Нарешті поклали край: вчені дізналися, чи дійсно сестру Клеопатри поховали у Ефесі

Таємниця почалася в 1904 році, коли археологи виявили пам'ятник, названий "Восьмикутник", в Ефесі, стародавньому грецькому місті, розташованому на території сучасної Туреччини. Спочатку дослідники вважали, що ця споруда була пам'ятником перемоги.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ситуація змінилася в 1929 році, коли під час розкопок під спорудою виявили похоронну камеру. Усередині стояв саркофаг зі скелетом молодої особи, яка померла в підлітковому віці. Ця знахідка одразу ж викликала питання, оскільки поховання всередині міських стін у давнину були надзвичайно рідкісними. Такі почесті зазвичай надавалися шанованим політичним діячам, героям або великим благодійникам.

Відсутність написів залишила особу невідомою. Інтерес до гробниці різко зріс у 1980-х роках, коли австрійська археологиня Хільке Тюр висунула припущення, що могила могла належати Арсіної IV, молодшій сестрі Клеопатри VII.

Після смерті їхнього батька, Птолемея XII, у 51 році до н. е., Клеопатра VII та її брат Птолемей XIII стали співправителями Єгипту. Їхній союз швидко розпався, коли Птолемей XIII спробував захопити одноосібну владу.

Клеопатра втекла, а римський полководець Юлій Цезар втрутився і відновив її владу. Під час конфлікту Арсіноя проголосила себе королевою і очолила опір як проти Цезаря, так і проти Клеопатри.

Її повстання зазнало поразки. Римські війська захопили Арсіною і привезли її до Риму, де вона з'явилася на тріумфальній ході Цезаря як полонена. Хоча таке приниження часто закінчувалося стратою, Цезар пощадив її і дозволив їй жити в притулку в храмі Артеміди в Ефесі.

Стародавні письменники описували храм як одне з найсвятіших місць у середземноморському світі. Арсіноя залишалася там до 41 року до н. е., коли, за повідомленнями, Марк Антоній на прохання Клеопатри наказав стратити її. У стародавніх оповіданнях це вбивство вважалося шокуючим, оскільки відбулося у релігійному святилищі.

Прихильники теорії Тюр вважають, що архітектура Восьмикутника відповідає королівському походженню Арсіної. Восьмикутна споруда нагадує елементи знаменитого Олександрійського маяка, а її пірамідальний дах відтворює єгипетські стилі. Датування пам’ятки є сумісним із датою смерті Арсіної, що підкріплює думку про те, що гробниця належатла вигнанній принцесі.

Дослідники намагалися підтвердити ідентифікацію за допомогою наукового аналізу, але швидко виникли проблеми. Череп, виявлений у гробниці, зник під час Другої світової війни, змусивши вчених покладатися на старі фотографії та виміри 1920-х років.

Деякі ранні реконструкції стверджували, що обличчя мало африканські, грецькі та єгипетські риси, що відповідало птолемеївській королівській родині. Однак пізніші вчені критикували ці висновки, оскільки вони ґрунтувалися на застарілих методах, які намагалися визначити походження за формою черепа.

Історик Мері Бірд пізніше вказала на кілька основних слабких місць у цій теорії. Жодний напис не пов’язує гробницю з Арсіноєю, а скелет виглядає занадто молодим, оскільки Арсіноя, ймовірно, померла у віці близько двадцяти років, а не в підлітковому віці. Деякі експерти також стверджують, що Восьмикутник, можливо, побудували за часів правління імператора Августа, після смерті Арсіної.

Попри сумніви, ця історія залишалася популярною упроодвж десятиліть. Таємницю здавалося неможливо розгадати аж до 2022 року, коли дослідники з Університету Граца знайшли зниклий череп у Відні, використовуючи архівні записи та фотографії.

Це відкриття дозволило команді з Віденського університету під керівництвом Герхарда В. Вебера провести сучасні дослідження у 2024 році. Вчені дослідили череп, стегнову кістку та ребро за допомогою генетичного аналізу, радіовуглецевого датування та детальних анатомічних досліджень.

Тести показали, що кістки належали одній особі, яка померла десь між 205 і 36 роками до н. е. Однак найважливіше відкриття зробили завдяки аналізу ДНК, який виявив Y-хромосому. Особа, похована у Восьмикутнику, була чоловіком.

Подальше дослідження показало, що на момент смерті хлопчику, ймовірно, було від одинадцяти до чотирнадцяти років. Дослідники також виявили ознаки синдрому Треачера-Коллінза — рідкісного генетичного захворювання, що впливає на розвиток кісток обличчя. Його верхня щелепа була сформована неправильно, а нижня здавалася надзвичайно маленькою. Генетичні дані вказують на те, що його предки походили з Апеннінського півострова або Сардинії, а не з Єгипту.

Ці висновки нарешті поклали край тривалій дискусії. Знаменитий "Восьмикутник Ефесу" виявився не місцем поховання Арсіної IV. Натомість там були знайдені останки невідомого хлопчика римської епохи, особистість якого, можливо, так і залишиться невідомою.

Ця історія показує, як історичні таємниці можуть зберігатися упродовж поколінь, перш ніж сучасна наука повністю змінить картину подій. Вона також демонструє, як легко драматичні теорії можуть набути популярності, навіть коли доказів залишається обмаль.

Інші новини науки

• Археологи вже давно досліджують Серапеум у Саккарі — одне з найвизначніших підземних місць Стародавнього Єгипту. Однак учені стверджують, що три поховання в цьому некрополі досі не знайдені.
• Нещодавнє генетичне дослідження спростувало давнє переконання про те, що Христофр Колумб народився у скромній родині в Генуї. Іспанські вчені проаналізували ДНК кількох його нащадків і припустили, що Колумб, можливо, походив із знатної галісійської родини.

Під час написання цього матеріалу використано матеріали Wikipedia, Turkish Archaeological News.