Politico: Трамп хоче змінити Кубу, але є проблеми

Адміністрація Дональда Трампа, яка в січні сприяла усуненню від влади автократа Ніколаса Мадуро у Венесуелі, наразі посилює економічний тиск на президента Куби Мігеля Діаса-Канеля. Про це пише «Главком» із посиланням на Politico.

Використовуючи санкції та енергетичну блокаду, Вашингтон поступово наближається до можливості військових дій задля послаблення або повалення комуністичного режиму. Державний секретар Марко Рубіо у відеозверненні до кубинського народу пообіцяв допомогу в побудові кращого майбутнього. Проте реалізація цих планів вимагатиме масштабних інвестицій приватного сектору США на острові з населенням близько 10 млн, тоді як американські компанії виявляють серйозну обережність. 

Головна відмінність Куби від Венесуели полягає в структурі економіки. У Венесуелі ключовим рушієм є нафтовий сектор, тоді як на Кубі немає єдиної домінуючої галузі, яку Трамп міг би використати, попри минулий інтерес американських туристичних і сільськогосподарських компаній. Крім того, тривале комуністичне правління призвело до атрофії приватного сектору та занепаду комунальних служб.

Бізнес-лідери наголошують, що країна перебуває в руїнах і потребує повної перебудови з нуля. На острові відсутня базова інфраструктура для забезпечення водою та електрикою, а також немає справедливої банківської системи. Модернізація занедбаних десятиліттями мереж та покращення доступу до Інтернету коштуватиме мільярди доларів. Будь-які спроби відкрити Кубу пов'язані з важким тягарем історії: від прагнення емігрантів повернути конфісковану власність до необхідності скасування шарів американських санкцій через Конгрес США.

Серйозним ризиком для американських інвесторів є закон США 1996 року. Він дозволяє особам і компаніям, чию власність було вилучено після кубинської революції, подавати до суду на будь-який бізнес, що отримує прибуток від використання цих активів. Нещодавно авіакомпанія American Airlines та іспанська мережа готелів уже врегулювали подібні позови, висунуті кубинськими американцями, які успадкували конфісковане майно.

Ситуація загострилася після того, як Верховний суд США постановив, що американський порт має право судитися з чотирма круїзними лініями, які використовували конфісковані кубинським урядом доки в період з 2016 по 2019 роки. Наразі суд розглядає ще одну справу, в якій енергетична компанія Exxon Mobil намагається відсудити компенсацію за конфісковані нафту й газ. За таких умов Торгова палата США зазначає, що залучення бізнесу може призвести до масових судових позовів проти американських компаній.

Паралельно з економічною блокадою Вашингтон посилює політичний тиск. Міністерство юстиції США звинуватило колишнього президента Куби Раулю Кастро у зв'язку з убивствами чотирьох людей у 1996 році, які брали участь у цивільних рятувальних рейсах. Сам Дональд Трамп відкрито називає Кубу «державою, що зазнала невдачі», де немає електрики та грошей, але обіцяє допомогти, залучаючи кубинсько-американське населення як ключовий актив для відбудови та повернення капіталу.

Проте першочерговою потребою острова на тлі послідовних відключень світла є їжа. За даними Коаліції сільського господарства США за Кубу, в країні розгортається масштабна продовольча криза через критичне скорочення поголів'я свиней та птиці. Американські компанії, які зараз постачають на острів курятину, рис та яловичину, готові нарощувати експорт. У разі скасування ембарго США також могли б купувати кубинську агропродукцію, включаючи каву, деревне вугілля, тропічні фрукти, зимові овочі та сигари.

Наразі інтерес американських компаній до Куби залишається суто теоретичним. Бізнес побоюється відкрито обговорювати можливі капіталовкладення, оскільки невизначена економічна ситуація та ризик невиконання обіцянок можуть викликати різку критику з боку Трампа. Компанії, які вже мають дозвіл на роботу з Кубою, не говорять про це публічно, а потенційні інвестори просто збирають інформацію та спостерігають за розвитком подій, очікуючи на запровадження чіткої демократії та верховенства права.

Як відомо, американська федеральна прокуратура офіційно звинуватила Рауля Кастро у знищенні цивільних літаків у 1996 році, на бортах яких перебували емігранти з Маямі. Цей крок збігся в часі з посиленням тиску з боку адміністрації Дональда Трампа на кубинський режим.