Рятівники чи ризик для безпеки: як Україна готується залучати трудових мігрантів

Ринок праці в Україні дедалі частіше описують як такий, де попит на працівників перевищує пропозицію. За даними Державного центру зайнятості, на початок травня 141 тисяча осіб шукали роботу, тоді як дефіцит кадрів оцінювався у близько 89 тисяч вакансій. Це посилює дискусію про те, чи є нестача працівників тимчасовим дисбалансом, чи вже сталою структурною проблемою для бізнесу.

Водночас причини кадрового дефіциту є багатофакторними й виходять далеко за межі класичної конкуренції за фахівців. На ситуацію впливають війна, зовнішня міграція населення, трансформація економіки та нерівномірний попит на різні професії. У результаті окремі галузі стикаються з критичним браком працівників, тоді як інші залишаються менш ураженими цим дефіцитом.

На цьому тлі в Україні обговорюють можливий перегляд переліку так званих "міграційно ризикових" країн, що може спростити залучення іноземних працівників для закриття кадрових потреб. Водночас ця ініціатива викликає дискусії: частина громадян побоюється, що іноземні працівники можуть конкурувати з українцями за робочі місця.

24 Канал з'ясував, наскільки критичною є потреба в трудових мігрантах для економіки України, чому бізнес до цього дедалі більше схиляється та які ризики це може мати.

Чи справді бізнесу не вистачає працівників?

Ще торік дослідження Європейської Бізнес Асоціації спільно з експерткою ринку праці Тетяною Пашкіною зафіксувало, що українському бізнесу дедалі складніше знаходити працівників.

За результатами опитування, у 2025 році 74% компаній повідомили про дефіцит кваліфікованих кадрів. Водночас 83% бізнесів відкривали нові вакансії, а 96% уже підвищували зарплати працівникам.

• Майже половина роботодавців також заявила, що на їхню роботу вплинув виїзд молодих спеціалістів віком 18 – 22 роки за кордон.
• Найважче компаніям було знаходити працівників технічних та робітничих спеціальностей. Особливо гострою проблемою називали пошук вузькопрофільних фахівців зі знанням англійської мови, яких потребують міжнародні компанії.
• Крім того, бізнесу бракувало менеджерів з продажу та керівників середньої ланки через необхідність постійної офлайн-присутності.

Марія Абдулліна для 24 Каналу підтверджує, що цьогоріч кадрова криза, ймовірно, продовжить посилюватися, тому роботодавцям доведеться не лише підвищувати зарплати, а й змінювати підходи до наймання, робити їх більш диверсифікованими та активніше залучати різні групи населення.

До того ж ще на початку року у річному дайджесті OLX Робота прогнозувалося, що у 2026 році роботодавці дедалі більше звертатимуть увагу на трудових мігрантів як потенційне джерело робочої сили, особливо у робітничих професіях.

Така тенденція насправді вже починає проявлятися, хоча назвати її масовим трендом ще не можна. Втім очікується, що потреба в трудових мігрантах лише посилюватиметься, додає Абдулліна.

Чи може Україна не наймати трудових мігрантів?

Економіст Олег Пендзин у коментарі для 24 Каналу розповів, що навколо теми трудових мігрантів існує величезна купа хейту, яким супроводжуються будь-які заяви про трудових мігрантів, при тому, що люди, які хейтять це, практично нічого не пропонують натомість.

Водночас питання трудової міграції розглядається як питання відновлення економічного стану України. Є базова цифра від Мінекономіки – 4,5 мільйона додаткових працівників. Як зазначає економіст, це для того, щоб хоча б вийти на рівень 2021 року.

За даними Агентства ООН у справах біженців, передає Державна служба зайнятості, станом на початок 2026 року в різних країнах перебувало 5,9 мільйона осіб. А натомість за даними уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, реальна кількість осіб, які виїхали з України, становить 11 мільйонів осіб.

Ще раніше директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова в інтерв'ю РБК-України повідомляла, що Україна буде змушена залучати іноземних працівників після завершення війни.

Все через те, що дефіцит робочої сили вже зараз є критичним і буде лише посилюватися. Натомість європейські країни не зацікавленні у поверненні українських мігрантів.

Водночас боятися масової конкуренції з боку трудових мігрантів не варто, адже на ринку праці вони зазвичай займають ті ніші, які залишаються вакантними. У країнах Європи, наприклад, чимало мігрантів працюють на вивезенні сміття, двірниками, доглядальниками тощо.

Ясно, що люди бояться: от якщо вони прийдуть, я не зможу працевлаштуватися. Та зможете. В Україні вже працедавці жаліються на брак робочої сили, а після війни він точно буде, ще більший. Нікуди ми не подінемося. Але розробити й тримати дуже виважену, дуже спокійну міграційну політику – це правда,
– наголосила Лібанова в інтерв'ю "Cуспільному".

В інфляційному звіті Національного банку України йшлося про те, що масове повернення українців з-за кордону не варто чекати щонайменше до 2027 року. Крім того, цей процес відбуватиметься доволі повільними темпами – всього по 100 тисяч осіб на рік.

