Білоруський фронт Зеленського: навіщо Київ зближується з Тихановською

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська вперше прибула до Києва з офіційним візитом — на особисте запрошення президента Володимира Зеленського. До цього українська влада роками уникала публічної офіційної комунікації з демократичними силами Білорусі, однак тепер Київ фактично демонструє новий політичний сигнал у відносинах із Мінськом.

Уранці 25 травня Тихановська прибула до столиці спеціальним потягом разом із делегацією білоруських демократичних сил. На київському вокзалі її зустрів посол з особливих доручень МЗС України Ярослав Чорногор.

Свій перший візит до України Тихановська розпочала з Лук'янівського військового кладовища, де вшанувала пам'ять білоруської доброволиці Марії Зайцевої, яка загинула у боях за Україну. Опозиціонерка заявила, що для неї було принципово важливо почати поїздку саме з цього.

Очікується, що під час візиту Тихановська проведе зустрічі з керівництвом України та візьме участь у Міжнародному саміті міст і регіонів.

Як зазначають західні медіа, запрошення Тихановської до Києва стало важливим дипломатичним кроком для Банкової. Раніше офіційний Київ обережно ставився до контактів із білоруською опозицією, однак після особистої зустрічі Зеленського і Тихановської у Вільнюсі на початку року ситуація змінилася.

Перший контакт із "іншою Білоруссю": чому Київ запросив Тихановську

Як пояснив у коментарі Фокусу політолог Станіслав Желіховський, візит Світлани Тихановської до Києва є насамперед важливим політичним сигналом з боку України. Водночас експерт наголошує: попри міжнародну впізнаваність Тихановської та підтримку Заходу, вона не є беззаперечною лідеркою для всієї білоруської опозиції.

За словами політолога, у самій білоруській опозиції давно існують суперечності щодо того, чи варто об'єднуватися саме навколо Тихановської. Частина опозиційних кіл, зокрема й тих, які перебувають в Україні, ставляться до неї досить скептично. Проте саме вона сьогодні є найбільш медійною та впізнаваною фігурою білоруського демократичного руху, має підтримку Європейського Союзу та контакти із західними країнами. Саме це, на думку Желіховського, і стало головною причиною, чому Київ вирішив будувати комунікацію саме з нею.

"Офіційна українська влада тривалий час узагалі уникала прямих контактів із білоруською опозицією. Після того як Білорусь у 2022 році фактично стала співучасницею російської агресії, будь-яка комунікація з білоруським фактором сприймалася українським суспільством дуже болісно. Багато українців просто не розділяли режим Лукашенка, опозицію та звичайних білорусів, через що сама тема Білорусі стала токсичною", — каже експерт.

Желіховський зазначає, що зміни почалися лише останнім часом. Контакти між Зеленським та Тихановською вже відбувалися раніше на міжнародних заходах, а сам її приїзд до Києва був анонсований після однієї з таких зустрічей. На думку політолога, зараз Україна фактично демонструє, кого саме готова вважати представником демократичної Білорусі.

"Це спроба перезапустити українсько-білоруський діалог, але вже без режиму Лукашенка", — продовжує експерт.

Він нагадує, що до повномасштабної війни між Києвом і Мінськом існувала повноцінна комунікація, а Володимир Зеленський навіть відвідував Білорусь та зустрічався з Лукашенком. Після 2022 року цей контакт фактично зник, а Україна не підтримувала офіційного діалогу ні з владою Білорусі, ні з опозицією за кордоном.

Водночас політолог підкреслює: нинішній крок Києва означає й певне "спалення мостів" у потенційних контактах із режимом Лукашенка. За його словами, Україна фактично показує, що бачить представників білоруського суспільства саме в оточенні Тихановської, а не в офіційному Мінську.

"Візит Тихановської є сигналом і для Заходу. Частина білоруських демократичних сил підтримує Україну, а бійці полку імені Кастуся Калиновського воюють на боці ЗСУ. Саме це також могло вплинути на рішення Банкової піти на офіційний контакт із білоруською опозицією", — вважає політолог.

При цьому експерт закликає Україну діяти дуже обережно. Він наголошує, що Київ не повинен допустити ситуації, коли після контактів із білоруською опозицією Захід почне просувати ідею аналогічного діалогу вже з російськими "опозиційними" колами. Желіховський прямо проводить паралель між кейсом Тихановської та історією Юлії Навальної, наголошуючи, що для українського суспільства російська опозиція залишається значно токсичнішою темою.

