"Жахливіший за Путіна": ексречниця президента Тайваню про Сі Цзіньпіна та що об'єднує з українцями

Прагнення Китаю приєднати Тайвань лишається одним із ключових геополітичних викликів у 21 столітті для демократичного світу. Постійні погрози з боку Пекіна, економічний та політичний тиск проти союзників Тайваню останнім часом активізувалися з подвійною силою.

Водночас збереження демократії на Тайвані є надзвичайно важливим також і для України, адже ми разом стикаємось з агресивними авторитарними сусідами, які прагнуть втрутитися та зруйнувати наші суспільства.

Колас Йотака – тайванська політична діячка, журналістка та ексречниця Офісу Президента та Кабінету Міністрів Тайваню, була одним із ключових спікерів на Lviv Media Forum – 2026.

24 Канал отримав унікальну нагоду провести ексклюзивне інтерв'ю, щоб обговорити основні виклики, що сьогодні виникають перед тайванським суспільством, які спільні риси та відмінності існують між Україною і Тайванем та як вдається в таких жорстких умовах будувати політичні союзи з іншими державами.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

"Ми не можемо не бути другом Америки": як працювати зі США та протистояти впливу Китаю?

Вчора під час Вашого виступу на LMF-2026 ви сказали, що Тайвань є ключовим фактором у відносинах США та Китаю. Водночас американська політика стала надзвичайно непередбачуваною, і Україна вже це відчула на собі. Хотів би запитати, як Тайвань вибудовує свою стратегію зі Сполученими Штатами так, аби не стати надто залежним від конкретної адміністрації у Білому домі? Тобто як ви будуєте комунікацію як із республіканцями, так і з демократами?

Думаю, для таких країн, як Тайвань чи Україна, – це, на жаль, реальність, з якою ми мусимо жити: для нас неможливо не бути другом Америки, незалежно від того, яка адміністрація перебуває при владі – демократи чи республіканці. Тому що таким країнам як наші потрібні союзники.

Нам потрібні союзники, щоб протистояти агресивному сусіду поруч із нами. Для України це Росія, для Тайваню – це Китай. Навіть попри те, що США зараз є порівняно непередбачуваними, ми все одно маємо знаходити спосіб працювати з ними – чи то у форматі дипломатичної підтримки, чи, у випадку Тайваню, через продаж зброї. Тайвань закуповує багато американського озброєння.

Саме тому люди так уважно стежили за зустріччю Сі Цзіньпіна і Трампа. Про неї говорили до зустрічі й продовжують говорити після – коментують безупинно, тому що тайванці хвилюються. Ми не знаємо, яку саме угоду Трамп може укласти із Сі Цзіньпіном.

Колас Йотака виступає під час дискусії на сцені Lviv Media Forum / Фото LMF

Навіть сьогодні, перед нашою розмовою, дорогою сюди я перевіряла новини, щоб подивитися, що саме говорить адміністрація Трампа. І поки що вони мовчать щодо Тайваню.

Сі Цзіньпін учора згадав Тайвань, але Трамп промовчав. З погляду Тайваню, це можна вважати радше хорошою новиною, ніж поганою. Принаймні вони зберегли мовчання. А Марко Рубіо, держсекретар США, зробив заяву, що позиція Сполучених Штатів щодо Тайваню не змінюється.

Тому ми, тайванці, маємо вірити, що США залишаються демократичною країною незалежно від того, яка партія перебуває при владі. Неважливо, республіканці це чи демократи – ми маємо підтримувати дипломатичні відносини з обома сторонами. І ми віримо, що як демократична країна США мають підтримувати Тайвань. Вони мають розуміти, що є правильним, якщо між Тайванем і Китаєм станеться конфронтація.

І я також думаю, що адміністрація Трампа має зрозуміти: Сі Цзіньпін – не хороший лідер.