А Пендзин каже, що для забезпечення внутрішнього ринку праці потрібно буде завозити трудових мігрантів в кількості від 400 до 450 тисяч осіб на рік.

До того ж у суспільстві поширені побоювання, що іноземні працівники нібито відбиратимуть робочі місця в українців та погоджуватимуться працювати за нижчу заробітну плату.

Але у цьому питанні важливо чітко розуміти, про який саме контингент працівників йдеться. Передусім мова про низькокваліфікованих спеціалістів, які виконують ручну працю. Як правило, такі працівники найбільше потрібні у сферах, де в Україні вже зараз спостерігається шалений дефіцит кадрів. Насамперед це будівництво, сільське господарство та обробна промисловість,
– додає Пендзин.

Наскільки Україна готова до залучення трудових мігрантів?

Річ у тім, що ще до початку повномасштабної війни Україна була популярним напрямом для трудових мігрантів: станом на 2021 рік в Україні перебувало близько 300 тисяч трудових мігрантів.

І ще раніше голова ГО "Офіс міграційної політики" Василь Воскобойник у коментарі 24 Каналу розповів, що у 2025 році було оформлено або продовжено приблизно 9,5 тисячі дозволів на працевлаштування іноземцям.

Як пояснює Воскобойник, ситуація на українському ринку праці формується одразу під впливом кількох криз. Передусім війна та мобілізація суттєво скоротили кількість працездатного населення.

Таким чином, близько 75% українського бізнесу сьогодні мають труднощі із закриттям вакансій, а найбільший дефіцит кадрів спостерігається у будівництві, логістиці, аграрному секторі, медицині та освіті.

Війна і демографічна криза призводять до того, що кількість робочих рук на ринку постійно скорочується. І в такій ситуації дивуватися, що запрошують сюди іноземців, на мій погляд, трішки недоречно,
– зауважив експерт.

Адвокатка Анна Даніель у коментарі для 24 Каналу нагадує, що порядок працевлаштування іноземців в Україні визначається Законом України "Про зайнятість населення", який встановлює правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, а також гарантії захисту прав громадян на працю та соціальний захист від безробіття.

Окремо юристка звертає увагу на Закон "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який визначає підстави перебування іноземців в Україні.

Для працівників такою підставою є офіційне працевлаштування, яке, своєю чергою, дає можливість отримати посвідку на тимчасове проживання,
– зазначає вона.

Адвокат Ігор Тарасенко додає для 24 Каналу, що офіційне оформлення, трудовий договір і законні підстави перебування в Україні – це не формальність, а захист самого роботодавця від штрафів і претензій до органів конролю.

Він також наголосив, що працівникам не варто погоджуватися на роботу "на словах". За його словами, усні домовленості, відсутність трудового договору та невизначений статус перебування в країні створюють прямі ризики втрати заробітної плати, соціального захисту та можливості ефективно захистити свої права.

Водночас щодо визнання іноземної освіти, Анна Даніель пояснює, що в Україні це відбувається через процедуру нострифікації, яку здійснює Міністерство освіти і науки. Для цього необхідно подати легалізований диплом, нотаріально завірений переклад та додаток із переліком дисциплін.

Процедура регулюється наказом МОН №504 від 5 травня 2015 року, який визначає порядок визнання іноземних документів про освіту. За словами юристки, цей механізм дозволяє підтвердити відповідність іноземних кваліфікацій українським стандартам і дає право на продовження навчання або працевлаштування в Україні.

Як уникнути нелегальної міграції?

Окремо адвокатка наголошує на ризиках нелегальної міграції. Пані Анна каже, що це становить загрозу, як для держави, так і для самих працівників.

Для того щоб уникнути порушень в цьому, важливо забезпечувати офіційне оформлення трудових відносин.

Даніель називає ключові кроки для запобігання:

1. Офіційне оформлення. Відмова від "зарплат у конвертах" та неофіційного допуску до роботи. З 2026 року посилено моніторинг за відповідністю фактичного місця роботи тому, що вказане в дозволі.
2. Перевірка посередників. Використання послуг лише тих компаній з працевлаштування, які мають відповідну ліцензію Міністерства економіки.
3. Дотримання термінів. Своєчасне продовження посвідок та дозволів. Порушення термінів перебування тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 203 КУпАП.

Ігор Тарасенко також зауважує, що роботу у такому випадку варто не починати без перевірки документів та не користуватися сумнівними посередниками.

У трудових питаннях найнебезпечніше – це не бюрократія, а її ігнорування. Моя позиція як адвоката проста: трудова міграція має бути не хаотичним переїздом або неформальною домовленістю, а юридично оформленим процесом. Бо там, де документи в порядку, у людини є права,
– зауважив він.

Цікаво, що Василь Воскобойник каже, що саме Служба безпеки України повинна відіграти ключову роль у відбору країн для трудової міграції, зокрема задля контролю місця проживання та роботи іноземців в Україні.