Наступ з Білорусі – не єдина загроза для України: відверте інтерв'ю з командиром "Ахіллесу"

На тлі невдач росіян на фронті та посилення українських ударів по території Росії Володимир Путін прагне повноцінно втягнути Білорусь у війну. Зараз перед російським керівництвом стоїть завдання змінити ситуацію на свій бік у будь-який спосіб. Потенційний наступ з Білорусі є лише одним із варіантів.

Командир 429 окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес", Герой України Юрій Федоренко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, що Росія вже намагалась перетнути український кордон в інших місцях, аби відтягнути українські сили, але все безрезультатно. Тож в хід можуть піти радикальніші дії.

Чи вдасться Путіну вмовити Лукашенка на такий ризикований крок, чому Росія опинилась у скрутному становищі на фронті і чи час готуватися Європі до нової війни – про все це і не тільки читайте далі у матеріалі.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Чи вступить Білорусь у війну проти України?

Українське керівництво повідомило про можливу загрозу з боку Білорусі та Росії. Чого чекати з північного кордону і чи може Путін разом із Лукашенком спробувати новий наступ, щоб розтягнути наші сили?

Намір противника незмінний – повною мірою знищити українську державність і саму українську державу шляхом терору та знищення українського народу. Цілі й завдання в них не змінилися. На кожній пресконференції Путін тими чи іншими словами говорить саме про це.

Що стосується фронту зараз, то бажаного успіху противник не має. Фактично Сили оборони України змогли досягти такого рівня, коли ворог заблокований на переважній більшості відтинків і просування в нього немає, навіть "повзучого".

Чи досягає Росія своїх результатів повітряними ударами? Ні, не досягає. Якщо ми говоримо про безпілотники, то значну їхню частину Сили оборони збивають дронами-перехоплювачами. Балістики в них недостатньо, щоб завдавати системного ураження. Крилаті ракети Україна також частково перехоплює.

Щоб спробувати вирівняти ситуацію, ворогу потрібно розтягнути наші сили й засоби. Тобто зробити так, щоб ми були змушені перекидати ударний кулак, який зараз стримує передню лінію бойового зіткнення в Харківській, Запорізькій і Донецькій областях. Тому противник може спробувати перейти лінію державного кордону в додаткових місцях. У Харківській області в нього це не виходить, у Сумській області теж не виходить.

Відповідно, абсолютно очевидно, що територію Білорусі можуть використати для того, щоб розтягнути сили і засоби України. Я переконаний, що диктатор Путін дотисне Лукашенка, щоб той люб'язно вчергове дав доступ до державного кордону з Україною. Але цього разу, я переконаний, він буде додатково втягувати і армію Білорусі. Цього разу Лукашенку, найпевніше, "пропетляти" не вдасться.

Розуміючи, що такий сценарій можливий, Сили оборони України вживають відповідних заходів реагування, щоб спрацювати на випередження і унеможливити просування російсько-окупаційних військ. Зокрема, й у разі можливого залучення білоруського війська як союзної сторони.

Дивіться повне інтерв'ю з командиром "Ахіллесу"

Яка небезпека може чекати на країни Балтії?

Дональд Трамп направив до Польщі додаткові 5 тисяч американських військових, а Володимир Зеленський напередодні говорив, що Путін може піти кількома шляхами: посилювати наступ на Запорізькому напрямку, пробувати піти на Чернігівсько-Київський напрямок або ж створювати загрозу вже країнам НАТО. Чи є загроза для Польщі, і якщо прямого ризику зараз немає, то навіщо США підсилюють східний польський кордон?

Світовий безпековий порядок ще не впав, але вже так тріщить по швах – що чутно за океаном. Саме тому Росія діятиме там, де її розвідка попередньо вважатиме, що можна досягти бажаних політичних і військових цілей.

Якщо говорити про країни НАТО, то, за моїм переконанням, прямої загрози з боку Білорусі в цей момент немає. Є політичні загрози. Згадаємо Нарву, згадаємо тему так званих російськомовних і "захист їхніх прав" у Латвії, Литві та інших країнах. Тому Росія вчинятиме провокативні дії, порушуватиме повітряний простір, зокрема, своєю бойовою авіацією. Але говорити про прямі бойові дії проти країн НАТО я б зараз не став. Це моя оцінка безпекових процесів, які відбуваються у світі.

Що стосується політичного впливу, то тут Росія розхитуватиме з усіх сил. Пропаганда про "захист російськомовних" буде обов'язково. Ми вже бачили це в Україні – в Криму, Донецькій, Луганській, Харківській та Запорізькій областях. Точно так само вони спробують діяти в країнах Балтії.

Чому зараз лідери НАТО перекидають додаткові сили і засоби? Це дії на випередження. Вони чітко дають Путіну зрозуміти, що легкої прогулянки не буде і що він не застане їх зненацька. Його зустрінуть танками, ракетами, гарматами – бій буде жорстоким. Саме так президент США намагається нівелювати потенційний акт агресії проти країн Альянсу.

Що стосується України, то тут ситуація інша. Путін розуміє, що такий сценарій, з одного боку, може розтягнути наші сили і засоби, а з іншого – може призвести до тотальної загибелі російсько-білоруських солдатів. І тут питання не в їхніх життях, бо Путіну байдуже на своє військо. Питання в тому, чи дасть це йому додатковий військовий вплив.

Якщо він цього результату не отримає, а при цьому втягне Білорусь у війну вже у відкритому форматі, а не в пасивному, то це потягне за собою ще більшу ізоляцію. Путін ще сильніше відчує на своїй шиї зашморг від цивілізованого світу. Бо поряд з країнами НАТО з'явиться ще й держава, яка напряму бере участь у бойових діях. Очевидно, що якщо білоруське військо вступить у бій, то ми будемо змушені також завдавати ударів по військових об'єктах на території Білорусі.

Тобто всі зараз діють на випередження.

"В Україні відбулось технологічне диво"

Путіну його генерали обіцяють захопити Донбас до осені. Водночас деякі військові аналітики кажуть, що зараз для України чи не найкраща ситуація на фронті за весь час повномасштабної війни. Що ви можете про це сказати?

Вісім місяців тому ситуація на фронті була дуже складною. І я вам скажу чесно: в окремі моменти думав, як же так обіграти ситуацію, щоб мати бодай якийсь здобуток на полі бою.

Станом на зараз можу сказати, що відбулося певне технологічне диво. Не в один день і не за один місяць. Усі проєкти, які тягнулися від початку повномасштабної війни, технологічна модернізація, нарощування спроможностей, у підсумку дали результат.

Україна отримала додаткове фінансування, додаткові дрони, додаткове партнерство з іншими державами, що дає можливість отримувати якісний безпілотний компонент за відносно невеликі кошти. Також у нас збільшилося "рука впливу" – тобто відстань, на яку ми можемо діставати своїми вогневими засобами.

За останні вісім місяців Росія отримала безпрецедентну кількість ударів українськими безпілотниками. Це блокує роботу військово-промислового комплексу, це блокує економіку Росії.

Ми змогли наростити спроможність бити логістику противника на оперативному рівні. Мовиться про глибину від 70 до 150 – 200 кілометрів за лінією бойового зіткнення. А саме там розташовані об'єкти, які забезпечують передню лінію.

Якщо говорити про фронт загалом, то вже п'ятий місяць ми знищуємо більше окупантів, ніж вони протягом місяця здатні поставити в стрій.

Наприклад, командувач СБС Роберт "Мадяр" Бровді пояснив, що Сили безпілотних систем профільно володіють безпілотною складовою, тобто в нас високий рівень експертизи.

В середньому на кожен ударний екіпаж, який виконує завдання на лінії бойового зіткнення чи перебуває на відновленні, норма має бути така: 10 окупантів на місяць – знищених або важко поранених, які вибувають із театру бойових дій.

Якщо всі підрозділи Сил оборони дотримуватимуться цієї норми, ми вийдемо на той результат, про який казав міністр оборони України Михайло Федоров. Це знищення понад 50 тисяч російсько-окупаційних військ за допомогою дронів на місяць.

Це реально можливо зробити. Якщо взяти флагманську бригаду "Птахи Мадяра", то в них на один ударний екіпаж припадає 30 окупантів на місяць. Якщо говорити про Службу безпеки України, то там цей показник коливається від 18 до 20. 429 бригада "Ахіллес" забезпечує 15,5 окупанта на місяць на один ударний екіпаж. Тобто ми суттєво перевиконуємо норму.

Як наслідок, маючи лише близько 2 – 2,5% від загальної комплектації війська, ми (СБС – 24 Канал) забезпечуємо 35% усіх знищених і уражених цілей на полі бою. Іншими словами: на кожні 100 окупантів, яких знищили або вивели зі строю, 30 – 35 – це результат роботи підрозділів Сил безпілотних систем.

Ми маємо цю експертизу і охоче нею ділимося. Ба більше, деякі піхотні підрозділи мають у себе "крафтові" роти або батальйони, які дуже добре виконують спеціалізовані завдання. Наприклад, вони якісно навчилися працювати на окремих типах дронів і роблять це найкраще у військах. Таке часто буває: на великій кількості безпілотників ти виконуєш гірші завдання, ніж хтось конкретно на своїй вузькій спеціалізації.

Тоді ми цілеспрямовано їдемо до такого підрозділу і кажемо: "Хлопці, будь ласка, покажіть, розкажіть, навчіть. Ми маємо працювати так, як ви". Так само, коли ми щось робимо краще, а багато речей ми справді робимо краще в Збройних Силах, то запрошуємо тих, хто проявляє до цього цікавість. Що більше нас, то більше технологій, то менше буде окупанта.

Тому пряма відповідь на ваше запитання така: так, ситуація на лінії бойового зіткнення справді свідчить про те, що ворог не може просуватися і не може реалізувати поставлені завдання. І, звісно, що протягом літа ворог не зможе вийти на адміністративні межі Донецької області. Я наголошую – це неможливо.

Усе, що диктатор Путін чує від своїх генералів, – це неправдива інформація. Якщо подивитися на ті карти окупантів, які потрапляють у широкий доступ, не розкриваючи жодної секретної інформації, можна побачити, що населені пункти, які реально перебувають під контролем Збройних Сил України, у них уже намальовані як окуповані.

Чому так? Бо кожен полковник, який приїжджає командувати тим чи іншим з'єднанням, приїжджає туди за новою "зіркою". Якщо пощастить і він не знищить увесь особовий склад, то хоче отримати підвищення. Якщо не пощастить – то хоча б якусь нагороду. Тому кожна ротація їхніх командирів має завершуватися хоч якимось успіхом, бо інакше їх просто знімають із посад.

Ось чому вони домальовують ці карти, видаючи бажане за дійсне.

Я мушу констатувати, що мужність українського солдата на п'ятому році повномасштабної війни залишається на надзвичайно високому рівні. Війна – це дуже важка річ. І психологічно, і фізіологічно. Але український солдат щодня робить подвиг на полі бою за підтримки свого народу.

Чи готові в Європі дати відсіч Путіну?

Тим часом у країнах Балтії зараз бояться не так ядерних погроз Путіна, як того, що все, що летить по Україні, в якийсь момент полетить у їхній повітряний простір. Наскільки, на вашу думку, європейці готові відбивати повітряні цілі, зокрема безпілотники?

Я починав війну у 2014 році у складі підрозділу спеціального призначення. Специфіка наших завдань полягала у веденні бою в міській забудові, у стрілецьких боях. Тобто ми не працювали дронами, сидячи десь далеко від противника. Ми вели бій, бачачи ворога перед собою і вражаючи його зі стрілецької зброї.

Людині непритаманно вбивати собі подібного. Цю межу треба перейти вперше. Росія загнала нас саме в таку рамку: ми змушені їх вбивати, бо так виборюємо право жити.

Але перехід цього рубежу – це завжди подолання страху. Ти маєш подолати в собі страх бути вбитим і страх перед тими запобіжниками, які формує соціум: не вбий. Приборкання страху можна порівняти з приборканням хижої тварини. Якщо ти її приручив, вона служитиме тобі, захищатиме тебе, битиметься за тебе. Якщо ні – вона тебе з'їсть тут і зараз.

Повірте мені, не боїться лише дурний. Страх є завжди. Питання лише в тому, чи здатен ти його приборкати. Ми бачимо з історії, що кожного разу, коли та чи інша країна, той чи інший лідер починає боятися, така країна зрештою опиняється по пояс у крові свого народу. Вона закінчує поневоленням і руйнацією.

Наші партнери вже значною мірою усвідомили загрозу. Через "не хочу", через "не можу", але, розуміючи, що Україна має встояти, вони потроху приборкують свій страх – санкційною політикою, фінансовою допомогою, спільним виробництвом озброєння. І в них немає іншого вибору. Або вони приборкають страх і почнуть реально протидіяти, або загинуть. Іншого варіанту немає.

Тому, за моїм переконанням, переважна більшість європейських країн так чи інакше стане до боротьби. Але де може все піти не так? Якщо національний спротив не підтримають їхні громадяни. Тут є дуже великі страхи.

У межах розвитку Європейського Союзу відбувалося переселення великих груп населення з одних країн в інші, туди, де був вищий ВВП і кращі зарплати. Деякі країни були заселені біженцями з регіонів, де тривали конфлікти. Я не впевнений, що люди, які зараз населяють територію європейських країн, будуть готові взяти до рук зброю і воювати проти Росії.

Саме тому подивіться, що робить Європейський Союз. Вони промацують ґрунт. Як суспільство відреагує на мобілізацію? Як відреагує на загальну повинність? Якими будуть соціальні настрої? Тобто процес уже пішов – і з точки зору озброєння та переозброєння, і з точки зору перевірки суспільної готовності до мобілізації, до проходження служби, до ведення бойових дій за власне виживання.

І так само вони дуже уважно вивчають український досвід. Сьогодні є величезний запит на українських фахівців. Я скажу більше: є факти, коли намагаються буквально переманювати наших військових. Наша держава максимально відкрита у взаємодії: досвід, виробництво – все, що потрібно.

Але є негідники, які "полюють" на наших військовослужбовців, які вже залишили службу через поранення чи травми і вийшли на цивільний ринок. Їх системно намагаються забрати до себе, щоб отримати той досвід, який мають наші хлопці. Це відбувається системно.

Тобто усвідомлення загрози є. Воно абсолютно очевидне для тих, хто керує країнами, кого обрав народ на ці посади. Але чи готові самі народи цих країн боротися за себе – це величезне питання. І зараз над ним активно працюють усіма доступними засобами і методами.

До чого призведе тотальна мобілізація в Росії?

Павло Паліса раніше говорив, що після виборів до Держдуми в Росії можуть оголосити тотальну мобілізацію. Ви щойно пояснили, що російські втрати великі і що темпи знищення окупантів можуть ще зрости. Як ви оцінюєте, чи справді вже цієї осені в Росії можлива тотальна мобілізація? І чи внаслідок цього не знесуть владу?

Не знесуть. Росіяни – це не національність, а, скажімо так, категорія людей, які можуть затягувати ремінь на 360 градусів. Тобто, як би погано не було, вони готові затягувати його ще сильніше. Найбільше їх бентежить голод. У них такий суспільний договір: якщо настає голод, значить у країні щось іде не так.

Якщо елементарно є що поїсти, то решта для них уже не так важлива. Байдуже на комфорт, байдуже на перспективи, байдуже на освіту. Є пропаганда, є ядерна бомба, є відчуття, що вони маленька цеглинка чогось великого, бо у них ядерна, космічна держава. Все. Більше їх мало що цікавить.

Рухи на Росії можуть початися лише тоді, коли цілі регіони почнуть голодувати через економічну ситуацію. От тоді так, тоді щось може бути

Але якщо зі 140 мільйонів населення зараз примусово мобілізують ще мільйон, це не призведе до таких настроїв, які одразу знесуть Кремль. Але це буде додаткова крапля, яка знижуватиме рівень підтримки війни проти України. Бо воювати за гроші – це один суспільний договір. А воювати і гинути примусово – цього вже ніхто не хоче.

Є й інша складова. Треба розуміти: якщо вони кинуть більше людей, то й втрати в них будуть більші в рази. Поясню на простому прикладі, не розкриваючи нічого зайвого.

Уявімо два підрозділи з однаковою бойовою готовністю і приблизно однаковими спроможностями. Один стоїть на менш інтенсивному відтинку, інший – на більш інтенсивному. Той, що стоїть на менш інтенсивному, може показувати умовну норму, наприклад, 10 (вбитих, – 24 Канал) росіян на екіпаж. А той, що стоїть на дуже гарячому відтинку, де противник іде хвиля за хвилею, може показувати і 25, і 30. Бо потік особового складу там просто шалений, і він знищується значно інтенсивніше.

Отже, якщо противник наростить чисельність тут і зараз, то це, звісно, може дати йому певні тактичні успіхи. Але й втрати в нього будуть шалені. А втрати серед тих, кого примусово мобілізують, так чи інакше додатково підштовхуватимуть оточення Путіна, яке дуже хоче сісти на його місце, до думки, що настає той самий момент, коли "дідуся пора прибирати".

І я вам скажу більше. Я переконаний, що українська держава встоїть. Путін загине не від української ракети чи дрона. Путін не помре від фізіологічної старості. Путіна знищать руки його ж оточення. І саме його зроблять головним цапом-відбувайлом.

Перші ознаки цього вже є. Подивіться хоча б на заяви його найближчого соратника Шойгу. Що він каже? Що всі завдання були виконані, а всі розпорядження і накази віддавав особисто диктатор Путін.

Тому я бажаю кожному з вас це побачити. Наше завдання – робити все можливе, щоб у фронту було чим воювати, а нам, військовослужбовцям, які виконують завдання в районі бойових дій, максимально, на межі, працювати над тим, щоб сили і засоби противника були виявлені, знищені і щоб ми не допустили втрати територій.