Сі Цзіньпін – точно не хороша людина. Трамп багато разів говорив, що Сі Цзіньпін – його хороший друг, хороший лідер. Але насправді це страшна людина. Американці мають це зрозуміти. Як і Путін – він дуже страшний. Він може бомбити Київ, як це було два дні тому, просто щоб бачити, як гинуть люди. Сі Цзіньпін може бути навіть гіршим. Ви просто не знаєте, чого від нього чекати. Це дуже страшна людина. Тому він точно не той, кого Трамп чи його адміністрація повинні називати хорошим лідером.

Звісно, ми розуміємо, що Америка укладає угоди з Китаєм і дивиться на це з погляду бізнесу. Але, окрім цього, люди мають права – особливо тайванці. Тайванці мають право й надалі жити в демократичному суспільстві. Саме цього хочуть тайванці.

Я також хотів спитати, як у Пекіні можуть оцінювати результати військових операцій Росії проти України або США проти Ірану. Чи можуть такі приклади впливати на майбутні рішення Китаю щодо Тайваню? Ми бачимо військові навчання навколо острова, але, можливо, результати цих війн також можуть змінити або відкласти розрахунки Пекіна.

Ми завжди сприймаємо російське вторгнення в Україну як урок для Тайваню. Тайванці дуже уважно стежать за війною в Україні, тому що ми не хочемо, щоб щось подібне сталося з нами. Але водночас ми розуміємо, що одного дня це цілком може статися.

Звісно, війна – це жахливо. Війна погана для всіх – для Путіна, для президента Зеленського, для українського народу. І війна була б жахливою також для тайванців, для бізнесменів, учителів – для всіх. Але ми готуємося до такої можливості, тому що Сі Цзіньпін ніколи не припиняв повторювати, що Тайвань є частиною Китаю. Він каже, що ми один народ, що ми всі китайці, що маємо "повернутися до батьківщини" під владою Сі Цзіньпіна. Але це абсолютно неправда.

Я вважаю, що Путін використовує щодо України той самий наратив, який Сі Цзіньпін використовує щодо Тайваню. Сі Цзіньпін каже, що Тайвань – це частина Китаю. Путін каже, що Україна – це частина Росії. Сі Цзіньпін каже, що тайванці – це китайці. Путін каже, що українці – це росіяни.

Звісно, здатність українців чинити опір російській агресії вплинула на розрахунки Китаю. Боротьба за українську демократію – це та сама боротьба, з якою стикається Тайвань. Вони глибоко пов’язані між собою, адже ми знаємо, що Росія та Китай співпрацюють. Тому нам потрібно, щоб Україна досягла успіху. І це має чітко усвідомлювати кожне демократичне суспільство, не лише Тайвань.

Щодо ситуації в Ірані, ми вже бачимо, який вплив вона має на глобальну економіку. І наслідки атаки на Тайвань були б набагато гіршими. Тому стримування Китаю від створення кризи в Тайванській протоці – в інтересах усього світу.

Якщо ви знаєте, Путін навіть написав статтю "Про історичну єдність росіян та українців" незадовго до повномасштабного вторгнення.

Саме так. І Сі Цзіньпін у березні ухвалив дуже страшний закон, який набуде чинності вже 1 липня. Цей "Закон про сприяння етнічній єдності та прогресу" – про те, що китайський народ має бути "єдиним і сильним" разом. Згідно з цим законом будь-хто може звинуватити іншу людину в тому, що вона не вважає Китай своєю країною.

Наприклад, якщо я скажу: "Ні, я не китаянка, я тайванка", – людина, яка це почує, може повідомити про мене владі. Мене можуть заарештувати, посадити до в'язниці, зробити злочинцем – просто через мої думки та слова, а не через якісь дії. Це дуже страшно.

Тайвань лишається ключовим фактором у відносинах між США та Китаєм / Фото LMF

І щодо Сі Цзіньпіна – так, ви можете бачити, як він усміхається і тисне руку Трампу, але насправді він зовсім не такий. Тому ми чудово розуміємо, що Путін використовував ті самі методи щодо українців, а зрештою вдерся і почав бомбити Україну.

Тайванці дуже уважні та обережні в цьому питанні. Ми бачимо, як Україна бореться, але водночас бачимо, скільки страждань ця війна принесла українцям.

