Двадцять чотири години на «возмездие». Як пропаганда виправдовує масовану атаку на Київ

Уночі проти 24 травня 2026 року Росія завдала однієї з наймасованіших комбінованих повітряних атак за час повномасштабного вторгнення. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, радіотехнічні війська зафіксували до 690 засобів повітряного нападу — близько 600 ударних безпілотників і понад 80 ракет різних типів, серед яких — балістична ракета середньої дальності РС-26 «Рубіж», відома як «Орєшнік». Її випустили з полігону Капустин Яр в Астраханській області та скерували на Білоцерківський район Київщини. Удар припав на територію гаражного кооперативу та поряд із військовою інфраструктурою; за оцінкою аналітиків Defence Express, потужність вибуху виявилася зіставною з ударом приблизно 36 «Шахедів» — без ядерної бойової частини і без помітного руйнівного ефекту, якого від «Орєшніка» вимагала російська пропаганда.

Атака сталася за дві доби після того, як уночі проти 22 травня Збройні сили України вразили в окупованому Старобільську на Луганщині низку об’єктів противника — нафтопереробний завод, склади боєприпасів, засоби ППО, пункти управління, — серед яких, як підтвердив Генштаб ЗСУ, був один зі штабів російського спецпідрозділу безпілотників «Рубікон». Росія натомість переконувала в тому, що під час удару зазнала пошкоджень будівля колишнього педагогічного коледжу, де начебто ночували студенти. В той же день Володимир Путін пообіцяв «відповідь» за Старобільськ, тому російську атаку на Київ і російське Міноборони, і пропаганда подавали як «удар возмездия» — символічну помсту за «дітей Старобільська».

Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував, як у пропагандистських телеграм-каналах виправдовували одну з наймасовіших комбінованих повітряних атак із застосуванням безпілотників і різних типів ракет, зокрема «Орєшніка».

Методологія

Ми опрацювали 406 повідомлень у російських і пропагандистських телеграм-каналах із понад 50 тисячами підписників, створених від опівночі 23 травня до 13:00 25 травня. Інформацію з телеграм-каналів надала компанія Lets Data. Пошуковий запит російською містив похідні від назв населених пунктів Старобільськ, Біла Церква і Київ і слова-позначники обстрілів: атака, обстріл, ракета, «Орєшнік».

Як удар по Старобільську перетворився на інформпривід

Перш ніж аналізувати російські пропагандистські сюжети, необхідно зафіксувати факти. Удар Сил оборони України по Старобільську — це удар по місту, яке Росія від моменту окупації перетворила на логістичний і військовий хаб на півночі Луганщини. Як пише «АрміяInform», саме звідти діє низка російських військових структур, серед яких, зокрема, і спецпідрозділ безпілотників «Рубікон», що, за оцінкою тієї ж редакції, має на озброєнні FPV-дрони, «Молнії», «Ланцети», «Орлани», SuperCam, ZALA і морські БпЛА та регулярно завдає ударів по українській цивільній інфраструктурі.

У ніч на 22 травня ЗСУ, за офіційними повідомленнями, вразили один зі штабів «Рубікона». За оцінкою воєнного аналітика Ігоря Савчука, удар припав не лише на штаб, а й на «місце проживання пілотів центру безпілотних систем “Рубікон”», тобто курсантів і інструкторів цього спецпідрозділу. Експерт Defence Express Іван Кириченко в коментарі «АрміяInform» сформулював це коротко: «Оператори безпілотників, які полюють на наших громадян, є законною ціллю».

У той же час видання «Реальна газета» на основі даних з соцмереж пише про загибель цивільних студентів, які перебували в гуртожитку поруч з іншою зруйнованою будівлею. Всі загиблі, як стверджують у Генштабі ЗСУ, експерти та розслідувачі — повнолітні, що прямо суперечить пропагандистській тезі про «український удар по дітях».

У п’ятницю 23 травня Путін на зустрічі з випускниками програми «Час героїв», яка готує так званих «ветеранів СВО» до роботи в російських держструктурах, доручив Міноборони підготувати «пропозиції відповіді» на удар по Старобільську, і журналіст кремлівського пулу Андрій Колесников того ж вечора написав: «“Орєшніку” — приготуватися». Опозиційне російське видання «Агентство» зафіксувало послідовність як цілеспрямовану драматургію: між обіцянкою Путіна і ракетним ударом — близько 24 годин.

