Від пацифізму до авіаносців. Як Японія озброюється проти Китаю – Foreign Affairs

Японія ламає післявоєнний пацифістський курс, стаючи однією з ключових військових сил в Азії на тлі загроз від Китаю та невизначеності у відносинах зі США. Токіо нарощує оборонний бюджет, створює сучасну армію, посилює співпрацю з союзниками і готується до можливої війни за Тайвань.

Тиск Пекіна лише пришвидшив мілітаризацію Японії. Повернення Дональда Трампа та його прагматичний підхід до союзів змушують Токіо задуматися про нову стратегію безпеки, пише в Foreign Affairs директор Програми економічної безпеки і політичних інновацій у Науково-дослідному центрі передової науки і технологій Токійського університету Дайсуке Кавай. LIGA.net переповідає коротко.

Кінець пацифізму: як Японія змінює армію

За десять років Японія позбулася свого пацифізму. Пообіцявши після Другої світової війни зберегти лише крихітну армію, Токіо зараз створює боєздатні збройні сили та значний ВПК.

У 2018 році країна оголосила про плани модифікувати есмінці класу "Ідзумо", щоб експлуатувати винищувачі F-35B, отримавши перший авіаносець з 1945 року. Також Токіо вирішив купити 147 винищувачів F-35. У 2023 році дозволив своїм компаніям продавати наступальну зброю та її частини. У квітні 2026 року – скасував більшість обмежень на експорт зброї, включаючи есмінці, ракети і літаки.

Сильніша Японія може мати вирішальне значення для стримування Китаю від нападу на Тайвань. Усе частіше Пекін виходить з того, що Токіо вступить у війну за острів.

З моменту повернення Трампа у 2025 році США розглядають союзи як транзакційні, зокрема з Японією. Президент США раніше вимагав, щоб Токіо платив Штатам вчетверо більше за перебування американських військ.

Якщо Штати продовжать критикувати Японію, Токіо може обрати більш незалежний шлях. Його збільшення витрат на оборону і ріст могутності стануть страховим полісом, який дасть країні безпеку, якщо США завагаються.

Роками США шукали спосіб, як краще стримувати Пекін. Японія, яка може воювати на ранніх етапах війни і допомагати США, буде чудовим рішенням.

Загострення між Токіо і Пекіном: як відбувалась трансформація

Еволюція Японії почалася у 2015 році. Тоді прем'єр Сіндзо Абедозволив Силам самооборони застосовувати силу в обмежених випадках. Наприклад, якщо напад на США загрожуватиме існуванню Японії.

Раніше Японія дозволяла застосовувати силу лише, якщо на саму країну нападуть. У 2017 році Абе дав зрозуміти, що Токіо більше не вважає свою неофіційну стелю в 1% від ВВП витрат на оборону непорушною.

У 2018 році Японія створила Десантну бригаду швидкого розгортання – підрозділ морської піхоти, призначений для захисту і повернення віддалених островів.

Ніхто не є більш відданим мілітаризації, ніж нинішня прем’єрка Санае Такаїчі. Як протеже Абе, вона обійняла посаду минулого жовтня. 7 листопада заявила японському парламенту, що напад Китаю на Тайвань може загрожувати існуванню Японії. Вона чіткіше, ніж попередники, дала зрозуміти, що Токіо може застосувати силу, якщо буде напад на острів.

У відповідь Пекін звинуватив Такаїчі у спробі повернути Японію до колоніального минулого та попередив, що прем’єр зіткнеться з серйозними наслідками, якщо не відмовиться від своєї заяви. Такаїчі не відмовилася.

Китай відмовив китайських громадян від поїздок в Японію, призупинив імпорт морепродуктів з країни, обмежив експорт товарів подвійного призначення японським військовим, погрожував судовими позовами організаціям і особам за межами Китаю, які постачали Японії товари подвійного призначення китайського походження.

У грудні китайські винищувачі націлили радари управління вогнем на японські військові літаки. Такаїчі не змінила позиції.

Суперечка ілюструє парадокс – чим більше Пекін тисне, тим гіршу відповідь отримує. Інші країни, включаючи Австралію, Індію і Тайвань, теж зазнають все більшого тиску з Китаю і залишаються непохитними.

Токіо тепер планує витрачати 2% від ВВП на оборону до 2027 року, і зміцнює безпеку на своїх південно-західних островах, додаючи ракетні підрозділи, засоби ППО, склади боєприпасів, паливні склади, укриття.

Японія інвестує в запаси боєприпасів, розширює безпілотні системи, послаблює обмеження на співпрацю в оборонній промисловості, щоб японські компанії могли виготовляти зброю з партнерами, такими як США, а не лише купувати її.

Дебати в Токіо серед більшості політиків стосуються не того, чи має Японія зміцнювати безпеку, а того, як швидко це робити.

Якщо Америка не допоможе: що далі

Дії Японії – реакція на все агресивнішу позицію Китаю, та страх можливого відступу США.

Зусилля Токіо важливі, бо криза на Тайвані може розпочатися зі спроб Китаю розділити США і Японію. Як прелюдію до блокади острова чи прямого нападу, Пекін може перекрити доступ до виробів, необхідних для війни: рідкісноземельних металів, датчиків, компонентів дронів, виробів подвійного призначення.

Токіо може відчути, що слід діяти швидко, щоб захистити свою територію, зберегти морські шляхи відкритими і завадити стратегії "доконаного факту" Китаю щодо Тайваню чи Східно-Китайського моря.

Зобов'язавшись допомогти Тайваню, Токіо показує, що не ухилятиметься від захисту острова, навіть якщо США вагатимуться.

Мета не в тому, щоб зробити Японію регіональною наддержавою, а в тому, щоб виграти час в разі війни. Ці дії можуть гарантувати, що Китай не зможе захопити швидко Тайвань.

У кризі навколо Тайваню початкова військова фаза матиме величезне значення. Якщо Японія зможе використати свої аеродроми, підтримувати союзника боєприпасами, захищати порти та підтримувати зв'язок до прибуття США, Китаю буде значно важче здобути швидку і рішучу перемогу. Це може віднадити Пекін від війни.

Критики стурбовані, що ці кроки збільшать ризик ескалації.

Доки Японія нарощує сили як доповнення до могутності США, це навряд чи спровокує атаку Пекіна. Радше бездіяльність спричинить війну. Якщо Токіо буде слабким і нерішучим, Китай матиме спокусу випробувати японців.

Токіо також прагне посилити стримування через побудову міцніших дипломатичних мереж. Союз зі США завжди буде в центрі стратегії безпеки, але японський уряд все тісніше співпрацює з Австралією, Індією, країнами Європи, Південно-Східної Азії та навіть Південною Кореєю, яка має напружені відносини з колишнім колоніальним господарем.

Ці відносини ускладнюють для Китаю ізоляцію Японії, створюючи більше каналів для Токіо, щоб диверсифікувати ланцюги постачань в разі чого. Партнери теж отримують захист. Для них сильніша Японія – не загроза, а джерело ресурсів і технологій, промислового потенціалу. Нарощування японської безпеки – це частина глобального перебалансування безпеки.