Просто сьогодні в ресторані, де я снідала, я побачила чоловіка, який втратив ногу та зайшов по чашку кави. З одного боку, мене дуже вражає те, наскільки українці сильні, стійкі та незламні. Але водночас мені дуже сумно це бачити. Як так сталося, що все це відбувається лише через амбіції Путіна щодо України? Для нас це дуже важливий урок.

І головне, чого ми вчимося в України, – це стійкість. Нам важко навіть уявити, через що проходять українці. Чотири роки – це дуже довго. І та сила волі та витривалість, яку показав український народ, – справді вражають.

Чому союзники не згодні визнати незалежність Тайваню?

Також хотів би поговорити про вашу роботу на посаді речниці Офісу президента Тайваню, що було найскладнішим у взаємодії з міжнародними політиками, партнерами та союзниками? Чи було щось, що вас здивувало в тому, як демократії в Європі, США чи інших країнах ухвалюють рішення, особливо в кризові моменти?

Є хороша сторона, а є й сумна.

Хороша сторона полягає в тому, що ми можемо спілкуватися і будувати дружні відносини з багатьма демократичними країнами Америки та Європи.

Але депресивна частина, що розчаровує, полягає в тому, що навіть якщо вони тиснуть тобі руку, то вже наступної миті, коли говорять про Тайвань, вони все одно повторюють, що дотримуються політики "єдиного Китаю".

Довідково! Політика "єдиного Китаю" просувається як одна з ключових основ зовнішньої політики КНР. Вона передбачає, що існує лише "один Китай", а острів Тайвань є невіддільною частиною території материка під управлянням офіційного Пекіна.

Через це країни, що мають тісні дипломатичні зв'язки з Китаєм зазвичай не визнають Тайвань незалежною державою. Деякі країни, як от США підтримують тісні неофіційні зв'язки з Тайванем, пряму економічну співпрацю і що найважливіше – військову взаємодію. Саме це робить питання Тайваню одним із найгостріших геополітичних конфліктів сучасності.

Тайвань має 112 офіційних представництв або посольств у світі, Україна поки відсутня в цьому списку / Wikimedia

Вони можуть намагатися вести з тобою бізнес, але коли мовиться про суверенітет або незалежність країни, багато хто все одно стає на бік Китаю і називає Тайвань провінцією Китаю. Тому це створює дилему, дуже незручну ситуацію, з якою нам постійно доводиться стикатися.

Але ми не можемо здатися. Ми маємо рухатися вперед щодня, крок за кроком. І ми сподіваємося, що одного дня тайванці зможуть чітко сказати: ми не є чиєюсь частиною – ми самі по собі, Тайвань є Тайванем.

Тому, коли ти тиснеш руки та будуєш дружбу з різними країнами, у тебе виникає дуже складне й суперечливе відчуття. Зрештою, вони часто не можуть зробити стільки, скільки ти від них очікував. Але поступово ми все ж рухаємося вперед.

Ми також бачимо, що Пекін постійно намагається ізолювати Тайвань через дипломатичний та економічний тиск. Наскільки в такій ситуації важливою є публічна комунікація – не лише з політиками та елітами, а безпосередньо зі звичайними людьми?

Ви маєте на увазі мене як речника чи загалом позицію уряду?

Про загальну урядову стратегію. Як Тайвань пояснює людям, чому вони мають вас підтримувати, попри тиск з боку Китаю?

У нас є офіційні державні канали комунікації з людьми, тому що існує величезна кількість фейкових новин. Навіть коли Китай погрожує Тайваню, одразу починають поширюватися різні версії дезінформації. Тому люди звертаються до уряду. І, дякувати Богу, багато хто все ще довіряє уряду. Хоча, звісно, не всі.

У нас є урядові речники, які пояснюють людям різні речі, оголошують політику щодо протидії китайській пропаганді та інформаційним кампаніям. Думаю, більшість тайванців досі довіряють уряду, тому вони хочуть чути саме офіційну позицію.