Навколо Тихановської давно існують різні теорії та підозри щодо можливих зв'язків із Кремлем. Саме через це, на думку політолога, Україна раніше уникала тісної комунікації з нею. Однак зараз, припускає експерт, українські спецслужби та західні партнери могли провести додаткові перевірки, після яких Київ вирішив піти на офіційний контакт. Водночас жодних підтверджень зв'язків Тихановської з Кремлем немає.

Попри важливість цього візиту, Желіховський не очікує надто тісної та постійної співпраці між Києвом і Тихановською. Він пояснює це двома причинами: по-перше, вона не контролює всю білоруську опозицію, а по-друге — наразі немає ознак того, що режим Лукашенка близький до падіння або що сама Тихановська має реальні шанси найближчим часом очолити Білорусь.

Тихановська як сигнал Лукашенку: у що грає Київ

За словами політолога Олега Постернака, контакт зі Світланою Тихановською був би значно актуальнішим для України ще у 2020 році — під час масових протестів у Білорусі після президентських виборів, коли білоруське суспільство намагалося відстояти право на свободу та власний вибір. Тоді, на думку експерта, українська влада могла активніше підтримати демократичні сили Білорусі. Зараз же візит Тихановської до Києва виглядає вже як елемент великої політичної та психологічної гри навколо Білорусі.

"Цей крок може бути як спробою Зеленського діяти на випередження, так і фактором додаткового загострення відносин із Лукашенком. Білоруський лідер дуже болісно реагує на будь-яку альтернативну політичну суб'єктність, особливо на діяльність так званих "біглих" опозиціонерів за кордоном. Саме тому офіційний контакт Києва з Тихановською може викликати ще більше роздратування Мінська", — каже Фокусу Постернак.

Водночас експерт звертає увагу на суперечливість ситуації навколо можливої нової загрози з боку Білорусі. З одного боку, українська прикордонна служба заявляє, що не бачить концентрації білоруських військ біля кордону. З іншого — президент Володимир Зеленський говорить про дані розвідки та сигнали від європейських партнерів щодо можливого сценарію втягнення Білорусі у війну проти України або використання її території для нових атак.

"Білоруська армія залишається необстріляною та не в найкращому стані, тому навряд чи здатна самостійно становити серйозну загрозу. Але водночас є й інші тривожні сигнали — наприклад, нещодавній дзвінок президента Франції Макрона Лукашенку, який міг бути спробою застерегти Мінськ від участі у нових військових авантюрах", — продовжує експерт.

На думку політолога, навколо Білорусі зараз відбувається дуже складна політична гра, де частина процесів може залишатися непублічною. Він припускає, що Зеленський та західні лідери можуть володіти інформацією, яка поки невідома суспільству чи окремим державним інституціям.

Постернак також нагадав, що після 2022 року між Україною та Білоруссю фактично сформувався неформальний баланс: Україна не атакує білоруську інфраструктуру та не провокує дестабілізацію всередині країни, а Мінськ не дозволяє використовувати свою територію для нових масштабних атак на Україну. На думку експерта, цей баланс тривалий час зберігався, але останні зміни у владі та зміні підходів Банкової могли вплинути на ситуацію.

Політолог звертає увагу й на інший фактор — активізацію контактів між Вашингтоном та Мінськом останніми місяцями.

"США та Білорусь почали обережно відновлювати певну комунікацію, зокрема навколо санкцій та економічних питань. І не виключено, що нинішня активність України щодо Тихановської може бути спробою не допустити надто тісного зближення між Заходом і режимом Лукашенка", — каже політолог.

Окремо Постернак припускає, що Київ може намагатися зірвати можливий сценарій використання Мінська як майданчика для майбутніх переговорів між Україною та Росією. За словами експерта, для України такий формат виглядав би репутаційно принизливим, оскільки Білорусь вважається сателітом Кремля. Саме тому інформаційна активність навколо "білоруської загрози" та демонстративний контакт із Тихановською можуть бути частиною ширшої інформаційно-психологічної стратегії.

Водночас політолог не виключає й іншого сценарію: можливо, Росія та Білорусь дійсно мають певні закриті домовленості, про які поки невідомо публічно. І тоді нинішні заяви Києва та європейських партнерів можуть бути спробою зіграти на випередження та зірвати потенційні плани Москви й Мінська.

"У будь-якому разі це не можна сприймати просто як формальний візит Тихановської. Це частина великої політичної, розвідувальної та психологічної гри, яка зараз ведеться навколо нової білоруської загрози", — підсумовує Постернак.

Нагадаємо, у травні президент Зеленський попередив про загрозу нового наступ з Білорусі й про небезпеку для усіх п'яти областей на півночі — Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівський.

Своєю чергою Лукашенко відреагував на заяву Зеленського та пояснив, що насправді ні на кого не збирається нападами.