"Орлята Росії". Як з українських дітей формують майбутніх солдатів російської армії

Два роки тому семирічного Олега визнали сиротою й віддали в сім'ю російського десантника.

В 2022-му його прийомний батько був у складі підрозділу, який чинив масові вбивства мирних мешканців Бучі.

Як опинився в Росії цей український хлопчик із широкою усмішкою?.

Олег – один із 37 дітей, яких напередодні повномасштабного вторгнення вивезли з дитячого будинку в Донецьку.

Їхніх прізвищ немає на офіційній відкритій платформі "Діти війни", де наразі згадки про 20 570 депортованих з України дітей.

А про заклад, де перебував Олег, в українському медіапросторі згадали лише навесні 2026-го – незадовго до того як Офіс генпрокурора оголосив підозру причетним до цього злочину.

Відтворюємо шлях у сотні й тисячі кілометрів, який подолали декілька з цих дітей, і розповідаємо, як Росія формує їхню нову ідентичність.

Цей текст – про викрадення українських дітей Росією та про те, як разом із депортацією стираються їхній зв'язок із домом і громадянство.

В центрі розслідування – історія вихованців донецького будинку дитини "Теремок", яких за декілька днів до початку повномасштабної війни вивезли до РФ.

Це також текст про складність їхнього повернення.

Росія приховує інформацію про дітей, змінює їм документи та інтегрує в російські сім'ї й інтернатну систему, тоді як міжнародні механізми реагування залишаються повільними та обмеженими.І зрештою – це текст про час, який працює проти України.

Поки світ шукає способи реагування, викрадені українські діти дорослішають під чужими прапорами.

Донецьк.

18 лютого 2022 року.

Шість днів до повномасштабного вторгнення.

Нетерпляче колихання кутасиків, переминання з ноги на ногу, очікування.

Діти без батьків, без рідних поруч, народжені після 2014-го, найімовірніше, в окупації.

Вони туляться одне до одного і готуються до від'їзду.

Діти чекають на автобуси.

Донецьк, тимчасово окуповані території, 18.02.2022 року.

Тут і надалі на фото ми приховуємо обличчя з метою захисту приватності та гідності дітей.

Скриншот з сюжету "Оплот ТВ".

Вихованець "Теремка" Сергій, Лариса Прилипко, Алексей Кулемзін, Донецьк, ТОТ, 18.02.2022 року.

Скриншот з сюжету "Оплот ТВ".

Олега, який, як це часто буває з вихованцями інтернатів, виглядає надто дрібним на свій вік, піднімають за руки і заносять у старий автобус.

Діти махають долоньками крізь вікна.

18–19 лютого 2022 року з невизнаної "ДНР" загалом вивозять 626 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Про це повідомляють на сайті тамтешнього міносвіти (зараз сторінка недоступна).

Новина закінчується словами, в яких знову повторюють слово "дім":.

"Віримо, що скоро в нашій Республіці наступить довгожданий мир, і всі повернуться додому!".

Через декілька днів, 21 лютого, Путін підписує укази про визнання незалежності "ЛНР" і "ДНР".

"Навіть згідно з російським законодавством, з Донецька вивезли саме українських дітей, – наголошує експертка з питань міжнародного правосуддя та юридичного аналізу Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.

– І зробили це протиправно, без згоди держави громадянства (України – УП)".

Про життя дітей у "Теремку" до моменту переміщення відомо небагато: старий сайт закладу не працює, сторінка "ВКонтакте" велась не надто активно.

На нечисленних фото діти тримають зроблені власноруч паперові квіти в кольорах прапора "ДНР".

Вихованці "Теремка", Донецьк, ТОТ, 2021 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" ГДОУ Донецкий Детский Дом "Теремок".

Однак фото і відео з вихованцями "Теремка" до того роками з'являлися на сторінці фонду допомоги військовим "ДНР".

Під одним із таких відео пишуть, що "хлопчики й дівчатка дуже старалися порадувати воїнів Новоросії – тих, хто своїми життями закриває їх від жахіть війни, розв'язаної київською хунтою".

Так із дітей, позбавлених батьківського піклування, робили знаряддя пропаганди.

