Капітан збірної України з хокею: Якщо грати за системою, в еліту можна вийти і без зірок

Український хокей повертається у "вищий світ". Вперше за останні 19 років наша збірна здійснила неможливе, пробившись до світової еліти. Хлопці йшли до своєї мети буквально «на зубах» - без повноцінного внутрішнього чемпіонату, тренуючись під звуки сирен і не маючи у складі світових суперзірок. Поки медійніша та статусніша футбольна збірна країни осоромилася і не потрапила на чемпіонат світу, хокеїсти просто вийшли і створили сенсацію, довівши, що дисципліна та характер б’ють будь-які бюджети. Не обійшлося в цьому випадку і без спортивного фарту: допомогла Литва, яка обіграла збірну Польщі та відкрила дорогу нашим в еліту світового хокею. Але тут, як кажуть, спрацювало правило - щастить найсильнішим.

Про те, як кувалося це історичне «льодове диво» і чому ця перемога стала особистою для кожного гравця, журналісту Коротко про розповів капітан збірної та найкращий захисник чемпіонату світу в Дивізіоні 1A Ігор Мережко.

Сподіваюся, юнаки прагнутимуть кращих результатів, ніж наші

- Перед початком чемпіонату світу мало хто вірив у те, що Україна зможе за підсумками турніру увійти до елітного дивізіону (Дивізіон А). Навіть ви самі зазначали, що головне - залишитися в Дивізіоні 1А. Чому були саме такі думки?

- Тому що наша група була дуже близькою за рівнем команд. Як я і казав, кожен може обіграти кожного, так зрештою і сталося.

- Що змінило настрій по ходу турніру? Можливо, є якийсь фактор, який допоміг команді повірити у свої сили і все ж таки вийти в еліту?

- Нічого не змінилося. Після програшу Польщі ми розуміли, що потрібно зробити все, що від нас залежить, а там нам пощастить. Так і сталося.

- Як капітан ви виводите команду в елітний дивізіон через 19 років після вильоту збірної України звідти. Що особисто для вас це означає?

- Це для мене не головне… бути капітаном чи не бути… головне - потрапити на чемпіонат світу 2027 року! Дуже давно хотів зіграти проти еліти світового хокею - це була моя мета. Вийшло... Хіба це не щастя?

- Ваш внесок у загальний командний успіх був оцінений званням найкращого захисника турніру. Що для вас означає це досягнення?

- Добре підійшов у фізичному та емоційному плані. Дуже допомогло, що зміг приїхати з дружиною та дитиною, без них би нічого не сталося.

- Які фактори вплинули на те, що збірна змогла досягти цього історичного здобутку? І що ця подія означає для українського хокею?

- Грали добре за системою, яку від нас просили виконувати тренери. Десь був фарт на нашому боці. Сподіваюся, що ця подія буде трампліном для юнаків, і вони прагнутимуть досягти результатів, кращих за наші.

- Суперники України в елітному дивізіоні визначаться з 15 по 31 травня, але, на вашу думку, які шанси збірної там? Там на нас чекають «монстри»: Канада, США, Швеція, Фінляндія… Що зараз очікуєте побачити від себе та команди там?

- Зараз я лише думаю про свою відпустку, про суперників поговоримо наступного сезону.

Захист виграє матчі

- Кілька запитань не про команду. Про особисте. З чого для вас почалися заняття хокеєм? Чому в дитинстві обрали саме цей вид спорту?

- Тато привів на хокей у 3 роки. Так наша любов із хокеєм і почалася.

- Якими тоді були умови тренувань, інфраструктура, можливості?

- У дитинстві ти не розумієш, хороші умови чи ні. У дитинстві ти отримуєш кайф від самої гри. Але можу сказати, мені пощастило зустріти дуже хороших тренерів на своєму шляху! Хороші умови почалися, коли потрапив до академії «Донбас», за що дякую Борису Колеснікову, який зміг створити справді конкурентоспроможну організацію.

- Що найбільше вплинуло на ваше становлення як хокеїста?

- Зараз я можу сказати, що це було в Канаді, коли я побачив, як люди готують себе до сезону та під час нього.

- Який момент у вашій кар'єрі ви вважаєте найскладнішим і чому?

- Найважчим був момент, коли я переїхав до Канади. Тоді я був не готовий фізично до ліги, в яку потрапив. А треба було давати результат, причому тут і зараз.

- Ви, як гравець, пограли у багатьох лігах та командах. Як хокей різних країн відрізняється один від одного? І на що найбільше схожий саме український хокей?

 - Усі ліги відрізняються одна від одної. Тут швидше можна порівнювати деякі команди між собою. Збірна прагне грати в сучасний, швидкий хокей, але проти досвідчених збірних ми маємо посилювати захист, бо захист виграє матчі.

- На льоду ви прагматичний і спокійний чи емоційніший гравець?

- Все залежить від ситуації (усміхається — авт.).

- Що допомагає вам справлятися з невдалими моментами на льоду?

- Після невдалої дії потрібно не замислюватися, треба зробити потім пару маленьких дій успішно, щоб ментально повернутися.

- Чи є у хокеїстів якісь забобони?

- Думаю, що у багатьох хокеїстів є свої забобони. Але це нормально, як на мене. У самого дуже багато.

- Розповісте які?

 - Ні. Це мій секрет.

- Яку пораду можете дати хлопцям, які зараз тільки прийшли в хокей, із захватом дивляться на вашу гру і мріють пройти той самий шлях?

- Продовжуйте мріяти та отримуйте задоволення від самого шляху до мети. Якщо не отримуєте задоволення - знайдіть справу, здатну його приносити.

Вільний час проводжу з дитиною, даю дружині час на себе

- Який ви поза хокеєм?

- Одним словом - сім'янин.

- Що вас реально захоплює в житті, крім спорту?

- Відеоігри захоплюють, але з появою дитини стало замало часу на такі речі.

- Чим би займалися в житті, якби не стали хокеїстом?

- Думаю, що лікарем.

- Які риси у вашому характері сформував саме хокей?

- Усі риси характеру мені дав саме хокей, але одне з головного, що б я виділив, - це вміння знаходити спільну мову з людьми.

- Як любите проводити свій відпочинок?

- Відпочинок проводжу з дитиною. Даю своїй дружині час на себе, тому що в сезоні вона розуміє, що іноді мені потрібен час на відновлення після важких ігор чи зборів.

- Про що мрієте?

 - Мрію, щоб завжди у мене була щаслива та здорова родина, а все інше прийде разом із цим.

Особиста справа

Ігор МЕРЕЖКО

Народився: 30 квітня 1998 року в Харкові.

Амплуа: Захисник.

Зріст: 193 см.

Вага: 100 кг.

Кар'єра: Перші кроки робив у харківських школах, пізніше перейшов до академії донецького «Донбасу». У 17 років виїхав до Канади, де чотири сезони виступав в одній із найсильніших молодіжних ліг світу (WHL) за клуб Lethbridge Hurricanes. Грав у чемпіонатах Казахстану (клуб «Сариарка»), Данії («Оденсе Бульдогс») та Словаччини («Спішська Нова Вес»). Сезон 2024/2025 провів у чеському клубі «Пльзень».