Поточний стан армії Лукашенка та перспективи. Що важливо знати

З огляду на актуальність питання, сьогодні ми розпочинаємо цикл із трьох оглядів Збройних сил Республіки Білорусь (ЗС РБ). Формат буде знайомим – склад сил і засобів, поточна ситуація та подальші перспективи.

Частина перша (довідкова, або увідна) – структура та склад Збройних сил Республіки Білорусь, низка кількісних і якісних показників, що характеризують їхній нинішній стан.

Наразі Збройні сили Республіки Білорусь складаються з двох видів військ – Сухопутних військ (СВ), ВПС та Військ протиповітряної оборони (ВПС і ППО), а також кількох окремих родів військ – Сили спеціальних операцій (ССО), Транспортні війська, війська безпілотних авіаційних систем, територіальні війська (ТрВ).

Крім того, структура Збройних сил Республіки Білорусь включає органи управління (штаби) різних рівнів, військові навчальні заклади, спеціальні служби та логістику (тил). Загальний військовий бюджет Республіки Білорусь станом на 2025 рік становив приблизно 1,1–1,2 мільярда доларів США.

Організаційно Збройні сили Республіки Білорусь складаються з двох вже розгорнутих оперативних командувань – «Северо-Западного» (СЗОК), «Западного» (ЗОК) та ще одного «Южного» (ЮОК), яке перебуває у процесі формування та розгортання.

Кожне з вже розгорнутих оперативних командувань, за бойовим та чисельним складом (БЧС), в оперативному сенсі, відповідає приблизно скороченому армійському корпусу – має до 2-х мотострілецьких (механізованих) бригад, одну артилерійську бригаду (або полк) + інші частини та підрозділи «корпусного комплекту» військ (сил), включаючи інженерно-саперні частини (підрозділи), частини ППО, зв'язку, розвідки, радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ), ремонтні підрозділи (бази), частини та підрозділи матеріально-технічної підтримки (MTO) тощо.

Зокрема:

Західне оперативне командування («ЗОК»)

6-та окрема мотострілецька бригада (омсбр).
11-та омсбр.
111-та окрема артилерійська бригада (оабр).

Північно-Західне оперативне командування («СЗОК»)

120-та омсбр.
19-та омсбр.
231-ша оабр.

Південне оперативне командування («ЮОК»)

Його комплект військ ще формується та розгортається (причому, у режимі «суворої таємності»). Цей процес ще не завершено, принаймні формально. Однак з певною впевненістю можна стверджувати, що за основними параметрами (склад і структура) це оперативне командування відповідатиме подібним комплектам військ «СЗОК» і «ЗОК».

Крім того, Сухопутні війська Збройних сил Республіки Білорусь також включають частини та з’єднання ракетних військ і артилерії (РВ і А) центрального підпорядкування та ряду інших родів та видів військ, зокрема:

465-та ракетна бригада (рбр).
336-та реактивна артилерійська бригада (реабр).
51-ша змішана артилерійська група (бригада).
2-а інженерна бригада.
188-а інженерна бригада.
2287-й окремий радіотехнічний батальйон.
361-я окрема база охорони та обслуговування (ГШ ЗСУ РБ, МО ЗС РБ) має у своєму складі двох автомобільних батальйонів (Транспортні війська) та батальйон охорони.

Військово-повітряні сили та ППО представлені чотирма авіабазами та щонайменше трьома резервними авіабазами\аеродромами (Полоцьк, Бобруйськ, Лунинець), які наразі, очевидно, «реактивовані» і активно використовуються як самими Збройними силами Республіки Білорусь, так і їхніми російськими союзниками. ВПС та протиповітряна оборона ЗС РБ також включають частини та з’єднання радіотехнічних військ (РТВ), зенітних ракетних військ (ЗРВ), РТР\РЕБ та зв'язку, зокрема:

ВПС

61-ша винищувальна авіабаза (Барановичі).
116-та штурмова авіабаза (Лида).
50-та змішана авіабаза (Мачулищи).
927-а база (центр) підготовки та використання безпілотних літальних систем (БПЛА) – Береза.

РТВ

8-ма радіотехнічна бригада (ртбр).
49-та ртбр.

ЗРВ

1-й зенітно-ракетний полк (зрп).
115-й зрп.
377-й зрп.
15-та зенітно-ракетна бригада (зрбр).
120-та зрбр.

Крім того, оперативні командування збройних сил Республіки Білорусь для забезпечення безпосередньої протиповітряної оборони своїх військ (сил) включають у свій склад низку частин (зрп) військової ППО, наприклад, 749-й, 1146-й та 147-й зрп, озброєні зенітними ракетними комплексами ближнього радіуса дії.

