«Мандалорець і Ґроґу»: такий шлях успіху - теплий і ламповий

Давним-давно у далекій-далекій галактиці… Мандалорець продовжував наставляти свого мімімішного вихованця Ґроґу та полювати на негідників… Повнометражний фільм «Мандалорець і Ґроґу» Джона Фавро вже підкорює кінотеатри. Кореспондент Коротко про ділиться враженнями від перегляду.

 Чому «Мандалорець» став феноменом 

Три сезони серіалу «Мандалорець» від Disney+ мали шалені рейтинги – в середньому 8,7/10 на IMDb, а деякі серії (наприклад, фінал 2-го сезону) – взагалі 9,8. Як тут не зробити фантастичний блокбастер для великих екранів. Фактично маємо повномасштабне продовження серіалу. 

Втім, якщо ви не дивились серіал – це не означає, що вам буде незрозумілий фільм. Головне, що треба знати: колись Мандалорець  (він же Дін Джарін, він же Мандо) – мисливець за головами, нащадок колись могутньої раси благородних воїнів -  врятував малюка тієї ж раси, що й Великий магістр ордену джедаїв  Майстер Йода. І теж володіє Силою. Разом вони переживають різноманітні пригоди. 

У фільмі Мандалорець (Педро Паскаль) продовжує свою професійну діяльність. Після перемоги Нової Республіки над Імперією ще залишились воєначальники, які тримають під контролем частину галактики. Тож Діна Джаріна наймають, щоб він знаходив цих негідників та знешкоджував їх. Разом з Мандалорцем на завданнях постійно і його юний вихованець Ґроґу. Темнооке та вухате дитинча вчиться у свого наставника і періодично допомагає йому в справах. 

Наступне завдання, яке дає Діну Джаріну полковник Ворд (Сігурні Вівер) – знайти важливого і впливового імперця. Він дуже добре маскується, і про те, де він знаходиться, знають лише намісники Джабби Хатта (фанати Star Wars, пам’ятаєте цього жирного, жорстокого і хитрого слимака?). Але за інформацію вони вимагають врятувати їхнього небожа, сина Джабби – Ротту Хатта. Мандалорець вкрай неохоче береться за це завдання, бо не хоче бруднити руки зв’язками з такими гангстерами, як Хатти… І ця нелюбов йому ще сильно вилізе боком.

Як Star Wars переосмислили серіал та фільм

Хто полюбляє помпезну велич космічної опери оригінальних «Зоряних воєн» та ще більш пафосних серіалів-спін-офів, буде розчарований милою безпосередністю «Мандалорця і Ґроґу». Найкраще визначення для цього фільму – олдскульний вестерн. Нас ніби повертають у старі добрі 1970-ті роки, коли розповідь йшла неспішно, спецефекти були примітивними, але недоліки техніки компенсувала уява та віра в добро. І хоч у фільмі безліч сучасних комп’ютерних спецефектів, є і люба серцю фанатів старих фільмів тепла та лампова аніматроника.  

Ми точно можемо бути впевнені, що добро переможе зло. Що наш герой – Мандалорець – переможе всіх монстрів, з якими змушений битися (а їх безліч. Одних імперських штурмовиків сотні), а кумедний Ґроґу не лише розряджатиме бойовик своєю миловидністю, а й надає реальну допомогу. Ми, звичайно, переживаємо за головного героя, але в глибині душі завжди впевнені в хеппі-енді. 

Але разом з тим «Мандалорець» дав нове дихання франшизі та повернув інтерес до Star Wars після суперечливих проєктів останніх років. І саме завдяки появі нових персонажів. 

Ми знаємо, що Педро Паскаль давно заявив себе як «татусь» в багатьох фільмах та серіалах, але в «Мандалорці» і в «Мандалорці та Ґроґу» його батьківська фігура взагалі перетворюється на ідеал: він супертурботливий, але при цьому мужній, вчить малюка тонкощам військово-мисливського ремесла, як керувати космічним кораблем, виховує та піклується. 

Одна фраза чого варта: «Солодке лише після обіду». У кого не розтане серце від такої турботи? 

Автор сценарію, режисер та продюсер – шоуранер попереднього серіалу Джон Фавро (завдяки якому з’явилась і «Залізна людина»). Саме його почуття гумору не дає «Мандалорцю» та його сиквелу скотитись в пафос. А ще у фільмі безліч пасхалок, які порадують і любителів Всесвіту «Зоряних війн», і взагалі кіноманів. 

Насолода для вух 

Музику до фільму (як і до серіалу) написав Людвін Йоранссон, лауреат «Оскара», який зазвичай пише для картин Кристофера Нолана та Райяна Куглера («Тенет»,  «Оппенгеймер», «Грішники», «Чорна Пантера»).  

І вчергове вийшло бездоганно (найцікавіше на титрах, хоча самої сцени після титрів нема) – така собі драйвова суміш електро-синт-поп музики, що нагадує і 70-80-ті роки.  

Замість висновку 

Водночас не можна сказати, що «Мандалорець і Ґроґу» - ідеальне кіно. Тут багато і логічних ляпів, і провисань у сюжеті, можна закинути й передбачуваність, нема якихось надзвичайних проривів, та що там – взагалі проривів нема, все йде по накатаній. І, звичайно - хоч і трохи – пафос на кшталт «ми своїх не кидаємо», як же в американському кіно без цього. Але в ньому є душа. Миле, наївне кіно з гарантованим торжеством добра – чого ми ще очікуємо від казки? 

І це й є одна з головних складових популярності – такий шлях! 

Країна: США 

Режисер: Джон Фавро («Король лев», «Кухар на колесах», перші дві частини «Залізної людини») 

У ролях: Педро Паскаль (серіали «Мандалорець», «Нарко», «Гра престолів», «Останній з нас»), Сігурні Вівер (франшиза «Чужий», «Аватар»). Власне, на цьому люди й закінчились. Англомовний глядач також міг насолоджуватись голосами Джеремі Аллена Вайта, який озвучив Ротту Хатта, Мартіна Скорсезе – в невеличкій, але смішній ролі шестилапого кухаря, та Стівена Блума в ролі Зеба Орреліоса. 

Тривалість: 02:18