Це сталося через 6 років після того, як директорка "Теремка" означила свої принципи роботи з малюками, які стали свідками бойових дій: "Не говорити про війну… не давати зброї, пістолетів, автоматів".

Вихованці "Теремка" на "дні звільнення Донбасу", Донецьк, ТОТ, 2021 рік.

Фото з сторінки "ВКонтакте" "Міністерства освіти "ДНР"".

Надалі ж вихованці "Теремка" в окупації відзначали і "день перемоги", і "день захисника вітчизни", і "день звільнення Донбасу".

Надягали військову форму, вчили слова, які навряд чи відповідали їхньому віку, але відображали світогляд влади окупованої території:.

"Пусть еще я очень мал, но в душе я генерал.

Генералом буду важным… долг свой буду выполнять", – старанно виголошує на одному з відео Микита.

На вигляд йому не більше як 5 років, від хвилювання він мне поділ своєї кофтинки.

За рік він буде в інтернаті Псковської області, а ще за три – йому знайдуть російську прийомну сім'ю.

"Мне не нужен автомат, я и так уже солдат", – майже кричить Кирило, який хоч і виглядає дорослішим, але ще не зовсім правильно вимовляє звуки.

За рік його сліди загубляться в інтернаті Кіровської області.

І Кирила, і Микиту, і Олега, який за рік житиме в сім'ї псковського десантника, і всіх інших вихованців "Теремка" приблизно за два місяці до вивезення сфотографують на новорічному святі з подарунками і дідом Морозом.

Саме ці фото дають можливість ідентифікувати дітей і відстежити їхній шлях до Росії.

Колаж з фото БФ "Время Добрых" "ВКонтакте" зі святкування Нового року в дитячому будинку "Теремок", Донецьк, ТОТ, грудень 2021 року.

350 км від Донецька.

Ростовська область, РФ.

Шлях довгий.

Спершу табір "Спутнік", потім пункт тимчасового розміщення "Ромашка".

Обидва – в Ростовській області.

Влітку 2022, на день Росії, до дітей приїжджають "Ночные волки" – російські байкери, знані через близькість до Володимира Путіна й участь у пропагандистських заходах.

Байкери катають дітей на мотоциклах, оздоблених "Z-ками" і прапорами РФ.

Відео з їхнього приїзду "перекрите" веселою пісенькою, тому ми не можемо знати напевно, що їм розповідає вихованка "Теремка" Марія.

Ймовірно, вірш – про це свідчать її активні міміка та жести.

Але про що він?.

Марія в Донецьку, ТОТ, грудень 2021 року.

Фото з сторінки "ВКонтакте" БФ "Время Добрых".

Марія в таборі "Ромашка", РФ, літо 2022 року.

Скриншот з відео на You.

Tube-каналі Анюта Titova.

Камера показує нам асфальт і малюнки триколору.

Далі – вітальні написи до дня Росії, морозиво і фото на згадку.

На ньому можна побачити багатьох вихованців "Теремка", але кількох вже бракує.

Зокрема 6-річної Віри.

1200 км від Донецька.

Апрелівка, Московська область, РФ.

Віру з Ростовської області забрали ще в квітні 2022-го.

З іншими дітьми з окупованих територій України повезли до Апрелівки в Підмосков'ї, де на них чекали російські прийомні сім'ї, губернатор, уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова, волонтери, камери, мікрофони і плюшеві звірятка.

Цю подію висвітлювали російські ЗМІ.

Говорили про щастя дітей, які нарешті віднайдуть сім'ї.

Майже рік по тому, в березні 2023-го, Міжнародний кримінальний суд видасть ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової.

Їх звинуватять у незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до Росії.

Лариса Прилипко (в білому) виводить Віру з потяга, РФ, квітень 2022 року.

Скриншот з відео на сторінці "ВКонтакте" "Вести".

Після того, як Віра зійшла з потяга та відпустила руку директорки "Теремка", її віддали в російську прийомну сім'ю з Підмосков'я.

А вже влітку Вірі та трьом її сестрам урочисто вручили російські документи в червоних конвертах.

Наступного року Віра пішла до школи, її долучили до патріотичної шкільної організації "Орлята Росії", а ще за рік сфотографували з коробками гуманітарної допомоги, зібраної в школі для "учасників СВО".

