Жозе Моурінью здатен досягти успіху в Реалі чи його час уже минув?

Навіть у найгірші періоди — після звільнень із Тоттенгема, Роми та Фенербахче, повернення в рутину Ліги Європи або й нижче — у Моурінью завжди залишався один шлях назад на вершину.

Упродовж цих дев’яти років — із лише одним трофеєм, без реальної боротьби за чемпіонство в національних лігах уже понад десятиліття та без жодної перемоги в плей-оф Ліги чемпіонів протягом дванадцяти років — жевріла одна надія: можливе повернення в Мадрид. Наче стара історія, що ніяк не згасає.

Період Моурінью у Мадриді (2010–2013) був бурхливим навіть за його мірками. Але президент клубу Флорентіно Перес, схоже, так і не перестав у нього вірити — навіть тоді, коли значна частина європейського футбольного істеблішменту вже записала Моурінью в список збитих льотчиків.

Ідея повернення в Мадрид — саме в той момент, коли у його контракті з Бенфікою наближається пункт про можливий розрив — виглядає особливо символічною, якщо подивитися на всю його кар’єру. Від зухвалого молодого тренера, який привів до тріумфу Порту, Челсі та Інтер, через принципове протистояння з Пепом Гвардіолою і Барселоною у мадридські роки, до неоднозначного другого заходу в Челсі й поступового згасання — від Манчестер Юнайтед до Тоттенгема, Роми, Фенербахче й Бенфіки… І тепер — знову Сантьяго Бернабеу?

Це майже як моральна притча: антигерой отримує останній шанс — довести, що його списали зарано. Втім, не менш цікаво й те, що відбувається з самим Реалом. Як клуб, який після чергової перемоги в Лізі чемпіонів у 2024 році під керівництвом Карло Анчелотті виглядав зразком стабільності, за два роки опинився в ситуації, де повернення до Моурінью здається єдиним варіантом?

Атмосфера хаосу — особливо після серії конфліктів на тренуваннях напередодні класико з Барселоною — виглядає тривожно. Апогеєм став конфлікт між Федеріко Вальверде та Орельєном Тчуамені — симптом сезону, де проблеми виникали одна за одною. Спершу Хабі Алонсо, а потім Альваро Арбелоа намагалися навести лад, але марно.

На тлі другого поспіль провального сезону — попри величезний талант складу — Перес вирішив: команді потрібен жорсткий тренер. Той, хто встановить порядок у роздягальні залізною рукою. Саме тому він обирає Моурінью.

Але чи сам Перес до кінця розуміє, чого хоче? Минулого літа він призначив Алонсо, переконаний, що успіх із Баєром можна перенести й на Бернабеу. Проте від цього нового проєкту відмовилися майже одразу — щойно з’явилися перші труднощі.

У 2018-му він здійняв хвилю обурення по всій Іспанії, переманивши наставника збірної Хулена Лопетегі буквально напередодні чемпіонату світу. Але вже за 138 днів від цієї ідеї відмовився. Взагалі ж у Мадриді XXI століття найкраще приживалися зовсім інші тренери — стриманіші, менш конфліктні, ті, хто не намагався контролювати все до дрібниць: Вісенте дель Боске, Карло Анчелотті, Зінедін Зідан.

Це та реальність, яку сформував Флорентіно Перес. У центрі — гравці, підняті на п’єдестал: від першої хвилі "галактікос" початку 2000-х — Рауль Гонсалес, Роберто Карлос, Луїш Фігу, Зінедін Зідан, Роналдо, Девід Бекхем — до нової ери його другого президентства з Кріштіану Роналду, Кака, Хабі Алонсо та Карімом Бензема. І вже тепер — покоління, яке ведуть Родріго, Вінісіус Жуніор, Джуд Беллінгем та Кіліан Мбаппе. Тренери в цій системі — фігури помітні, але не домінуючі.

Саме в такому середовищі Жозе Моурінью намагався встановити свій порядок під час першого приходу в Мадрид. Найгучніші конфлікти були з Ікером Касільясом та Серхіо Рамосом, але напруга виникала й з Кріштіану Роналду, Бензема та іншими. І як у протистояннях із Пепом Гвардіолою та Барселоною, з футбольними чиновниками Іспанії чи навіть людьми всередині самого клубу — цей стиль зрештою роз’їдав усе зсередини.

Короткостроково він перемагав: обіграв команду Гвардіоли у фіналі Кубка Іспанії вже в перший сезон, виграв Ла Лігу в другий, тричі доходив до півфіналу Ліги чемпіонів. Але на довгій дистанції програв.

Офіційним беттінг-партнером Ла Ліги в України є букмекерська компанія betking.

Іноді все вирішували дрібниці. Але вже в третьому сезоні — а він у Моурінью часто ставав переломним — стало очевидно: і тренер, і команда просто втомилися один від одного. Сам він нещодавно назвав той період "важким, інтенсивним, майже агресивним".

І це був ще Моурінью на піку. Той, чиї стосунки з клубами нагадували стрімкі романи: Порту, Челсі, Інтер. Всі розуміли — довго це не триватиме, але поки триває, воно того варте. Саме в Мадриді вперше виникло питання: чи справді ці перемоги компенсували той хаос і напругу, які він приносив із собою. І це питання потім звучало ще не раз.

За останнє десятиліття успіхи — перемога в Кубку ліги та Лізі Європи з Манчестер Юнайтед у 2017-му, друге місце в Прем’єр-лізі роком пізніше, тріумф у Лізі конференцій із Ромою у 2022-му — губляться на тлі постійних конфліктів і відчуття нестабільності, яке супроводжує його команди.