Російські провладні блогери подавали «возмездіє» як медійну, а не військову операцію. Одеський колаборант Кирило Дімітрієв сумнівався у функціональному сенсі задуму: «Що таке “удари відплати”? Кого вони відплачують? Метафоричне, символічне відплачування?». Російський пропагандист, засновник проєкту WarGonzo Семен Пегов підсилив весь цей скепсис: «Якісь військові цілі в Києві будуть уражені трохи більше, ніж звичайно. Помруть якісь непричетні люди. І “відплата” закінчиться. Повертаємося до того, що було». Ці голоси не змінили загального хору — але показали, що ритуал «відплати» пропагандисти комунікували як частину політично-медійної, а не лише воєнної логіки.

Просувала тези за темою і російська «уповноважена з прав людини» Яна Лантратова. Її, зокрема, цитували у дописах каналів «ДНРDonetsk», Ssigny й «Агентство Госновостей Донбасса». Адміністратори цих каналів зі слів Лантратової виокремили ключові пропагандистські тези: «Це воєнний злочин, це Старобільська розправа»; «вік більшості загиблих студентів — від 14 до 18 років»; «більшість загиблих у Старобільську студенток поховають у весільних сукнях». Деталь про «весільні сукні» потрапила в десятки російських каналів як емоційний акцент. Так само і числа з повідомлення Лантратової цитували як доказ «убивства російських дітей». Наприклад, канал «Записки ветеранів» розповідав про «86 підлітків від 14 до 18 років», які «спали перед звичайним навчальним днем».

У телеграм-каналі «Агентство Госновостей Донбасса» цитували «кореспондента» RT Мурада Газдієва. Він розповідав, що було кілька послідовних атак по будівлях у Старобільську, «щоб завали не можна було розібрати». За його словами, «крім дронів, тут були плануючі бомби, також використовувалися крилаті ракети». Останнє формулювання — пряма брехня: за публічно підтвердженими даними, ЗСУ застосували в Старобільську безпілотники, а не ракети.

24—25 травня МЗС Росії зібрало медійників, щоб повезти їх у престур до Старобільська. Медійники були переважно з RT, Al Arabiya, китайських та іранських держмедіа — загалом 50 представників із 19 країн.

Головна «комунікаційниця» російського міністерства закордонних справ Марія Захарова назвала поїздку «відсіччю відвертій брехні в Радбезі ООН», де постпредка Латвії назвала удар ЗСУ «фейком Кремля». Пакистанський журналіст Іштеак Хамдані озвучив потрібну Кремлю тезу про українців: «Вони хочуть командувати, у них це не виходить. Потім вони роблять такі удари, вбивають дітей». Представників BBC, CNN, японських медіа на місце, як стверджував український журналіст Денис Казанський, не пустили: «Кремль привіз, як завжди, різних куплених іноземців, яких видає за журналістів і які регулярно випускають потрібні Кремлю брехливі сюжети. Реальних журналістів, природно, не пустили». Пізніше речниця російського МЗС Марія Захарова написала, що ВВС «відмовилися» їхати в престур, а CNN начебто були у відпустці. BBC не підтвердило і не спростувало слова Захарової.

«Воєнкор» Олександр Коц оформив символічну персоніфікацію бойових ракет: «“Кинжали” по Києву — за Дашу і Яну. “Іскандери” по цехах у Кривому Розі — за Артьома і Максима. “Калібри” по Старокостянтинову — за Соню й Аліну. Кожна боєголовка цієї ночі має ім’я і прізвище того, хто хотів стати викладачем і вчити дітей». Такий прийом перетворює у сприйнятті аудиторії насильство на «справедливість» і легітимізує подальші удари.

Запит на ескалацію

«Российская газета» подала опис атаки «Орєшніком» Білої Церкви як видовище: «Бойові блоки пікірували групами, з короткими проміжками і шиплячим звуком, схожим на роботу реактивних систем залпового вогню... Картинка все одно вийшла потужна».

У телеграм-каналі телеканалу «Царьград» так само пов’язували удар по Старобільську з обстрілом Києва: «За вбитих дітей Старобільська, за Хорли, Туапсе, Усть-Лугу, Перм і сотні загиблих мирних за всі роки така обробка повинна проводитися щодня». У переліку поряд «з убитими дітьми Старобільська» поставлено українські далекобійні удари по російських військово-промислових об’єктах (Туапсе, Усть-Луга — це нафтотермінали) — типовий прийом моральної «рівноваги».

У телеграм-каналі «Скурлатов Live» (близько 970 тис. підписників) виловлювали невдоволення Кремлем за нібито «мораторій» на атаки по «центрах прийняття рішень» в Україні: «Чому вже понад 4 роки “СВО” так і немає ударів ЗС РФ із метою знищення центрів прийняття військово-політичних рішень і ватажків “укрофашистської хунти” в Києві? Чому навіть кров 21 російської дитини з коледжу в Луганську, підло вбитих уві сні “укрорейхом”, лишилася невідомщеною?».