Віра в російській школі (праворуч у жовтій футболці), РФ, осінь 2024 рік.

1207 км від Донецька.

Великі Луки, РФ.

Дванадцять вихованців "Теремка" восени 2022-го привозять до центру допомоги дітям у Великих Луках Псковської області.

Невдовзі туди приїжджають представники російського фонду "Дети ждут", які роблять дітям фото і описи для анкет на усиновлення.

А також канал "Россия 1", який привертає увагу росіян до дітей з окупованої Донеччини.

Віталік.

7-річний Віталік дивиться прямісінько в об'єктив.

Ті самі очі та світле волосся, що й у янголятка з новорічного свята в "Теремку".

Ймовірно, Віталіка запитують, що він пам'ятає про Донецьк.

Він беззубо усміхається і каже: "Самолеты и море Азовское".

Віталік у Донецьку, ТОТ, грудень 2021.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" БФ "Время Добрых".

Віталік у Великих Луках, РФ, осінь 2022.

Скриншот із сюжету "Россия 1".

Наприкінці листопада анкети дітей з "Теремка" публікують в одному зі псковських пабліків "ВКонтакте".

Але анкети Віталіка-янголятка серед них нема.

У нього попереду – ще 2000 кілометрів до іншого інтернату.

Олег.

Хоча російське ЗМІ пише, що він залишився без батьків під обстрілами на Донбасі і єдиний із сім'ї, хто вижив, в анкеті для усиновлення батьки Олега живі: там вказано, що маму позбавили батьківських прав, а про батька відомо з її слів.

Олег (перший ліворуч) у Донецьку, ТОТ, грудень 2021 року.

Фото з сторінки "ВКонтакте" БФ "Время Добрых".

До того, як потрапити у сім'ю псковського десантника, Олег проводить у Великих Луках понад рік.

Разом з іншими дітьми слухає про бойовий досвід учасника "СВО", дух, цілі і задачі "операції".

Як свідчить допис на сторінці Центру, діти дізнаються, що любов до батьківщини – риса справжнього чоловіка, патріота і громадянина своєї країни.

Олег (перший ліворуч) на занятті у Великих Луках, РФ, 2022 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Центра помощи детям г.

Великие Луки".

Майже ті самі слова згодом скаже російському медіа і прийомний батько Олега: що головне для його усиновленого хлопчика – любити свою сім'ю.

І свою країну.

Олег, звісно, не єдиний, кого навчать бути патріотом чужої країни.

Олег (третій праворуч) на заході для “дружин і мам учасників "СВО", організованому Комітетом сімей "воинов отечества" Псковської області, який очолює його прийомна мама.

РФ, червень 2024 року.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Комитет Семей Воинов Отечества Псковской области”.

Сергій.

Сергію вже 10.

У нього продовгувате обличчя і уважні сірі очі.

Він єдиний з 12-ти вихованців "Теремка", який досі залишається у Великих Луках.

Сергій у Донецьку, ТОТ, грудень 2021.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" БФ "Время Добрых".

Сергій у Великих Луках, РФ, 2024 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Мнение города Пскова".

За цей час на сторінці Центру назбиралась чимала колекція його фото з російським триколором: на святі осені, дні Росії, дні прапора РФ, грі "Юний патріот", дні народної єдності.

І так щороку.

З його анкети ми знаємо, що хлопчик, імовірно, має затримку розвитку мовлення і відвідує російську корекційну школу.

Про нього пишуть, що "навряд чи буде відмінником", а в графі "причина відсутності опіки матері" вказано "рішення суду про встановлення факту відсутності батьківської опіки".

Якого саме суду – не відомо.

Сергій (у гірчичному світшоті) у центрі допомоги дітям у Великих Луках, РФ, 2025 рік.

Анкета Сергія для влаштування в російську сім'ю вперше з'явилася пізніше, ніж анкети інших дітей з "Теремка", – в травні 2023-го.

Він досі не повернувся з екскурсії, яку йому обіцяла директорка "Теремка".

1578 км від Донецька.

Сосновка, РФ.

Семен провів у центрі для дітей у Великих Луках понад рік.

Брав участь у виставці творчих робіт вихованців "Боевая мощь России", ціль якої – "познайомити дітей з родами військ і воєнною технікою, виховати патріотичні почуття і співпричетність до великої країни".