Другий прихід у Челсі тривав два з половиною роки. Стільки ж — у Манчестер Юнайтед. 17 місяців у Тоттенгемі, два з половиною роки в Ромі, 14 місяців у Фенербахче, і поки що вісім місяців у Бенфіці — де, щоправда, він міг би залишитися довше, якби захотів.

У кожному з цих періодів були свої злети й падіння. Але одного не було вже понад десять років — результатів того рівня, який сам Моурінью колись вважав єдино прийнятним, ще тоді, коли міг дозволити собі іронізувати над тренерами, що фінішують другими.

Упродовж 2010-х футбол змінився. Гру почали визначати ідеї Пепа Гвардіоли — із його контролем через володіння м’ячем, а також шалена інтенсивність контрпресингу від Юргена Клоппа. На цьому тлі підхід Жозе Моурінью поступово втратив свіжість. Якщо Гвардіола й Клопп заряджали свої команди енергією, то Моурінью дедалі частіше виглядав роздратованим — особливо через нове покоління, якому, на його думку, бракувало жорсткості й характеру, якими свого часу вирізнялися Жорже Кошта у Порту, Джон Террі та Френк Лемпард у Челсі, Хав'єр Занетті і Марко Матерацці в Інтері, а також його довірені люди в Мадриді — Хабі Алонсо та Альваро Арбелоа.

Тож якщо він справді очолить Реал Мадрид наступного сезону, постає очевидне питання: як він працюватиме з нинішніми зірками? Із тими, хто звик до статусу суперзірок ще з юних років — як Джуд Беллінгем, Вінісіус Жуніор чи Кіліан Мбаппе? Або з Федеріко Вальверде та Орельєном Тчуамені, чия поведінка дійшла до дисциплінарного розгляду і серйозних штрафів? Чи, з іншого боку, з Трентом Александер-Арнольдом — гравцем, чий креативний стиль на фланзі оборони виглядає майже протилежністю до тренерської філософії Моурінью?

Історія з Вінісіусом Жуніором теж показова. Три місяці тому під час матчу Ліги чемпіонів у Лісабоні він зазнав расистських образ від уболівальників Бенфіки — і, як він тоді вважав, навіть від одного з гравців, Джанлуки Престіанні.

Престіанні заперечив звинувачення в расизмі, але зрештою отримав дискваліфікацію від УЄФА та ФІФА після того, як визнав використання гомофобної образи. І навряд чи Вінісіус та його партнери легко забудуть, що Моурінью одразу після матчу заявив: усього цього можна було б уникнути, якби бразилець "не провокував 60 тисяч людей" своєю поведінкою після голу.

За інформацією The Athletic, оточення Вінісіуса не вбачає проблеми в можливому призначенні Моурінью. Але сам епізод — і комунікаційний провал, коли клуб фактично підтримав слова тренера — ще раз нагадав про зворотний бік його стилю: готовність захищати свою команду будь-якою ціною, навіть якщо це загострює ситуацію.

Так уже було під час його першого періоду в Мадриді. Спочатку він об’єднував команду, давав їй імпульс. Але з часом виходив з-під контролю і починав руйнувати все зсередини. Звісно, легко уявити інший сценарій. Моурінью приїжджає на базу в Вальдебебасі, говорить правильні слова, чітко окреслює вимоги — і одразу отримує підтримку від керівництва, гравців, уболівальників і медіа.

Ми вже не раз бачили цей цикл Моурінью. Початок завжди надихає: харизма, легкість, відчуття, що він змінився, став спокійнішим. Але справжня перевірка починається пізніше — коли закінчується період захоплення і настає реальність.

Чим більше часу минає від його найгучніших тріумфів, тим виразніше Жозе Моурінью і його методи виглядають застарілими. Після вильоту Манчестер Юнайтед від Севільї у Лізі чемпіонів 2018 року мадридська газета Marca порівняла його з "рок-зіркою, яка вже віджила своє — з тих, що виступають у готелях для пенсіонерів, переграючи старі хіти під запис".

Тоді це звучало надто жорстко — варто нагадати, це було вісім років тому. Але подальші роки, проведені в орбіті Ліги Європи та Ліги конференцій, робота в Туреччині, а тепер і в Португалії, лише підсилили відчуття: його найвищий рівень залишився в минулому.

Ідеальний фінал цієї історії виглядає майже кінематографічно. Моурінью повертається на Сантьяго Бернабеу, знову входить у роль, знаходить підхід до зіркового складу Реала, перетворює нестабільну команду на чітко організований механізм — той, що стабільно дає результат, і бореться за головні трофеї Де здорове суперництво підштовхує вперед, а не роз’їдає зсередини. Але водночас не зникає відчуття, що така історія може бути приреченою ще до свого початку.

Як короткострокове рішення посеред сезону — своєрідна шокова терапія перед матчами плей-оф Ліги чемпіонів — це виглядало б логічно. Але робити ставку на Моурінью як на людину, яка має запустити масштабне перезавантаження клубної культури у 2026 році — крок, м’яко кажучи, сумнівний.

Шоу — гарантоване. Великий футбол — зовсім не факт.

The Athletic

betking — ліцензований букмекер, що входить до King Group та здійснює діяльність відповідно до законодавства України. betking пропонує широкий спектр послуг у сфері спортивного беттингу та онлайн-розваг, зосереджуючись на інноваційності, прозорості та принципах відповідальної гри.

betking активно сприяє розвитку спорту в Україні: підтримує професійні команди, реалізує партнерські проєкти та впроваджує ініціативи, орієнтовані на вболівальників і спортивну спільноту.

ТОВ "Слотс Ю.Ей": Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (Рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021), Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення КРАІЛ №559 від 21.11.2024).