Світ після відходу США: "чудова сімка" демократій як основа глобальної стійкості

Світовий порядок, що склався після Другої світової війни, зруйновано остаточно.

Авторитарна вісь консолідується. Це чітко видно на полі бою в Україні, де воюють не тільки росіяни, а й північнокорейські солдати та іранські дрони. Зовнішня політика Сполучених Штатів стала непередбачуваною, а мита досягли рівня, якого світ не бачив з 1930-х років. Китай перетворює економічну залежність на зброю. Він використовує цей інструмент, щоб почергово домагатися політичних поступок від демократичних країн – від Австралії до Литви, від Південної Кореї до Канади.

Демократичні держави "середнього рівня" сьогодні стикаються з примусом, протекціонізмом і недієздатністю багатосторонніх інститутів, які більше не можуть їх захистити.

Може здатися, що перед середніми країнами стоїть бінарний вибір: прагнути недосяжної самодостатності – або погодитися на формальний суверенітет у ролі сателітів будь-якої великої держави.

Але можливий і третій шлях.

У його основі лежить ідея "Демократичної сімки" – D7. Як засновники до неї мають увійти Австралія, Канада, Європейський Союз, Японія, Нова Зеландія, Південна Корея і Велика Британія. Разом ці держави контролюють сукупний ВВП у розмірі близько $36 трлн, що становить приблизно 30% загальносвітового. Вони мають достатню економічну вагу, що дасть змогу стримувати будь-який тиск – навіть з боку глобальних гегемонів.

D7 має стати авангардом, а не закритим клубом. Навколо неї сформуються концентричні кола з асоційованих членів і партнерів, які на власний розсуд долучатимуться до конкретних ініціатив. Така структура створить гнучку геометрію співпраці. На старті ми виділяємо шість ключових напрямів:

• Відкритий для прийняття нових учасників торговий альянс, який збереже вільну торгівлю на основі загальних правил в умовах, коли реформа СОТ зайшла в глухий кут.

• Економічний аналог Статті 5, який створить єдиний фронт колективної оборони проти геополітичного примусу.

• Демократична технологічна ініціатива, яка покликана формувати стандарти, координувати експортний контроль і забезпечувати спільні інвестиції в штучний інтелект, квантові технології та космос.

• Стратегія у сфері критично важливої сировини, яка зруйнує монополію Китаю на переробку рідкісноземельних елементів.

• Оборонний механізм, який бере за основу кейс України і досвід створення "коаліції рішучих".

• Координовані глобальні інвестиції, які стануть реальною альтернативою китайській ініціативі "Один пояс – один шлях".

Управління D7 має бути легким: щорічний саміт лідерів, голосування супербільшістю і компактний секретаріат. Робота цього органу має бути націлена на реальні результати, а не на бюрократичне самороздування.

Двері альянсу мають залишатися відчиненими для Сполучених Штатів, а також для інших країн, які усвідомлюють свою причетність до глобальної демократичної спільноти.

Демократичний мультилатеральний світ можна вибудувати через мережу двосторонніх і багатосторонніх угод, що постійно зростає. Учасниками цього процесу можуть стати як країни з уже вкоріненою демократією, так і країни, що розвиваються або перехідні політичні системи.

Цей підхід уже довів свою ефективність на практиці. Прикладом є "коаліція рішучих" щодо України, яку в березні 2025 року створили прем'єр-міністр Британії Кір Стармер і президент Франції Емманюель Макрон. Сьогодні це об'єднання охоплює 34 держави (35 разом з Україною). Коаліція діє за межами консенсусної структури НАТО, роботу якої неодмінно заблокувала б Угорщина Віктора Орбана або інші столиці. Разом з тим, коаліція повною мірою використовує інфраструктуру, персонал та аналітичне планування НАТО.

Архітектура, яку ми пропонуємо, від початку спроєктована для роботи без участі США. І цей союз став необхідний саме тому, що Америка самоусунулася від глобального лідерства.

Проте двері мають залишатися відкритими. Сполучені Штати зможуть брати участь у проєкті як асоційований член у межах окремих коаліцій. Згодом, якщо США змінять свій політичний курс, вони зможуть увійти до складу ядра D7.

Поки ж членам D7 доведеться шукати новий баланс. Їм доведеться будувати архітектуру, здатну витримати економічний тиск з боку США, й одночасно зберігати життєво важливі двосторонні відносини з Вашингтоном у сфері безпеки.

Що стосується Китаю, то члени майбутньої D7 мають абсолютно різний рівень економічної залежності й різні політичні амбіції. Південна Корея і Японія глибоко інтегровані в китайські ланцюжки постачань. Євросоюз є найбільшим торговельним партнером Китаю, тоді як Австралія пережила різке погіршення відносин з Пекіном.

Ці відмінності істотні, але саме для таких випадків призначена гнучка геометрія союзу. Коаліція з п'яти країн, які діють спільно, завжди буде сильнішою, ніж будь-який учасник поодинці.

Головний принцип простий: країни, готові діяти, мають отримати для цього всі можливості. Водночас вони зобов'язані зберігати оперативну сумісність усередині ширшого альянсу.

Цей патерн можна відтворити в будь-яких багатосторонніх форматах – у торгівлі, технологіях, сировинному секторі, обороні та розвитку. Увесь цей час нам не вистачало лише сили, що координує.

Післявоєнний порядок у його звичному вигляді відійшов у минуле. Інститути, які служили демократичному світу протягом 70 років, сьогодні ослаблені, перекуплені або цілеспрямовано руйнуються великими державами, для стримування яких їх створювали.

Ностальгія цілком зрозуміла, але колишнього світу вона не поверне.

Архітектура, яку ми пропонуємо для D7, виглядає амбітною, але вона реалістична. Вона не вимагає утопічної загальної згоди. Потрібна лише критична маса демократій, готових разом розвʼязувати конкретні проблеми – крок за кроком. Так вони зможуть вибудувати взаємну довіру й інституційний потенціал.

"Коаліція рішучих" щодо України довела, що ця схема працює. І якщо демократичні держави змогли реалізувати такий підхід у сфері оборони, вони зможуть повторити цей успіх у торгівлі, інвестиціях, технологіях і видобутку критично важливих мінералів.

Колективна економічна, військова та м'яка сила демократичного світу все ще величезна. Нам бракує лише політичної архітектури, яка дасть змогу перетворити цю конкурентну перевагу на ефективні колективні дії.

Вікно можливостей стрімко закривається. Кожен акт економічного примусу, що залишається без відповіді, перетворює подібну практику на норму. Кожна неузгоджена реакція на протекціонізм послаблює демократичну солідарність.

Настав час діяти. І йдеться не про гучну заяву про наміри, а про практичні кроки зі створення нового формату спільної роботи.

Оригінал опубліковано в The Next Move