"Будемо ще раз реставрувати", - у Національному художньому музеї розповіли про наслідки обстрілів

Під час жорсткої ракетної атаки 24 травня постраждало багато історичних та архітектурних пам’яток Києва - музей "Чорнобиль", будинок Спілки письменників України, Національна філармонія, Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневий палац), Український дім… Не оминула вибухова хвиля і Національний художній музей України - окрасу вулиці Грушевського. Що зараз відбувається у "будинку з левами" - дізнавалася журналістка Коротко про.

Багато людей пропонували допомогу

- Можу говорити тільки трошки, бо дуже, дуже багато роботи, - відповіла на наш дзвінок генеральна директорка музею Юлія Литвинець. - Стан конструкції будівлі ще буде обстежуватися, але те, що ми бачимо - це пошкоджені вікна, подекуди осипалось оздоблення, впала цегла. Поламані центральні вхідні двері, двері між залами - білі, красиві, відреставровані… Ну, будемо ще раз реставрувати.

Знамениті леви, що стережуть вхід до музею, на щастя, цілі, як і загалом фасад. Зараз триває його реставрація, яка розпочалася ще до війни.

- Ми якраз були насередині цього процесу, тепер, можливо, щось треба буде починати знову, - каже директорка.

У неділю після обстрілу в музеї працювала комісія з фіксації пошкоджень. З ранку понеділка тут почався розбір завалів, вимітання сотень кілограмів скла та цегли.

- Телефонували багато людей, пропонували свою допомогу. Ми розуміли, що Київ дуже пошкоджений, тому прийняли її в тому обсязі, яка була нам чітко потрібна от "на зараз". OSB-плити - саме такі, які потрібні, нам допоміг закупити підприємець Олексій Харько, шуруповерти, плівку для вікон ми отримали від Центру допомоги мистецтву України, від "Софії Київської" прийшла команда дужих хлопців. Ну і весь колектив узявся до прибирання, - розповідає Юлія Литвинець.

Виставки не постраждали

Після повномасштабного вторгнення основну експозицію музею перенесли у сховок. Під час війни музей працював у режимі виставок. Зокрема, в травні діяли дві нові. Перша під назвою «Сонцесхід» присвячена творчості представника так званого неофіційного мистецтва Анатолія Лимарєва (1929–1985). У п’яти залах музею виставлено близько 100 його творів з жанрів живопису й графіки, а також архівні світлини, виконані самим митцем та його дружиною. Через самобутність Анатолій Лимаренко не здобув належного визнання за життя, радянські худради відмовляли йому у авторських виставках. Таке велике зібрання картин під одним дахом відбулося лише через понад 40 років після смерті митця.

Виставка, що відкрилась за кілька днів до обстрілу, зветься "Disco Art: у ритмі світла" - мультимедійний перфоманс художників Олега Тістола та Костянтина Мішукова, ще відомого як музикант та діджей Голий. «Вступаючи у зал музею, у простір тотальної інсталяції, ви опиняєтеся між минулим і майбутнім, поза часом - саме в цій хвилині, створеній світлом, кольором і звуком, саме в цій хвилині, котра існує, поки ви в ній перебуваєте», - пишуть про цей проєкт на сайті музею.

- Виставки не постраждали, вони були розміщені у внутрішніх приміщеннях, де немає віком, - каже Юлія Литвинець.

Зараз музей із зрозумілих причин не працює, але директорка обіцяє, що він знову прийматиме і тішитиме новинками відвідувачів, як тільки завершать роботи з ліквідації наслідків ворожої атаки.

Леви - це брати химер

Історія сьогоднішнього Національного художнього музею України налічує 127 років. Це один із найбільших і найстаріших мистецьких просторів, спеціально створених для демонстрації та просвітництва.

Датою заснування музею вважається 1 серпня 1899 року, коли на першому поверсі будинку, що зводився на Олександрівській вулиці, відкрили виставку знахідок історика Вікентія Хвойки з нагоди XI Всеросійського археологічного з’їзду. Власне будівництво - закладка першого каменю - почалося з вересня 1987 року. Кошти на музей в рівних долях виділив тодішній російський уряд та родина знаменитих українських меценатів Терещенків.

Автором проєкту називають архітектора Владислава Городецького, але це не зовсім так. Городецький лише доробив проєкт, який належав його московському колезі Петру Бойцову, і очолив будівництво. Споруда була замислена і витримана в неокласичному стилі. Скульптурне оформлення фасаду належить італійцю Еліо Салю, який багато працював у Києві з Городецьким і за його ескізами оздобив Будинок з химерами, костел Святого Миколая, будівлю нинішнього Нацбанку.

Спорудження музею курувало Київське товариство старожитностей і мистецтв, яке мало на меті збирання пам’яток в інтересах науки, а також для розвитку естетичного смаку і художньої освіти. У створення простору та експозиції, крім Терещенків, багато вклалися Богдан та Варвара Ханенки, Вікентій Хвойка, Микола Біляшівський та інші видатні діячі тієї епохи.

Історична довідка

Повернуться після війни

Заклад, який офіційно назвали Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, освятили і відкрили для публіки 30 грудня 1904 року. Це була визначна подія, оскільки в Києві з’явився перший загальнодоступний музей. Відтоді він більше десяти разів міняв свою назву, видозмінювалися експозиції, але музей завжди залишався відкритим для всіх.

У 1919 році з приходом до влади більшовиків музей оголосили «Першим державним музеєм», куди передали багато націоналізованих приватних колекцій та зібрань різних громад. У 1934-му історичну та археологічну колекцію виокремили в історичний музей на вулиці Володимирівський. А ще через 20 років на самостійне «проживання» перевели колекції декоративного мистецтва, залишивши на Кірова (так називалася тоді нинішня Грушевського) тільки художній напрямок.

Сьогодні про Національний художній музей відомо, що його фонди налічують близько 40 000 експонатів, серед яких - шедеври українського живопису, іконопису, скульптури та графіки, починаючи від часів Київської Русі. Знову переглянути кращі роботи українських майстрів ми зможемо після війни.