Семен (у смугастій кофтині) на зустрічі з учасником"СВО", РФ, 2023 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Центра помощи детям г.

Великие Луки".

Семен (перший ліворуч) на святкуванні дня перемоги, РФ, 2023 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Центра помощи детям г.

Великие Луки".

Семену тричі робили фотосесію в різному одязі і щонайменше шість разів публікували в соцмережах анкету для усиновлення.

Вказували, що має старших сестер.

Сім'я для Семена в Росії не знайшлась.

Семен (з баяном) на фестивалі воєнно-патріотичної пісні, присвяченому захисникам вітчизни всіх поколінь і року єдності народів Росії, РФ, лютий 2026 року.

Фото з сторінки "ВКонтакте" "Центра помощи детям г.

На початку 2024-го, через два роки після вивезення з Донецька, Семена перевели до іншого інтернату – в Сосновку Кіровської області, де в рамках акції "Елка желаний", міліція і Росгвардія вручили йому велосипед.

У новині особливу увагу до хлопчика пояснили тим, що він – один з дітей, "відірваних від територій, на яких вони довго проживали".

Хоча Семена відірвали не лише від територій.

Його сестра Каріна, запрошена на вручення велосипеда, і яку, ймовірно, раніше вивезли з іншого інтернатного закладу Донецька до Сосновки, сказала російському медіа, що не бачила брата півтора року.

У новому центрі Семен став "орлятком Росії", його можна знайти на фото з написом "Я громадянин Росії" і з російськими десантниками.

А також на відео серед глядачів концерту, де діти співають пісню зі словами "наша армия самая сильная, наша армия самая смелая", і танцюють під "русский парень в огне не горит, русский парень в воде не тонет".

Сестра Семена (праворуч) у центрі в Сосновці, РФ, 2024 рік.

Фото з сторінки "ВКонтакте" "Центра помощи детям г.

На сторінці центру "ВКонтакте" є дописи про щонайменше 13 його випускників, які загинули на "СВО".

Скільки наразі воює і скільки будуть – невідомо.

Семен із сестрою залишаються в середовищі, яке формує майбутніх солдатів російської армії.

2038 км від Донецька.

Учали, РФ.

Янголя-Віталік, який пам'ятає Азовське море в Донецьку, так само застряг в інтернатній системі Росії.

Він і його одногрупник Максим – одні з тих, кого завезли найдалі.

Після кількох місяців у Великих Луках їх відправили на Урал, де вже жили їхні брати і сестри.

Там хлопчики пішли в одну групу дитсадочку, а потім в один клас.

Їх обох спіткало "переписування" ідентичності: не тільки на російську, але й на башкирську.

Переписування настільки ефективне, що вже через чотири місяці після приїзду Віталік так гарно декламував башкирською вірш, що переміг на конкурсі читців.

Віталік (перший ліворуч) і Максим (третій праворуч) на святі 9 травня у башкирському дитсадку, РФ, 2023 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Детский сад № 1 с.

Учалы корпус 4".

Віталік на святі національного костюма в учалинському центрі "Сім'я", Башкортостан, РФ, 2023 рік.

Фото зі сторінки центру.

У центрі "Сім'я", де на той момент жили хлопчики, діти писали листи російським військовим, створювали окопні свічки та плели маскувальні сітки.

Керівниця цього центру на своїй сторінці "ВКонтакте" писала, що "патріотичне виховання – це коли всі як один стають на захист Вітчизни.

Дорослі і діти".

Віталік під час виготовлення окопних свічок у Центрі допомоги дітям, Башкортостан, РФ, 2024 рік.

Фото зі сторінки “ВКонтакте” директорки центру “Сім’я”.

Віталіка та його братів намагалися влаштувати в російську сім'ю з осені 2023-го.

Вони перестали з'являтися на фото центру в жовтні 2024-го.

Найімовірніше, їх віддали в російську прийомну сім'ю.

2860 км від Донецька.

Мурманська область, РФ.

Ще один Віталік з "Теремка", якого директорка Лариса Прилипко доправила до Москви у вересні 2022-го, через два роки разом із сестрою опинився в домі вдови учасника "Великої вітчизняної".

Діти наводили там лад разом із соціальною працівницею, яка стала їхньою російською прийомною мамою.

Віталік (перший ліворуч) разом з чотирма вихованцями "Теремка", Ларисою Прилипко та Марією Львовою-Бєловою, РФ, 2022 рік.

Долю Віталіка справді вплітають у російські контексти.

Це відбувається не тільки в його російській сім'ї, а й у школі.

Того ж 2024-го року його разом з російським класом відправляють у віртуальну подорож "Донбас – дорога додому", присвячену "возз'єднанню "ДНР", "ЛНР", Запорізької та Херсонської області з РФ".

На слайдах Віталік читає, що Донецьк та Луганськ були російськими центрами і лише останні 30 років існували "окремо".

А під час референдуму люди "практично одноголосно вирішили, що їхнє майбутнє в Росії і вони хочуть бути російськими громадянами".

Минає два роки після цього уроку, і Віталік стає призером конкурсу малюнків "Крым – жемчужина России", приуроченому до "Дня возз'єднання Росії з Кримом".

"Спочатку дітям нав'язували ідентичність "народу Донбасу", а далі російську, однак загальні наративи залишилися сталими: про укронацистів, які бомбили Донбас, про те, що Донбас – не Україна, що там багато росіян.

Єдине, в чому ми впевнені, що українську ідентичність їм не плекали, хоча мали б, а всіляко перешкоджали її формуванню.

І "ДНР", і росіяни фактично вчиняли один і той самий злочин, спланований Кремлем і реалізований за гроші з російського бюджету", – зауважує експертка з питань міжнародного правосуддя Катерина Рашевська."Норми міжнародного гуманітарного права вимагають, щоб діти виховувалися в тій самій культурній традиції, з якої вони походять, – додає Катерина.

– Я розумію, що на практиці це виглядає як божевілля, але, наприклад, у Курській області Україна не викорінювала (місцевим – УП) дітям ідентичність.

Наші військові розвозили учням російські підручники, в яких цих військових називали нацистами".

2970 км від Донецька.

Омська область, РФ.

Нікіта з "Теремка" навесні 2026-го бере участь у конкурсі стройового кроку і пісні.

Він школяр, який разом з іншими марширує в спортзалі російської школи.

На нього дивиться журі, яке оцінює чіткість виконання команд, синхронність рухів, зовнішній вигляд, якість і емоційність виконання воєнних і патріотичних пісень.

Нікіта (по центру) в Донецьку, ТОТ, грудень 2021 року.

Фото з сторінки "ВКонтакте" БФ "Время Добрых".

Нікіта (в жовтому) в російській прийомній сім'ї, РФ, 2024 рік.

Фото зі сторінки "ВКонтакте" "Центр поддержки семьи Омск".

Відео з конкурсу, де марширує Нікіта, озвучують піснею: "Служить России суждено тебе и мне.

Служить России, удивительной стране".

Нікіта (третій праворуч) під час конкурсу.

Скільки разів чи років Нікіта чутиме ці чи схожі слова, перш ніж вони стануть його власним переконанням?.

Донецьк.

19 березня 2022-го року очільник окупаційної адміністрації "ДНР" Денис Пушилін видав розпорядження про те, що інтернати "ДНР" відновлять роботу після повернення з евакуації.

Мине три роки і в "Теремок" справді повернуться діти.

Але не ті, яких вивезли в лютому 2022-го.

Наприкінці грудня 2022-го директорка "Теремка" Лариса Прилипко потрапила на відео священника-волонтера, який навідався до дитбудинку з подарунками.

Чоловік розповів на камеру, що вихованці в евакуації, але в "Теремку" чекають їхнього повернення.

Прилипко ствердно кивнула головою.

Хоча на той час частина дітей були в російських інтернатах, а частину вже всиновили російські сім'ї.

Як мінімум дев'ятьох вона супроводжувала особисто.

Ми не знаємо, чи був у неї вибір.

Але відомо, що коли ще до повномасштабної війни тодішніх вихованців "Теремка" евакуювали на підконтрольні Україні території, директорка казала, що вони перебувають там у поганих умовах і їй боляче дивитися на дітей, які хочуть додому – в Донецьк.

Повернення дітей до так званої "ДНР" тоді вимагали також окупаційна адміністрація і тамтешнє міністерство освіти.

Після 2022-го "Теремок" три роки працював без дітей.

На сторінці закладу з'являлися новини про тренінги, конкурси і свята, в яких брали участь його працівники.

Директорка "Теремка" отримала почесну грамоту Міністерства просвіти РФ за багаторічну добросовісну працю і значні заслуги у сфері освіти.

У 2024 вона та ще п'ятеро працівників вступили в партію "Единая Россия".

У квітні 2025-го на сторінці "Теремка" написали: "Нарешті! Ми відкрились", і почали публікувати фото нових підопічних.

Оприлюднили і нову навчальну програму, згідно з якою дошкільнята повинні:.

– мати елементарні уявлення про призначення і символи армії (форма, погони, прапор), про зміст діяльності військового, основні роди військ, військову техніку;.

– мати позитивне ставлення до армії;.

– виявляти бажання розповідати про армію та її символи;.

– виявляти бажання захищати Батьківщину.

Тобто Росію.

Як повернути в Україну викрадених Росією дітей.

"Міжнародне гуманітарне право (МГП) вимагає зберігати єдність сім'ї та забороняє окупаційній владі змінювати ідентичність дітей, їхнє громадянство, мову чи культурні зв'язки.

До дітей має бути забезпечений доступ відповідальної третьої сторони, а їхнє повернення – відбуватися добровільно, безпечно і в гідних умовах", – каже правовий аналітик The Reckoning Project Карім Асфарі.

За МГП, дітей мають повертати до місця, де вони жили до переміщення, враховуючи сімейні зв'язки та безпекову ситуацію.

Тобто у випадку з дітьми з "Теремка" – в Донецьк.

Юристка організації "Save Ukraine" Мирослава Харченко, яка займається поверненням дітей з РФ та окупованих територій, каже, що оскільки Росія не може і не планує гарантувати українським дітям усі їхні права на окупованих територіях, Україна вимагає повернення дітей у своє правове поле і на території, які контролює.

"Вони (РФ – УП) мали передати списки всіх переміщених дітей Україні, або, якщо не хочуть напряму – через Червоний Хрест.

Вони зобов'язані вказати, де знаходяться діти: чи в закладі, чи в родині, надати їхні контакти, можливість доступу, щоб Україна могла переконатися, чи діти в порядку, чи забезпечені їхні базові потреби".

Представник Уповноваженого з прав дитини Оксана Червякова у письмовій відповіді УП повідомила, що РФ не надає офіційної статистики, блокує моніторинг і не допускає представників ООН та інших структур до місць перебування українських дітей.

Також Росія не передає інформацію про дітей Центральній агенції розшуку в межах Женевських конвенцій і не співпрацює в межах гуманітарного діалогу.

В Україні поверненням вивезених до РФ дітей займається ініціатива Bring Kids back, яка об'єднує зусилля державних установ, міжнародних організацій, неурядових ініціатив та експертних груп.

Однією з партнерів цієї ініціативи є "Українська мережа за права дитини".

Її голова Дар'я Касьянова каже, що повертати дітей з РФ і окупації до України зазвичай вдається після звернень родичів вивезених дітей.

Іноді інформацію про рідних організаціям передавали державні партнери.

Однак випадків, коли дітей повертали після усиновлення та років проживання в російських сім'ях, Дар'я не пригадує.

Проте вона наголошує, що імена вихованців "Теремка", яких вивезли до РФ, відомі українській прокуратурі та Мін'юсту, і ці діти не є "невидимими".

Втім, списку недостатньо для їхнього повернення.

Як пояснює Катерина Рашевська, потрібно також документально підтвердити їхнє громадянство.

Якщо цих дітей немає в українському демографічному реєстрі, і в них немає документів, які посвідчують їхнє громадянство, вони перебувають у сірій зоні.

Якщо ж громадянство України вдасться підтвердити, наступним кроком має стати пошук родичів, які готові взяти дитину в сім'ю і пройти для цього всі перевірки.

Іноді для цього може знадобитися ДНК-аналіз на території, підконтрольній РФ.

У разі якщо знайти родичів не вдається, для дитини потрібно буде шукати прийомну родину в Україні.

"Це кропіткий і довгий процес, – пояснює Рашевська.

– Дуже важко знайти тих, хто готові взяти дитину, яка була депортована, по яку треба їхати (до Росії – УП) з ризиком, що тебе поставлять під особливий моніторинг з боку російських спецслужб".

Однак навіть якщо прийомна сім'я в Україні знайдеться, шанси, що вихованців "Теремка" вдасться повернути, примарні.

Як пояснює експертка, після призначення опікунів починається дипломатична робота і робота зі співпраці з РФ.

Росія має визнати права українських опікунів.

Але найчастіше, якщо документи про опіку видані після початку повномасштабного вторгнення, цього не стається.

А якщо дитина вже має російське громадянство і живе в російській сім'ї, її повернення до України стає ще менш вірогідним.

"Вилучення дітей з російських родин до чужих людей, навіть якщо це кровні родичі, яких діти не знали, буде травмуючим для них процесом, – пояснює Рашевська.

– Підозрюю, що на це не буде теплої реакції з боку міжнародного співтовариства.

Як повертати таких дітей – недокомуніковано в публічному просторі, тому що це дуже складно.

Я можу уявити, що якась держава-посередник чи Меланія Трамп буде особисто просити про повернення, але це радше буде виняток, ніж правило".

Навіть якщо частина вивезених дітей залишаться в Росії, вони залишаться там у результаті міжнародного злочину, – переконана Рашевська.

І за це має бути покарання.

Має бути встановлена вертикаль всіх винних осіб, які брали участь і у викраденні українських дітей, і у викоріненні їхньої ідентичності.

Інакше росіяни і далі будуть красти дітей під приводом їхнього порятунку задля забезпечення "найкращих інтересів".

З 37 підопічних "Теремка", вивезених у лютому 2022-го, 18, найімовірніше, віддали в російські прийомні сім'ї (12 таких сімей вдалося встановити).

Сліди десяти дітей загубилися одразу або невдовзі після вивезення, однієї – після прибуття до Москви, п'яти – після перебування в інтернатних закладах Росії, одну дитину, найімовірніше, повернули до інтернату після короткого перебування в прийомній сім'ї, двоє дітей (Семен і Сергій) досі залишаються в російських центрах допомоги.

10 квітня Офіс генпрокурора України повідомив про підозру причетним до депортації до Росії вихованців Донецького будинку дитини "Теремок".

Це так званий "міністр освіти і науки "ДНР"", "голова адміністрації "ДНР"", а також директорка "Теремка".

Ми звернулися по коментар до радниці – уповноваженої президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'ї Герасимчук, але вона відмовилась від розмови через напружений графік.

Також ми надіслали запитання Bring kids back з проханням пояснити, чому вихованців донецького дитячого будинку "Теремок" немає на сайті, де зібрана інформація про депортованих дітей, і що потрібно, щоб вони там з'явилися.

А також розповісти, чи займалася Україна пошуком їхніх родичів і наскільки реально повернути тих, хто четвертий рік виховуються в російських сім'ях чи інтернатах.

На момент публікації відповіді ми не отримали.

З 2023-го мовчать про цих дітей і на сторінці "ВКонтакте" "Теремка".

Жодної згадки.

Як і певності, що нових підопічних, як і попередніх, не вишлють за тисячі кілометрів від дому.

Тому що діти, які народилися в окупації, в родинах, які з різних причин не можуть їх захистити, – найвразливіші.

Для української системи вони можуть бути невидимі, для російської – найлегшою мішенню.

Їх можна безкарно вивозити.

Не зважати на міжнародне право.

Не знаходити прийомні сім'ї на окупованих територіях, але знаходити їх у Башкортостані.

Міжнародний тиск не зупинив Росію.

Поки світ роками шукає механізми реагування, Україна змушена дивитися крізь російські соцмережі та сайти, як під чужими прапорами дорослішає її вкрадене майбутнє.

Текст був підготовлений у співпраці з The Reckoning Project глобальною командою журналістів і юристів, яка займається документуванням, висвітленням і збором доказів для розслідування воєнних злочинів.

Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу.

Її зміст є виключною відповідальністю Надії Швадчак / The Reckoning Project і не обов'язково відображає позицію ЄС.

Надія Швадчак, для УП.