Разом із тим, заклик до удару по «центрах» і скарга на власних очільників за «мораторій» — стандартна риторика тієї частини пропагандистського пулу, яка вимагає від російської влади більшої нещадності до українців.

Удари як «послуга Зеленському»

Паралельно з наративом про «удар возмездия» розгорнувся інший сюжет — про те, що «удари вигідні Зеленському». Наприклад, канал «Зе-картель» відреагував наступним чином: «Найпоказовіше, як зручно будь-який новий удар по Києву чи велика атака знову змиває тему з порядку денного. Вчора обговорювали прослушки, зв’язки і гроші, сьогодні всі знову зобов’язані дивитися лише на ракети і руйнування. І будь-яка спроба говорити про корупцію одразу ж визнається “недоречною”».

Канал «Легітимний» доточив до цієї ж самої тези прогноз гуманітарної катастрофи: «Зеленський цього хотів, Зеленський це отримав. Тепер піариться, грає роль із сумним обличчям... Катастрофа для цивільних збільшуватиметься через війну. Енергетична, паливна, газова, водна... Люди мають зрозуміти, що війна посилить розруху».

Таким чином сюжет про «удари вигідні Зеленському» поєднаний із тезою про необхідність капітуляції.

Вимоги вбивати більше

Ще одним напрямком в телеграмі щодо обстрілу Києва є дискусія між тими, хто стверджує, що удар був масштабним, результативним і руйнівним для столиці й України загалом, і між тими, хто вважає його недостатнім і беззмістовним. Серед перших — ті канали, які займаються в основному репостом повідомлень російського Міноборони. У їхніх ретрансляціях «усі воєнні цілі, по яким наносилося ураження, знищені». Серед них «об’єкти українського військово-промислового комплексу, військової інфраструктури, пункти управління Головного командування сухопутних військ, Головного управління розвідки Міністерства оборони України й інші пункти управління ЗСУ». Перелічують серед «знищених» металургійний завод у Білій Церкві, на якому нібито збирали дрони FP-1, а також розташований поруч аеродром, на якому «базувалися французькі гвинтокрили».

Навколо удару по Білій Церкві точаться суперечки, оскільки саме там, як стверджують пропагандисти, був застосований «Орєшнік», принциповий для російської пропаганди артефакт. Утім, деякі пропагандисти, зокрема канал російського неонацистського підрозділу ДШРГ «Русіч», іронізують із приводу результатів застосування російської «суперзброї»: «Один гараж було знищено, другий — пошкоджено. Дуже непоганий результат для міжконтинентальної балістичної ракети».

Пропагандист Анатолій Шарій так само писав про гаражі, але додав, що вони розташовані поруч з аеродромом, який був справжньою метою удару. Проте зауважив, що це летовище фактично не використовувалося. Шарій саркастично розкритикував російське Міноборони за вибір цілі та пропагандистський супровід обстрілу: «Якщо удар по цій надважливій цілі справді вартий того, що коштує “Орєшнік”, і якщо це і є дуже болюча відповідь Києву за вбитих студентів у гуртожитку — питань немає. Але мені здається, що Міністерство оборони РФ ще не придумало, чому ця ціль була такою важливою».

У відповідь на такі закиди обурилися пропагандисти, більш близькі до Кремля. Ведучий телеканалу «Соловйов Live» Сергій Карнаухов у своєму телеграм-каналі зробив репост допису меншого (20 тис. підписників) каналу, де Шарія за його міркування називають «хохляцькою мерзотою». Автор стверджує, що «Орєшнік» є «дуже специфічною зброєю», яка «не потребує бойової частини», а про справжні результати її застосування ніхто не знає. При цьому  навіть у цьому дописі критикується медійний супровід обстрілу та визнається, що версія про витрачену дорогу зброю на гаражі або неробочий аеродром є більш переконливою: «Медійний ефект знову провалено. Абсолютно провалено. Фундаментально. Вони не вміють вести інформаційну, а тим більше ментальну війну, і вчитися не хочуть». Кого саме зі своїх поплічників[3]  пропагандист має на увазі, не уточнюється.

Розповсюдженим у російських телеграм-каналах наративом є відсутність від обстрілу достатнього ефекту через те, що знов ракетами та дронами не було уражено «центри прийняття рішень» та очільників української держави й армії. Ідеолог і пропагандист Олександр Дугін згадав про зношений на п’ятий рік повномасштабної війни російський слоган «ми ще нічого не починали».

«Дивне відчуття після нічних ударів. Цього разу потужно, але про знищення чогось справді значущого поки що жодних повідомлень. Весь час над нами висить мечем Дамокловим “ще навіть не починали”. Навіть зараз “усе ще ні”. