Розлучення США та Європи: саміт імені Трампа в Анкарі — хто в НАТО гальмує підтримку України

Держсекретар Марко Рубіо попередив, що на цьогорічному саміті НАТО, який відбудеться 7-8 липня в Анкарі, обговорять розчарування Дональда Трампа реакцією Альянсу на чергову війну проти Ірану. В адміністрації Трампа не приховували, що саме цим продиктоване рішення вивести з Німеччини 5 тис. американських військовослужбовців, допускаючи скорочення присутності США також в Італії та Іспанії. Водночас, за словами Трампа, 5 тис. американських солдатів перекинуть до Польщі завдяки його хорошим відносинам із президентом Каролем Навроцьким.

Щоправда, президент США не пояснив, як це поєднується з попереднім рішенням Пентагону не розгортати в Польщі додатково 4 тис. військових, про яке, за інформацією американських ЗМІ, Варшава не була поінформована, бо відповідне повідомлення в буквальному сенсі застрягло на пошті начальника Генштабу польських ЗС. У цілому ж генсек НАТО Марк Рютте закликає союзників бути готовими до скорочення чисельності американських військ на європейському континенті.

Під час зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО у Швеції минулого тижня глава МЗС країни Марія Мальмер, посилаючись на слова Марко Рубіо, також заявила, що присутність військ США в Європі буде скоригована. Не можна сказати, що це відбувається виключно через образу Трампа на європейських членів НАТО через їхню відмову приєднатися до війни проти Ірану та розблокування Ормузької протоки. Проте неоднозначні й подекуди скандальні рішення чинної американської адміністрації не лише породжують сумніви в лавах союзників щодо гарантій безпеки з боку США, а й змушують їх дуже швидко зменшувати збройну залежність від Америки.

Тож чи очікувати на цьогорічному саміті НАТО в Анкарі цілковитого розлучення США та Європи? Та які країни Альянсу гальмують нові ініціативи щодо збільшення допомоги Україні? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Погрози Трампа: чи вийдуть США з НАТО

Ще під час свого першого президентського терміну Дональд Трамп погрожував виходом США з НАТО, якщо союзники не збільшать свої оборонні видатки до 2% ВВП. І можна сказати, що це спрацювало. За словами Марка Рютте, на зустрічі міністрів закордонних справ у Швеції минулого тижня країни-члени Альянсу обговорювали «надійний шлях до 5%». У статті для Foreign Affairs експерти Університету Джонса Гопкінса Наталі Точчі та Маттіас Маттійс також зазначають, що другий термін Трампа дав європейцям розуміння, що їхня залежність від США, як безпекова, так і торговельна, є неминучою небезпекою.

Через місяць після початку чергової війни США та Ізраїлю проти Ірану та блокування Тегераном Ормузької протоки, що спровокувало світову енергетичну кризу, яка триває й досі, Трамп заявляв, що серйозно розглядає вихід із НАТО. ТСН.ua вже писав, що після успішної військової операції у Венесуелі в січні чинна адміністрація США сподівалася, що і війна проти Ірану буде швидкою та переможною. Але так не сталося. Америці знадобилася допомога союзників по НАТО, яких про операцію на Близькому Сході ніхто не попереджав. Тому деякі європейські країни, зокрема Іспанія та Італія, відмовилися надавати США свої військові аеродроми.

Тож тема війни в Ірані, яку США не можуть ні виграти, ні закінчити, а також образа американської адміністрації на союзників, буде центральною на цьогорічному саміті НАТО в Анкарі. За словами експертів, попри всі погрози Трампа, який не раз називав Альянс «паперовим тигром», США навряд чи вийдуть з НАТО. Але радше через складність процедури. До того ж, за це не проголосує Конгрес. Разом із цим, дедалі більше європейських країн-членів НАТО переосмислюють для себе статтю 5 НАТО про колективну оборону, закликаючи дедалі менше покладатися на Америку.

По-перше, попри факт того, що американська армія є однією з найбільш боєздатних в НАТО, навіть вона виявилася неготовою до війни нового покоління на Близькому Сході.

По-друге, під час чергової війни проти Ірану, США перекидали системи ППО та іншу зброю з території країн-союзників на Близький Схід.

ТСН.ua вже повідомляв, що війна в Ірані поглибила дефіцит запасів американської зброї. Наприклад терміни виробництва ракет JASSM, Tomahawk та перехоплювачів до систем ППО Patriot, щоб поповнити склади, — 3-4 роки. Все це наочно демонструє, що Європа має швидко скоротити збройну та технологічну залежність від США. До прикладу, лише Франція та Італія спільно виробляють систему ППО, що здатна збивати балістику. Навіть Британія не має своїх антибалістичних систем.

Наразі Україна та Німеччина намагаються розробити новий європейський перехоплювач балістики. Сили оборони України беруть активну участь у натовських навчаннях, передаючи свій унікальний досвід ведення війни нового покоління з використанням дронових технологій. Тож хоч США, Німеччина та низка інших країн і досі проти членства України в НАТО через страх безпосередньої війни з Росією, Україна вже давно є провайдером захисту Європи, докладаючись до виконання статті 5 Альянсу.

Новий механізм допомоги Україні: хто в Європі проти

Марко Рубіо висловив розуміння, що НАТО цінне для Європи. Проте, за його словами, воно також має бути цінним і для США. З огляду на всі образливі заяви на адресу Альянсу, які лунають від американських посадовців, на саміті в Анкарі можна очікувати гучного з’ясування відносин аж до умовного биття посуду й грюкання дверима. І це цілком можна уявити з огляду на непередбачуваність та емоційність Трампа. Проте чого точно можна не очікувати — так це якихось проривних рішень.

Президент США знову може дорікати Європі за надто низькі оборонні витрати, закликаючи підвищити їх до 5% ВВП (в планах Альянсу це передбачено до 2035 року). Але навряд чи європейські країни-члени НАТО підтримають ініціативу Марка Рютте щодо нових оборонних угод, вигідних США. За інформацією Politico, генсек Альянсу просуває пропозицію збільшення закупівель зброї у США, щоб змінити гнів Трампа на милість. Водночас, як показала міністерська зустріч натовців у Швеції, навряд чи Європа стане поглиблювати залежність від Америки, віддаючи перевагу розширенню національних виробництв.

Для України в цьому є позитивна новина, адже це відкриває шлях для ще більш тісної кооперації українського та ОПК європейських країн НАТО. Водночас, за інформацією британського The Telegraph, проти ідеї Марка Рютте щодо закріплення витрат на підтримку України на рівні 0,25% ВВП виступили п’ять країн. Серед них Британія, Франція, Італія, Іспанія і Канада. Сім інших країн Альянсу — найімовірніше Північної Європи та Балтії, Польща й Нідерланди — вже виділяють на допомогу Україні понад 0,25% свого ВВП.

Дійсно, за словами Рютте, наразі лише 6-7 країн Європи виконують найбільшу роботу щодо закупівлі американської зброї в рамках PURL (механізму, створеного влітку 2025 року на базі НАТО для закупівлі зброї у США для потреб Сил оборони України — Ред.). Генсек Альянсу вважає, що це навантаження має бути розподілене більш рівномірно між усіма європейськими країнами.

«Норвегія разом з іншими країнами Північної Європи, Німеччиною та ще кількома є найбільшими донорами допомоги Україні. Ми цим пишаємося, але також ми б хотіли, щоб долучалися більше країн. У Росії неприємне становище, в України справи дещо краще. І також ми визнаємо, що Україна сама стає донором безпеки — вони зараз є глобальним лідером у безпілотних технологіях на війні», — сказав глава МЗС Норвегії Еспен Барт Ейде.