). Тут триває розділення й дублювання систем — кожна сторона створює незалежну інфраструктуру.

Шар 3 — моделі ШІ. Тут одночасно існують конкуренція і взаємне навчання моделей через витоки даних, скрейпінг та open-source.

Шар 4 — юрисдикція та право. Саме тут розбіжності між Китаєм і Заходом найбільші: вони будують принципово різні моделі контролю над цифровим світом.

США і Китай, як дві півкулі планетарного штучного інтелекту, інтегруються на нижніх шарах і розходяться на верхніх. Поверх усього формується третій тип суб’єкта — екстериторіальний (SpaceX—Anthropic—Starlink), який стає третьою силою.

Що це означає для Пекіна та Вашингтона

Найімовірніше, сторони домовлялися про тимчасові компроміси в окремих секторах. Для Boeing це могли бути нові замовлення від Китаю в обмін на чипи. Для Apple — гарантії розгортання виробництва в Китаї в обмін на технологічну співпрацю. Для Tesla — розширення Шанхайської фабрики та доступ до систем автономного водіння в обмін на партнерства з китайськими компаніями. Для NVIDIA — частковий доступ до китайського ринку в обмін на стабільне постачання рідкісноземельних металів. Фінансові гіганти (BlackRock, Blackstone) зацікавлені в доступі до китайських ринків капіталу. Однак ці домовленості стосуються економіки й не змінюють головного: США і Китай будують різні моделі контролю над технологіями.

Цивілізаційне питання

У перспективі найближчих 5–7 років ця система може стикнутися з кризою. Світ рухається до моделі, де стандарти спільні, інфраструктура розділена, а великі корпорації нарощують вплив, який раніше належав державам. Контроль над інформацією переходить до глобальних інфраструктурних платформ. Така конструкція не витримає першого ж стрес-тесту — орбітального інциденту, кризи цифрових активів чи збою автономної зброї, а наслідки криз неможливо буде втримати в межах однієї країни.

Головне питання, яке мали б вирішити Трамп і Сі: чи варто почати будувати глобальні правила для нової цифрової реальності ще до того, як її остаточно сформують технології, чи робити це після? «Після» — пастка, в яку людство вже потрапляло з ядерною зброєю, фінансовими інструментами, соцмережами, коли регулювання запізнювалося на десятиліття.

Парадоксально, але саме CAC сьогодні пропонує єдину діючу модель випереджального регулювання. Не для копіювання — для усвідомлення, наскільки ми відстаємо. Зустріч Трампа із Сі — це остання інвентаризація перед стрибком, який, можливо, відбудеться вже без них. І те, як зараз сформулюють базові поняття цифрової юрисдикції, відповідальності за автономні системи та правового статусу віртуальних людей, визначить цифровий всесвіт наших дітей.

Україна

Поки Китай уже створює складну систему регулювання нових цифрових технологій, а ЄС поступово впроваджує власні правила для ШІ, Україна фактично лише на старті цього процесу.

Для України тут — окремий діагноз. У нас досі немає ні закону про ШІ, ні положень про цифрових людей, цифрові об’єкти, суб’єктів, інших акторів цифрового всесвіту, ні реєстру алгоритмів, ні вимог до маркування ШI-контенту та інших законів для цифрового світу. Водночас маємо впровадження ШІ у внутрішні процеси Міністерства цифровізації України та черговий запуск національної LLM та інфраструктури AI Factory для стратегічних галузей. Але ізольовані управлінські та платіжні системи на кшталт «української FedNow» чи «української CIPS» нікому не потрібні.

Найгірше місце для України — застрягти на шарі 2 (фізичної інфраструктури), будуючи паралельні «українські рейки», й пропустити шари 1 (базові технічні стандарти та протоколи, особливо квантової криптографії) і 4 (юрисдикція та право). Натомість Україна могла б здобути перевагу, розвиваючи адаптивну юрисдикцію та право цифрових екосистем — у створенні правил для нових технологій, які світ ще тільки вчиться регулювати: бойовий ШІ, який ухвалює тактичні рішення в режимі реального часу, рої дронів, автономні системи, токенізовані оборонні активи, відповідальність за рішення ШІ чи змішані команди «людина + алгоритм» — інших таких полігонів у світі немає. Це юрисдикційний капітал, який знецінюється щодня. Велика Британія, Сінгапур, ОАЕ й Естонія перетворюють такий капітал на регуляторну перевагу через AI sandboxes, цифрові резиденції, режими відповідальності. Пекінський приклад тут — зразок не для копіювання (модель CAC несумісна з нашим конституційним ладом), а для усвідомлення: випереджальне регулювання можливе. Країна, яка першою створює правовий каркас для технології, отримує більше, ніж та, яка створює саму технологію, адже технологія застаріває за 18 місяців, а правовий каркас живе десятиліттями.