У цьому сенсі ми справляємося не так уже й погано. Але проблема дезінформації залишається дуже серйозною. Ми досі не навчилися повністю з нею боротися, тому що це надзвичайно складно.

Тайвань має про-китайські політичні сили в парламенті, зокрема такою вважається партія "Гоміньдан" / Фото LMF

У Тайвані занадто багато китайських проксі та людей, які фактично представляють інтереси Китаю. Вони поширюють дезінформацію в інтересах Пекіна.

Серед них можуть бути навіть обрані політики, парламентарі, бізнесмени чи студенти. Іноді ти навіть не знаєш, хто вони, тому що Тайвань – демократична країна. Ми не придушуємо свободу слова. Ми не можемо перевіряти Facebook чи WhatsApp кожної людини, щоб бачити, що саме вона поширює.

Тайвань – не поліційна держава. І саме через це наша демократія іноді створює певні вразливості, які ворожі сили можуть використовувати проти Тайваню. Над цією проблемою ми досі працюємо.

Як урядовий речник, я не думаю, що ми можемо повністю цьому запобігти. Але ми можемо продовжувати доносити до суспільства правильну інформацію.

А чи намагаєтеся ви працювати безпосередньо з китайським суспільством? Чесно кажучи, Україна теж намагалася працювати з російським суспільством, але це не дуже спрацювало. Можливо, у Тайваню інший досвід.

Ви маєте на увазі звичайних громадян Китаю?

Так, чи намагаєтеся ви пояснювати їм, як усе виглядає насправді?

Ні, тому що в них заблокований доступ інформації. Вони не можуть вільно користуватися Google чи Facebook. Тому в нас фактично немає каналів прямої комунікації з ними.

Але в нас є одна радіостанція – Radio Taiwan International. Вони й сьогодні тут разом зі мною. І вони можуть робити хоча б щось.

Китай – дуже велика країна, але на східних та південних прибережних регіонах люди іноді можуть чути наші радіоефіри. Тому Radio Taiwan International намагається таким чином достукатися до китайських громадян. Але масштаби цього дуже обмежені.

Що схожого та відмінного між Тайванем та Україною?

Знаєте, Україну і Тайвань часто ставлять поруч у дискусіях про захист демократій під тиском авторитарних режимів. Які схожості між нашими суспільствами, на вашу думку, є справжніми, а які порівняння можуть бути хибними?

Головна схожість у тому, що і ми, і ви живемо під загрозою, і водночас обидва наші суспільства вважають себе демократіями.

Наскільки я розумію, українці хочуть бути частиною Європи та Європейського Союзу. Ви хочете демократії. Ви не хочете повертатися до чогось на кшталт Радянського Союзу під владою Путіна. І це страшно.

Для Тайваню ситуація схожа. Ми не хочемо ставати частиною комуністичного Китаю. Насправді я навіть не можу сказати "повертатися", тому що Тайвань ніколи не був комуністичним. Ми просто не хочемо бути частиною Китаю.

Я думаю, як українці, так і тайванці стали дуже обережними, тому що десятиліттями живуть під загрозою з боку диктатур.

Колас Йотака зустріла український військових поблизу львівського вокзалу / Фото з Facebook Kolas Yotaka

І попри весь цей тиск, обидва наші суспільства намагаються рухатися вперед – економічно, культурно та соціально. Ми намагаємося стати сильнішими країнами. І це справжня схожість між нами.

Але відмінність, і, мабуть, найслабше місце Тайваню, полягає в тому, що не так багато країн офіційно визнають Тайвань незалежною та суверенною державою. І це велика проблема для нас. Принаймні Україна міжнародно визнана як держава. Українці мають власний сильний голос у Європі, і навіть НАТО змушене зважати на Україну.

Є також географічна відмінність. Україна – велика континентальна країна, тоді як Тайвань – острів. А це означає зовсім різні підходи до війни, оборони та самого характеру конфронтації.

Тому я думаю, що саме це є головними схожостями та відмінностями між нами.