Командир "Азова" Прокопенко назвав причину майбутньої поразки Росії

Командир 1-го корпусу Національної гвардії "Азов", бригадний генерал Денис Прокопенко пояснив, чому Росія, попри кількісну перевагу, програє війну. На його думку, справа не в арифметиці ресурсів, а у зіткненні двох протилежних військових систем.

Як передає "Хвиля", про це Прокопенко написав у колонці для "Української правди".

Напередодні повномасштабного вторгнення у 2022 році західні аналітики та розвідки припустилися фундаментальної помилки. Їхні прогнози про падіння Києва за лічені дні спиралися на цифри: мільйонна армія, тисячі літаків, танків і артилерії. Але вони проігнорували те, що виявилося вирішальним - культуру командування, моральний дух і здатність до адаптації.

За словами генерала, ця аналітична сліпота частково зберігається й досі. Багато хто на Заході досі бачить війну лише як протистояння на виснаження, де перемагає той, у кого більше ресурсів і мобілізованих. "Це небезпечна помилка", - наголошує Прокопенко.

Він переконаний, що це насамперед випробування двох систем, які виросли на пострадянському просторі. "Ця війна є не просто зіткненням армій, а остаточним випробуванням двох діаметрально протилежних систем", - пише командир. Українська, за його словами, - це мережева модель, побудована на довірі, де зміни ініціюють прості солдати, сержанти й молодші офіцери.

Підрозділи, що виросли з добровольчого руху, як "Азов", спираються на децентралізоване командування - сучасну версію німецької концепції Auftragstaktik. Вище командування визначає мету ("що" і "чому"), а "як" її досягти, вирішують командири на місцях, які краще знають обстановку. Така модель потребує високого рівня довіри й перетворює підрозділ на єдиний організм.

Російська система управління, навпаки, - жорстка вертикаль радянського зразка, де кожен крок регламентується згори. За словами Прокопенка, її створювали не для бойової ефективності, а для політичного контролю над армією, де лояльність важливіша за компетентність. Результат - операційний параліч на сучасному полі бою.

Ключовим доказом цієї вади генерал називає хронічний недорозвиток молодшого командного складу та "безумство старших офіцерів", готових покласти величезну кількість особового складу, аби догодити керівництву. За його словами, командири бояться брати на себе відповідальність і не відходять від наказу навіть тоді, коли той від початку приречений на провал.

Як приклад нового підходу Прокопенко наводить дії Сил оборони на Добропільському напрямку у другій половині 2025 року. Тоді противнику вдалося прорвати фронт шириною до 15 км і завглибшки до 20 км. У взаємодії з іншими підрозділами наступ зупинили, втрачені позиції повернули, а в полон узяли сотні росіян.

У березні корпус відзначив першу річницю. За цей час, зазначає командир, вдалося налагодити взаємодію між бригадами на стиках, сформувати нові штатні підрозділи й закрити оперативну глибину розвідкою та ураженням - ворожа техніка та склади горять на відстані до 250 км. Серед нововведень - доставка крові дронами на передову та евакуація поранених наземними роботизованими комплексами.

"Західні партнери навчаються у нас і охоче переймають бойовий досвід", - пише Прокопенко. Битва за Донбас, за його словами, у розпалі, а корпус продовжує бити ворога та боротися за повернення своїх полонених.