Сили спеціальних операцій (ССО) збройних сил Республіки Білорусь (їх також називають «мобільним компонентом» збройних сил Республіки Білорусь) представлені трьома з’єднаннями, а також низкою підрозділів (як з їх складу, так і окремими, призначеними для виконання завдань «особливої важливості»), зокрема:

38-ма окрема десантно-штурмова (мобільна) бригада (одшбр).
103-тя окрема повітряно-десантна бригада (опдбр).
5-та окрема бригада спеціального призначення (обр СпП).
кілька окремих підрозділів для виконання завдань «особливої важливості», наприклад, 33-й окремий підрозділ СпП, 22-га окрема рота СпП ЗОК або «спеціальний підрозділ» 5-ї бригади СпП (так звана, «офіцерська рота») тощо.

Основним тактичним з’єднанням Сухопутних військ Збройних сил Республіки Білорусь є мотострілецька (механізована) бригада. Вона може мати у своєму складі до 3-х мотострілецьких батальйонів (мсб) і 1 танковий батальйон (тб).

Однак не рідкість, коли у бригаді більше «лінійних» батальйонів ніж «стандартних» 3, наприклад на 1-2 додаткові «кадровані», або, навіть, розгорнуті батальйони. Крім того, існують і особливо «унікальні» в цьому плані бригади, наприклад, 120-та, 11-та або 19-та омсбр, де замість одного регулярного танкового батальйону одночасно розгорнуті «в живу» два (а у випадку 120-ї омсбр – навіть три тб одночасно).

Насправді це означає, що назва «мотострілецька» (механізована) бригада, принаймні щодо половини Сухопутних військ Збройних сил Республіки Білорусь, не відповідає дійсності, а це визначення варто розуміти, принаймні, як «мотострілецько-танкова» бригада.

Крім того, кожна бригада має артилерійську групу (десь до 2-3-х, а частіше до 4-х артилерійських дивізіонів, включно з принаймні одним дивізіоном реактивної артилерії та одним протитанковим дивізіоном, хоча замість них можуть бути й відповідні батареї), зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (зрдн), а також низку інших підрозділів, переважно на рівні «рота-взвод» бойового та тилового забезпечення (інженерно-саперні, управління та зв'язку, розвідки, медицини, комендантської служби тощо).

Хоча слід зазначити, що принаймні в половині бригад Сухопутних військ Збройних сил Республіки Білорусь, навіть у «мирний час», замість рот і взводів відповідних різновидів бойового та логістичного забезпечення, вони включають у свій склад підрозділи вищого рівня – батальйони. Наприклад, розвідувальний батальйон, інженерний батальйон або батальйон зв'язку.

По суті, кожна з мотострілецьких (механізованих) бригад Сухопутних сил Збройних сил Республіки Білорусь є своєрідною усіченою мотострілецькою «міні-дивізією» пізнорадянського\раньоросійського штибу із загальною бойовою потужністю близько 1,5-2 її «штатних» полків.

Відповідно, «під час війни» кожна мотострілецька (механізована) бригада Сухопутних військ Збройних сил Республіки Білорусь, за мінімальний час, необхідний для повного бойового розгортання її штатних підрозділів, може розгорнути щонайменше до 3-4-х посилених батальйонних тактичних груп (БТГр), а потім, за мінімальний період часу, додати до них ще 1-2 БТГр.

Більше того, щонайменше половина з цих БТГр може включати у свій склад цілий танковий батальйон + артилерійський дивізіон одночасно.

Загальна чисельність Збройних сил Республіки Білорусь станом на 2026 рік оцінюється у різних джерелах приблизно у 63-65 тисяч осіб (це з урахуванням вже розгорнутих частин і підрозділів Територіальних військ Збройних Сил у складі оперативних командувань – до 1-2-х «стрілецьких полків» Територіальних військ у кожному).

З цієї чисельності щонайменше до 48-и тисяч – військовослужбовці (в\сл). Безпосередньо у Сухопутних військах (основний бойовий компонент Збройних сил Республіки Білорусь) – від 26-и до 28-и тисяч в\сл, ще 6–6,3 тисячі служать у ССО Збройних сил Республіки Білорусь.

Загальний мобілізаційний резерв першої черги, очевидно, дозволить військовому командуванню Збройних сил Республіки Білорусь довести цю кількість, з початком мобілізаційного розгортання білоруської армії, приблизно до 80-90 тисяч військовослужбовців. А загальний мобілізаційний резерв країни оцінюється по-різному: від 150-и до 289-290 тисяч людей.

Кількісні показники (звісно, приблизні) для основних видів озброєння та військової техніки (ОВТ) Збройних сил Республіки Білорусь, за різними джерелами, доступними у «відкритому» форматі, досить численні, суперечливі та різноманітні (я взяв лише деякі середні значення). Особливо в тій частині, що визначає конкретні типи та зразки ОВТ білоруської армії.

Танки (T-72Б\БM\\Б3\БMЭ, T-80Б) – до 585-590 одиниць, з яких близько 455 перебувають у боєготовому стані.
Бойові броньовані машини (ББМ), включаючи «многоцелевые тягачи легкобронированные» та бронеавтомобілі (БМП-2, БРМ-1К, БТР-82А\80\70, БРДМ-2\2М, «Богатырь», CS\VN-3 «Дракон», «Кайман», МТ-ЛБ) – близько 1620 одиниць.
«Ствольна» артилерія (включно із самохідною та буксированою – 2С1, 2С3, 2С5, 2С19, D-30, 2A36, 2A65) – понад 670 «стволів».
Реактивна артилерія (представлена реактивними системами залпового вогню/РСЗВ, а саме 9К51/БМ-21 «Град», БМ-21А «БелГрад», БМ-27 «Ураган-М», 9К58/БМ-30 «Смерч», В-200 «Полонез» та «Полонез-М») – близько 250-и установок.
120-мм міномети типу 2С12 «Сани» – до 86-88 одиниць, ще близько 120-150 на зберіганні.
100-мм протитанкові гармати типу МТ-12 «Рапира» – 54 одиниці.
Протитанкові ракетні комплекси (включно з ПТРК «Метіс», «Фагот», «Конкурс», «Штурм-С») – до 433 пускових установок, приблизно половина з яких знаходиться на складському зберіганні.
Бойові літаки (включаючи багатофункціональні винищувачі, навчально-бойові та ударні/штурмові літаки - МіГ-29 \ С \ УБ \ БМ, Су-25К \ УБК \ БМ, Су-30СМ \ СМ2, Як-130, Л-39) – 84 одиниці, ще 21 Су-27П \ УБМ1 і 20 Су-25 перебувають на зберігання або не використовуються.
Транспортна авіація (включно зі спеціальними літаками – Іл-76МД, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ту-134) – до 10 «бортів» + до 9 «цивільних версій» Іл-76, адаптованих для військових цілей.
Вертольоти (включно з ударними/вогневої підтримки, транспортними та транспортно-бойовими вертольотами – Ми-8/МТВ-5, Ми-26, Ми-24В\П, Ми-35М) – близько 50 машин, включно з тими, що знаходяться на зберіганні, або використовуються для «канібалізму» запчастин та деталей.
Зенітні ракетні комплекси/системи протиповітряної оборони/протиракетної оборони (включаючи ракети середньої та малої дальності – С-300ПТ/ПС, С-300В, С-400 «Триумф», БУК-М1/М2, ОСА-АКМ, ТОР-М2К/М2Е) – до 310-и пускових установок, самохідних вогневих установок (СВУ) та бойових машин, загалом до 28-30 зенітних ракетних підрозділів рівня дивізіон/батарея.
Зенітні ракети, зенітні гарматно-ракетні та зенітні артилерійські комплекси для безпосереднього прикриття військ (ЗРК, ЗГРК, ЗАК, включно з самохідними – ЗРК «Стрела-10», зенітні гарматно-ракетні комплекси (ЗГРК) 2С6 «Тунгуска», зенітна самохідна установка (ЗСУ) ЗАК 2А6 23-4 «Шилка» та буксировані ЗУ-23-2) – до 156-158 одиниць.
Тактичні ракетні та оперативно-тактичні ракетні комплекси (ТРК і ОТРК), включно з тими, що призначені для використання так званого «спеціального заряду», тобто ядерної бойової частини. У цій якості, очевидно, планується використання окремого підрозділу у Збройних силах Республіки Білорусь, оснащеного ОТРК типу 9М723 «Искандер-М\Э» (4 пускові установки).

Очевидно, що практичне (реальне) використання цього підрозділу в цій ролі перебуває під прямим контролем російського військового командування (хоча, з формально-офіційної точки зору, він, ймовірно, перебуває у складі Збройних сил Республіки Білорусь).

Крім того, Збройні сили Республіки Білорусь озброєні приблизно 10-12 пусковими установками ТРК «Точка-У». Для використання якого, очевидно, у «звичайному» спорядженні не потрібен «вищий дозвіл» Кремля.

Отже, на основі вищесказаного, ми маємо перед собою, фактично, своєрідну суттєво зменшену копію пізньорадянської, або раньоросійської армії, розміром приблизно в одну сучасну російську загальновійськову армію, середньо-стандартного розміру.

Звісно, з деякими, хоч і невеликими, організаційними та технологічними покращеннями та інноваціями, на відміну від неї. Наприклад, серед таких – адаптація Збройних сил Республіки Білорусь до більш гнучкої та «мобільнішої» бригадно-корпусної організаційно-командної системи, а не сліпе копіювання неповороткої дивізійно-армійської (або, точніше, до їх певного «гібриду»), як це зараз прийнято та «модно» в сучасній російській армії.

У наступній частині нашого огляду ми спробуємо оцінити заходи військово-політичного керівництва Білорусі (особливо у військовій сфері), які воно наразі впроваджує щодо нашої країни. Тож, далі буде.