Ядерні "Іскандери" у Білорусі: військовий експерт пояснив головну небезпеку для Європи й України

Військовий експерт Павло Нарожний в ефірі 24 Каналу пояснив, чому цей крок є небезпечним не лише для України, а й для всієї Східної Європи. За його словами, нова ескалація показує і реальні військові ризики, і те, наскільки глибоко Лукашенко вже залежить від Кремля.

Ядерні "Іскандери" в Білорусі

З військової точки зору йдеться про балістичну ракету "Іскандер-М", яка може нести боєголовку вагою до 450 кілограмів.

Нагадаємо! 21 травня 2026 року Олександр Лукашенко приїхав до ракетної бригади в Осиповичському районі й публічно похвалився російськими комплексами "Іскандер-М". У Міноборони Білорусі повідомили, що йому показали роботу розрахунку пускової установки та сценарій умовного ракетного ядерного удару у форматі електронного пуску. Сам Лукашенко сказав, що колись лише мріяв про таку зброю, а тепер вона вже є на озброєнні білоруської армії.

У разі запуску з території Білорусі по Києву, Варшаві чи цілях у Литві час на реакцію вимірюватиметься буквально хвилинами, і це різко підвищує загрозу для всіх країн навколо.

Головна проблема балістичної зброї – це швидкість ракети. Якщо її буде запущено, скажімо, з Білорусі по Литві, Варшаві чи Києву, вона летітиме приблизно 2 – 3 хвилини,
– пояснив Нарожний.

Проблема не лише в дальності чи потужності. Балістичні ракети дуже складно перехоплювати, і навіть сучасні системи протиракетної оборони не дають повної гарантії захисту. Фактично це означає, що сама поява таких боєприпасів у Білорусі робить ризик для України і східного флангу Європи набагато гострішим.

Збивати балістичні ракети дуже важко. Це виключно Patriot, і то він не дає стовідсоткової гарантії,
– наголосив військовий експерт.

Тому перекидання ядерних боєприпасів для "Іскандерів" до Білорусі не виглядає просто демонстративним жестом Москви. Це вже новий раунд ескалації і ще одне підвищення напруги в регіоні, де відстань до цілі занадто мала, щоб дозволити собі помилку.

Лукашенко залежить від Кремля

Теоретично білоруське суспільство могло б чинити спротив, але шанс, що це реально зупинить режим або не дасть Росії використати таку зброю, виглядає дуже малим. Після псевдовиборів люди вже виходили на протести, однак усе закінчилося арештами, зникненнями і тортурами.

Білорусь – як Радянський Союз 1937 року, різниця невелика. Люди там зникають, людей знищують,
– сказав Нарожний.

Навіть якщо нова хвиля обурення і почнеться, це ще не означатиме падіння режиму. Як приклад він навів Іран, де на вулиці виходили сотні тисяч людей, але влада вистояла. У Білорусі, де репресивна машина працює не менш жорстко, протест теж може спалахнути, але навряд чи швидко перетвориться на реальний важіль впливу.

Протестувати можуть, але мені здається малоймовірним, що це закінчиться чимось результативним,
– наголосив військовий експерт.

Всередині країни можливе невдоволення, але швидко змінити рішення режиму або зламати його силою суспільство навряд чи зможе.

Лукашенко не може вийти з російської залежності

Для Лукашенка ця історія впирається не в безпеку Білорусі, а у власне виживання при владі. Білоруська економіка критично залежить від дешевих російських енергоресурсів: країна отримує нафту і газ, переробляє їх, зокрема на Мозирському НПЗ, а також тримається на експорті калійних добрив, де Мінськ і Москва фактично мають домінуючі позиції.

Задача будь-якого диктатора – це зберегти свою владу, а на все інше, на проблеми цивільного населення, мирних людей, йому байдуже,
– пояснив Нарожний.

Через це Лукашенко змушений триматися за співпрацю з Росією, хоча й намагається до останнього не втягувати білоруські війська у війну. Він розуміє, що пряма участь у бойових діях обернеться ударом і по його економіці, бо значна її частина зосереджена неподалік українського кордону і в разі відповіді опиниться під загрозою.

Важливо! Володимир Зеленський заявив, що громади біля кордону з Білоруссю треба посилити додатковими засобами ППО, а фінансування для оборонних заходів на Чернігівсько-Київському напрямку вже є. Це прозвучало після його попередження від 20 травня, що Росія розглядає сценарії додаткових нападів на Україну з напрямку Білорусь – Брянська область.

Варіант просто піти з посади для нього теж майже не існує. Такий крок означав би або в'язницю, або втечу у вигнання, а вибір місць, де він міг би сховатися, дуже вузький.

Якщо він піде у відставку, він одночасно потрапить у в'язницю. Для Лукашенка це означає, що він повинен кудись їхати. А куди він може поїхати? У нього вибір невеликий: або Росія, або Китай, або Північна Корея, або Іран,
– сказав військовий експерт.

Фактично Лукашенко лишається в пастці. Він залежить від Кремля, бо без нього ризикує втратити і владу, і країну, але ця ж залежність робить Білорусь ще вразливішою для чужих воєнних рішень.

Що відомо про ситуацію на білоруському напрямку?

Під час поїздки до Славутича 21 травня Зеленський окремо говорив про зміцнення оборони північних областей, фортифікації біля кордону з Білоруссю та Брянською областю Росії, а також про готовність України не лише оборонятися, а й діяти превентивно, якщо буде загроза. Президент наголосив, що Україна пам'ятає наступ із білоруської території у 2022 році й зараз розуміє, як реагувати на такі ризики.

Лукашенко паралельно знову заговорив про нібито готовність зустрітися з Володимиром Зеленським "у будь-якій точці Білорусі чи України" та обговорити двосторонні відносини. В Офісі Президента на це відповіли жорстко: Дмитро Литвин наголосив, що слова Лукашенка не мають реальної ваги ще з 2022 року, відколи Білорусь фактично стала плацдармом для російського вторгнення.

Загальний фон на півночі залишається напруженим: Росія і Білорусь проводять спільні навчання з ядерним компонентом, а українські силові структури посилюють безпекові заходи у прикордонних областях. На цьому тлі Мінськ одночасно демонструє російське озброєння, говорить про небажання втягуватися у війну та намагається подавати себе окремим гравцем, хоча Київ прямо дає зрозуміти, що у разі реальної загрози відповідь буде швидкою.