Гурт «Хорта» із прифронтового Запоріжжя виступив на підтримку українців в окупації

Запорізький гурт KHORTA виступив у другому сезоні музичного проєкту «Тотальний: Наживо», присвяченого підтримці Руху опору ССО ЗСУ та українців на тимчасово окупованих територіях. Відеоверсію концерту оприлюднили на YouTube. У межах лайв-сесії музиканти виконали композиції «Зелений гай», «Коса», «Ковила» та «ДНК Волі».

«Тотальний: Наживо» позиціонує себе як проєкт живої української музики, що об’єднує артистів навколо теми культурного спротиву та підтримки українців в окупації. Другий сезон проєкту присвячений лауреатам легендарного музичного фестивалю «Червона Рута – 2025». Невдовзі слухачі зможуть почути концерти інших гуртів, які стали переможцями тогорічного фестивалю: НамСказали, Целофанк та інших.

#KHORTA — гурт із прифронтового Запоріжжя, який поєднує електроніку, етнічні мотиви, хіп-хоп і вокал. Учасниками гурту є Юрій Юрченко, Марія Кісякова та Георгій Варакін. У 2025 році колектив переміг на «Червоній Руті» у номінації танцювальної музики.

«Запоріжжя — це не тільки про саме Запоріжжя. Це — Пологи, це Мелітополь, це Бердянськ, це Приморськ, це Енергодар. Хочу подякувати кожному українцю, який чинить опір на тимчасово окупованих територіях. Доєднуйтесь до Руху опору», — звернувся до українців на ТОТ продюсер і вокаліст гурту Юрій Юрченко. 

Організатори проєкту зазначають, що метою «Тотальний: Наживо» є підтримка української культурної присутності та привернення уваги до спротиву на окупованих територіях.

Юрій Юрченко відповів на кілька питань для ZN.UA

— Розкажіть, будь ласка, про символізм ваших пісень. Які основні образи є у піснях «ДНК Волі», «Ковила», «Зелений гай», «Коса» та що вони символізують?  

— У своїх піснях нам хотілося розповісти саме про Запоріжжя — про його історію, про місця сили і ті образи, які виникають на рівні підсвідомості, коли ти намагаєшся осмислити свій край.

«ДНК Волі» — це пісня про принципи, на яких може будуватися суспільство. Вона частково про історію, про видатних постатей і про висновки, які ми маємо з цього зробити сьогодні. Це спроба зафіксувати, що свобода — це не випадковість, а закономірність.

«Ковила» народилася під впливом унікальної, майже магічної природи острова Хортиця. Це пісня про символи, які зʼявляються, коли говориш про це місце: про козаків, які тут боронили свою землю, і про те, як у синергії з природою будувалося їхнє життя.

«Зелений гай» зʼявився після того, як світ знову побачив Великий Луг — уже після трагедії з Каховська ГЕС. З одного боку — це велика катастрофа, з іншого — момент, коли відкрилася унікальна природа, яка довгий час була втрачена. Саме це поєднання болю і відкриття стало основою пісні.

«Коса» — це історія про силу, яка одночасно може давати життя і захищати його. Це образ межі, балансу і вибору.

Усі ці пісні об’єднує одна ідея — Запоріжжя як унікальний простір, де природа, історія і характер людей складаються в одну велику історію. І для нас ця історія — це не лише про минуле, а про той бекграунд, на якому має будуватися українське майбутнє.

— Що ви відчували під час запису лайву, коли присвячували пісні українцям із тимчасово окупованих територій? 

— Після початку повномасштабного вторгнення Запоріжжя стало великим хабом і прихистком для людей, які були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. Ми багато спілкувалися з цими людьми, чули їхні історії, їхній біль, їхній досвід. Через них ми також відчували, що відбувається з тими, хто залишився. Тому під час запису лайву це не було просто виконанням пісень. Було відчуття, що ти звертаєшся до конкретних людей.

Для нас важливо через культуру, через творчість, через пісні нагадувати про те, що нас об’єднує: про нашу культуру, нашу країну, наше життя. Щоб ті, хто зараз на тимчасово окупованих територіях, відчували цей зв’язок і розуміли: вони не відрізані, вони частина України, і вони обов’язково повернуться.

І головне — щоб ця надія не згасала. Саме тому під час виконання цих пісень ми намагалися вкласти не лише емоцію, а й глибший історичний і культурний зміст — як форму підтримки для тих, хто зараз цього найбільше потребує.

— Що для вас означала перемога на «Червоній Руті – 2025» і що було після?

 — Фестиваль «Червона Рута» для нас має особливе значення, тому що саме з нього фактично починалося наше творче життя — ще у 1997 році, з іншим складом і навіть під іншою назвою.

За цей час змінювався колектив, змінювався склад, змінювалась форма, але головне залишилося незмінним — принципи. Саме тоді, на цьому фестивалі, сформувалося наше розуміння музики, культури і ставлення до того, що ми робимо. Це поєднання українського етнічного звучання — співу, інструментів — із сучасним саундом, яке і стало основою нашої музики. Тому повернутися на «Червону Руту» і тим більше здобути перемогу — це не просто крок вперед. Це дуже особиста історія. Це підтвердження того, що ми рухаємося правильно.

Після повернення в Запоріжжя не було паузи на святкування. Навпаки — цей результат дав ще більше енергії працювати далі. Ми продовжили виступати на благодійних заходах, підтримувати культурні ініціативи. І в цілому — будь-яка ініціатива, пов’язана з підтримкою культури або збором коштів, завжди знаходить у нас відгук. Бо сьогодні музика — це не лише творчість, а й форма присутності і підтримки.

— Чим, на вашу думку, є культурний спротив? І як митці можуть долучатися до такого спротиву через свої виступи, свою творчість?

 — На наш погляд, культура завжди є базою і основою будь-якого суспільства. Це те, чому іноді не приділяють достатньо уваги, але саме з цього все починається і на цьому все будується. Особливо це відчутно зараз. Для людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, звучання рідної мови, знайомої пісні, нагадування про свої корені — це як ковток свіжого повітря.

Це нагадування про те, хто ти є. Про те, що в тобі — на рівні коду, на рівні ДНК — є ця ідентичність: любов до своєї землі, до своєї культури. І це важливо не лише для тих, хто зараз на ТОТ, а й для всіх нас. Щоб ми не втрачали це відчуття, не забували, хто ми є, і не розмивали свої сенси. Бо в довгостроковій перспективі саме через культуру ми краще розуміємо себе як націю: хто ми, для чого ми, і на яких принципах хочемо будувати своє майбутнє. І саме це, по суті, і є культурний спротив.

Фестиваль «Червона Рута», лауреатами якого минулого року став гурт #KHORTA, це не просто музика. Це історія опору, що триває з 1989 року, коли під пильним оком КДБ українська пісня пробила собі шлях до свободи. Через пандемію коронавірусу та початок повномасштабної війни «Червона Рута» змовкла майже на шість років… Та вже у вересні 2025-го фестиваль знов об’єднав сотні українських виконавців на одній сцені, адже культурний спротив — це м’яка, але потужна сила проти ворога, який роками намагався знищити все українське. Про це в статті «Червона Рута» і тисячі голосів: культурний спротив, що єднає країну» розповідає Юлія Москаленко, яка побувала у Львові.