Вчені виявили дивну могилу у Лаосі: чому 37 осіб поховали у гігантському глечику

Місце, відоме як "Об'єкт 75", досліджувала міжнародна команда під керівництвом Університету Джеймса Кука та Департаменту культурної спадщини Лаосу. Пам'ятка розташована на плато Сьєнгуанг, де знаходиться "Рівнина глечиків", де сотні гігантських кам'яних посудин розкидані по всій місцевості.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Однак цей глечик відрізнявся від більшості інших як за своїми розмірами, так і за вмістом. Висотою близько 1,3 метра і шириною понад 2 метри, поховання було заповнене людськими останками, що робить його однією з найважливіших знахідок у цьому регіоні.

Радіовуглецеве датування кісток і зубів показало, що глечик використовувався упродовж 270 років. Дослідники припустили, що громади, ймовірно, поверталися сюди неодноразово, поміщаючи останки наступних поколінь у той самий посуд.

Ця пам'ятка датується приблизно 890–1160 роками н. е., періодом, коли Південно-Східна Азія формувалася під впливом регіональних торгівельних та культурних зв'язків, що охоплювали такі держави, як китайська династія Сун та кхмерська імперія в Камбоджі.

Хімічний аналіз намистин, знайдених під час розкопок, показав, що матеріали походять із віддалених місць, зокрема Південної Індії та Месопотамії. На думку дослідників, ці мережі обміну, ймовірно, сприяли поширенню цього похоронного звичаю по всій Азії, а згодом і в Тихоокеанському регіоні.

"Хоча сучасним спостерігачам розміщення людських останків у гігантських кам'яних глечиках може здатися незвичайним, практика вторинного поховання, коли тіла спочатку залишають розкладатися, а потім вибрані кістки перепоховують, насправді досить поширена в Азії та Тихоокеанському регіоні", — сказав доктор Ніколас Скопал, археолог з Університету Джеймса Кука та співкерівник дослідження.

Кістки не поміщали у великий глечик одразу після смерті. Судово-медична експертиза вказала на навмисний багатоетапний процес поховання. Тіла, ймовірно, розкладалися десь інде, перш ніж вибрані останки переносили до загального посуду.

"У багатьох культурах розкладання є перехідною фазою між смертю та світом предків. Переміщення кісток з одного місця в інше могло мати символічне значення, позначаючи завершення цієї трансформації", — пояснив Скопал.

Дослідники припустили, що менші глечики, розташовані поблизу головного посуду, могли слугувати тимчасовими місцями для розкладання, перш ніж кістки переносили до більшого контейнера. Ця ідея могла б пояснити, чому сьогодні багато глечиків на Рівнині глечиків порожні.

Скопал зазначив, що об'єкт 75, ймовірно, виконував функцію колективного склепу, що використовувався упродовж поколінь. Предмети, поховані разом із померлими, зокрема намистини, кераміка та металеві предмети, вказували на церемоніальні простори, пов’язані з предками, пам’яттю та груповою ідентичністю.

Польові роботи в цьому регіоні залишаються складними. Багато місць з глечиками приховані в густому лісі або на пересіченій гірській місцевості, і дістатися до них можна лише після тривалих поїздок та виснажливих піших прогулянок. Дослідники також стикалися з небезпекою від нерозірваних бомб, залишених після війни у В’єтнамі.

Навіть попри ці виклики, археологи планують подальшу роботу на Рівнині глечиків. Залишалися питання щодо людей, похованих у гігантському посуді. Чи були вони пов’язані родинними зв’язками, соціальними зв’язками чи чимось іншим? Команда сподівається, що майбутні біоантропологічні дослідження та аналіз стародавньої ДНК допоможуть встановити, ким були померлі та як вони вписуються в ширшу історію Південно-Східної Азії.

Ці знахідки дають змогу детальніше розглянути, як стародавні спільноти розуміли смерть, походження та соціальні зв’язки. Гігантська посудина з об'єкту 75 не просто містить кістки; вона зберігає підказки про культурні практики, що поєднували людей упродовж поколінь.

Інші новини науки

• На заході Румунії археологи виявили могилу аварського воїна, похованого поруч зі своїм конем та цінними артефактами із срібла та золота. Це поховання, датоване VI–VII століттями н. е.
• У Норвегії школяр знайшов 1300-річний меч під час шкільної екскурсії. Спочатку предмет виглядав як звичайний металобрухт, покритий іржею та землею.

Під час написання цього матеріалу використано матеріали IFLScience, Antiquity.