У Брюсселі показали документальний фільм про викрадених Росією українських журналістів

Національна спілка журналістів України 26 травня презентувала у Брюсселі документальну стрічку "Free The Voices" про незаконне утримання українських медійників державою-агресором.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Захід організовано НСЖУ у партнерстві з Міжнародною комісією з питань зниклих осіб, Європейською спілкою журналістів та Брюссельським пресклубом.

Фільм розповідає історії журналістів, деякі з яких вже повернулися з російських тюрем, а деякі досі чекають звільнення. Також описано історію затримання журналістки-розслідувачки Вікторії Рощиної, яка зникла під час підготовки репортажу на окупованій Росією території у серпні 2023 року. Вона померла під час перебування в російському ув'язненні у вересні 2024 року у віці 27 років. На її тілі було виявлено сліди тортур. Україна класифікувала її смерть як воєнний злочин.

Серед героїв стрічки – Владислав Єсипенко, журналіст-фрілансер проєкту "Крим.Реалії" Радіо Свобода, кореспондент інформаційного агентства УНІАН Дмитро Хилюк, громадянська журналістка та правозахисниця, глава НДО "Нумо, Сестри" Людмила Гусейнова та Наріман Джелялов, посол України в Туреччині, який на час затримання займався журналістською діяльністю.

НСЖУ працює над утриманням у фокусі міжнародної спільноти проблеми визволення українських медійників, засуджених за надуманими обвинуваченнями, звертаючи увагу на відсутність дієвих механізмів для цього.

На думку організаторів показу, фільм є однією зі спроб надати голос тим, в кого його відібрали агресори.

Автори фільму розповідають, зокрема, про Анастасію Глуховську — журналістку "РІА Мелітополь", яка вирішила залишитися в місті після його захоплення Росією у 2022 році, продовжуючи вести репортажі для аудиторії, що не мала інших джерел незалежних місцевих новин. Її затримали співробітники ФСБ у серпні 2023 року. Більше двох років потому Росія офіційно не визнала її арешт, не висунула жодних обвинувачень і не підтвердила місцезнаходження Анастасії, що унеможливлює її відстеження, юридичний супровід або залучення до будь-якого процесу обміну.

Ще одна героїня стрічки – Яна Суворова, якій було 18 років, коли співробітники ФСБ увірвалися до її будинку в окупованому Мелітополі посеред ночі та затримали її за модерацію чату, створеного для допомоги мешканцям у пошуку їжі, медикаментів та лікарів. У жовтні 2025 року російський військовий суд засудив її до 14 років позбавлення волі за фейковими обвинуваченнями в тероризмі та шпигунстві. Наразі вона перебуває у слідчому ізоляторі № 2 у Таганрозі – тому самому закладі, де катували Вікторію Рощину, повідомляє НСЖУ.

Георгія Левченка, її колегу та співадміністратора Телеграм-каналу "RIA Мелітополь", було заарештовано тієї ж ночі. У вересні 2025 року окупаційний суд засудив його до 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму – за те, що він продовжував вести україномовний новинний канал після початку окупації.

Перший секретар НСЖУ Ліна Кущ розповіла, що "Free The Voices" було створено у 2025 році командою Спілки та вперше презентовано в Україні.

"У фільмі зібрано факти, багато з яких оголошуються вперше. Щоб створити остаточний 40-хвилинний варіант, команда записала 15 годин інтерв'ю", – розповіла Кущ.

Олена Цигіпа, дружина незаконно утримуваного Росією журналіста Сергія Цигіпи, яка розповідає історію чоловіка у фільмі, була особисто присутня на презентації. Вона не бачила його з моменту затримання в тимчасово окупованій Новій Каховці 12 березня 2022 року, проте продовжує активно займатися адвокаційною діяльністю у спробах вплинути на звільнення Сергія Цигіпи з російської в’язниці у Рязанській області РФ, а також поширюючи серед іноземних аудиторій правду про утримуваних. Згадуючи про його журналістську роботу, вона розповіла, що той розвіював міф окупантів про те, що вони нібито прийшли "звільняти російськомовне населення".

Як повідомила Ліна Кущ, "з початку повномасштабного вторгнення Росії питання зниклих безвісти та незаконно утримуваних осіб, включаючи журналістів, стало критичним".

"Журналісти часто стають мішенню за документування воєнних злочинів та висвітлення правди з окупованих територій. Сім'ї зниклих безвісти опиняються в інформаційному вакуумі, без достовірних оновлень чи належної юридичної та психологічної підтримки. За допомогою досліджень, розслідувань та адвокації "Free The Voices" прагне привернути постійну увагу до цього питання, підтримати постраждалі сім'ї та сприяти звільненню полонених", – розповіла Кущ.

Вона наголосила, що українських журналістів затримують з однієї причини: "Вони продовжують повідомляти правду в місцях, де Росія хоче замовкнути".

"Журналісти, які залишаються на окупованих територіях, висвітлюють реалії окупації для місцевої аудиторії або документують російську військову діяльність, стають мішенями. Підхід Росії дотримується навмисної схеми, включаючи фабрикування звинувачень у "шпигунстві", "тероризмі" або "державній зраді", часто відповідно до російського законодавства, що застосовується до громадян України на території України. Після перекласифікації у "злочинців" затримані втрачають захист, на який вони мають право згідно з міжнародним гуманітарним правом, і будь-який шлях до їхнього звільнення стає значно складнішим", – сказала Кущ.

Це відображає систематичні зусилля, спрямовані на усунення незалежної журналістики з окупованих українських територій та на те, щоб змусити замовкнути журналістів, які документують те, що Росія не хоче показувати світу, пояснила вона.

"Завдяки свідченням з перших вуст "Free the Voices" реконструює обставини цих незаконних викрадень. Документальний фільм викриває приховану мережу центрів утримання під вартою та показує повний інформаційний вакуум, в якому перебувають родини цих медійників", – сказала Кущ.

Рікардо Гутьєррес, генеральний секретар Європейської федерації журналістів (EFJ), сказав, що головне – "ніколи не забувати цих журналістів", зазначивши важливість особистих свідчень.

Він додав, що росіяни дотримуються тактики "змусити світ забути про незаконно затриманих журналістів".

"Вони роблять усе можливе, щоб заховати їх, ніби змушуючи їх зникнути. І саме тому дуже важливо дати їм голос", – вважає Гутьєррес.

Як стало відомо, проєкт став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (ICMP), міжурядової організації, яка допомагає урядам та іншим органам влади у встановленні осіб, зниклих безвісти, та підтримує права сімей знати долю своїх зниклих безвісти родичів, через Норвезьке агентство з розвитку та співробітництва – NORAD.