Чемпіонка Європи з пауерліфтингу Анастасія Дерев’янко: Бути сильною — це не про кілограми

Збірна України яскраво виступила на чемпіонаті Європи з екіпірувального пауерліфтингу (з використанням спеціальної підтримувальної форми). Один із найяскравіших моментів на турнірі глядачам подарувала 39-річна Анастасія Дерев’янко, яка стала абсолютною чемпіонкою у ваговій категорії до 52 кг.

Анастасія підіймає сотні кілограмів, але запевняє, що справжня сила - не лише у рекордах. Абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу сьогодні виходить на поміст не тільки заради медалей. Кожен її виступ - це голос України, Донеччини, і вона продовжує жити й боротися всупереч війні.

Про перемогу, мотивацію та життя поза спортом Анастасія Дерев’янко розповіла в інтерв’ю журналісту Коротко про.

Кожен вихід на поміст - це вже не тільки про спорт та силу

- Анастасіє, ви тепер абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу. Що для вас означає це досягнення?

- Кожне з моїх досягнень для мене особливе. Зараз кожен вихід на поміст - це вже не тільки про спорт та силу. Це голос країни, нагадування про те, що ми є, ми боремось та перемагаємо, незважаючи ні на що. Звичайно, цінно додати до своєї «скарбнички» ще один титул, та метою було зробити так, щоб усі чули гімн нашої країни.

- Як вам ваші результати на ЧЄ у кожній окремо взятій вправі, все вийшло як треба?

- Присідання - 200 кг. Жим лежачи - 110 кг. Станова тяга - 175 кг. У всіх трьох вправах не виклалася і не показала те, на що була готова. Але - перемогла.

- В який момент цього чемпіонату зрозуміли, що все золото буде вашим?

- Я змагаюсь багато років (22 роки. - Авт.), уже добре знаю своїх суперників. Наразі я чинна чемпіонка світу, тому розраховувала на найвищі нагороди.

- Дружківка (Донецька область), яку ви представляєте, щодня зазнає атак ворога. Як це тисне на вас морально?

- Я живу в місті Дніпро - всі бачать новини і знають, як зараз складно просто жити, немає можливості елементарно поспати. Я представляю на світовій арені Донецьку область, місто Дружківку, хоча народилася не там, але це місто колись прийняло мене до спортивної спільноти, це як родина і ще один дім. Там народилися мої друзі. Мій тренер… Жахливо бачити, як місто перетворюють на руїни… як нищать усе, в чому колись жили мрії…

- Що вас надихає і мотивує у такий непростий час?

- Надихають діти, сини Сергій та Микола. Їм я показую приклад, що важливо не опускати руки, проявляти характер. Мій старший син також тепер займається пауерліфтингом.

Пауерліфтинг – це не про любов, це про вибір

- З чого для вас почалися заняття пауерліфтингом?

- Завжди знала, що є мій вид спорту, тільки не одразу це був саме пауерліфтинг. Але коли перший раз випадково спробувала, зрозуміла, що це моє. Коли людина займається своєю справою, це не складно, просто вдається.

- Що захопило вас у цьому виді спорту? Чим він підкорив ваше серце?

- Мені швидко набридає одне й те саме, тому, напевно, саме різноманітністю вправ. Адже їх аж три, цим мене і зацікавив пауерліфтинг. Це випробування всього, це складно, а ще й боляче. Але якщо ти можеш володіти своїм тілом і розумом, це гарно працює і дає результат.

- Що складніше: підняти рекордну вагу чи стабільно тримати високу форму роками?

 - Все залежить від бажання, немає нічого неможливого, форму тримати не складно, завжди є мінімум, який ти точно зробиш, а якщо хочеш рекорди, особисті чи світові, потрібно вже докласти зусиль.

- Що ви відчуваєте у секунди, коли йдете на поміст на виконання вирішальної спроби, від якої залежить доля медалей?

 - Впевненість. Холодний, беземоційний стан, і одна хвилина, яка покаже всі ті години, тижні, місяці і роки, які ти провів у залах, щоб бути там, де ти зараз є.

- Чи доводилося вам стикатися зі стереотипами щодо жінок у силових видах спорту?

 - Звичайно, як і кожній жінці, ще з раннього віку, тому що завжди обирала такі види спорту. Але моє життя є доказом того, що це реально можливо - бути мамою, бути титулованим спортсменом з багаторічним стажем.

- Зараз усе частіше українські дівчата у силових видах спорту демонструють круті результати і стають чемпіонками Європи та світу. Про що говорить цей тренд?

- Наші дівчата завжди були в трійці лідерів у світі. Силу кожної українки виміряти неможливо, вони неймовірні, кожна.

- Кожен ваш виступ виглядає сильно і красиво. Але що залишається за кадром?

- За кадром залишаються люди, без яких неможливо було б усе це. Навіть той спокій, що так необхідний у конкретний момент, можливий тільки завдяки підтримці.

- Всі ці перемоги, рекорди, неймовірні показники – це все результат титанічної праці. Наскільки складно психологічно витримувати подібні речі протягом життя? Чим доводилося жертвувати весь цей час?

- Тут важливо добре знати себе і розуміти, що результат дає не одне тренування, а загальний підхід. Це не про любов. Це про вибір, ціль, інтерес, можливо, навіть випробування себе.

- Чи є для вас у пауерліфтингу якісь речі, які й зараз здаються неймовірними?

- Для мене спорт завжди був частиною мене самої. Мені потрібні цілі, тому змагання - це як сходинки. Я завжди всім казала, що роблю все, тільки коли мені подобається, якщо колись почну сприймати спорт як роботу, на цьому все закінчиться. Тому досі для мене залишається неймовірним той факт, що мені просто цікаво.

Їм, що люблю, без обмежень, а от сон – найважливіше в режимі

- Якою ви є поза спортом?

- Мені здається, така як усі, але чомусь усі кажуть, що ні (посміхається. - Авт.). Я активна мама, дружина - це для мене найважливіше!

- Як вам вдається поєднувати спорт і материнство? Що складніше?

- Коли я вдома, я розчиняюся в сімʼї. Коли в залі, то я повністю там. Можливо, це і є секрет того спортивного довголіття, адже намагаюся робити чітке розмежування. Мені не складно бути мамою, мені пощастило, у мене чудові сини, які кожного дня кажуть, що я найкраща мама в світі - це дає надію, що все роблю правильно.

- Що для вас означає бути сильною жінкою?

- Це точно не про кілограми, це щось більше, про силу волі, про сприйняття світу та людей. Про віру в майбутнє.

- Як ви любите проводити вільний час?

- Вільний час майже весь належить молодшому сину. Здебільшого все, що можна придумати на свіжому повітрі. Намагаємося в цей непростий час хоч трохи дати дітям дитинства.

- Ваш режим життя - жорсткий? Багато обмежень?

- Те, що стосується харчування, це завжди індивідуально. У мене все просто - їм те, що люблю, без обмежень. А от сон вважаю найважливішим у режимі кожної людини. У період підготовки перед змаганнями сон у пріоритеті порівняно з усім іншим. Тому якщо вдається поспати хоча б 2 години вдень, це добре. Ніяких обмежень чи жорстких режимів і не потрібно.

- Чим би займалися у житті, якби не пауерліфтинг?

- Цікаве питання, навіть не думала над цим. Я ніколи не буваю без діла, завжди щось роблю. Напевно, це могло бути що завгодно, і не факт, що надовго.

- Про що мрієте?

- Упевнена, що в усіх нас мрія одна - щоб війна закінчилася. А більше нічого й не треба.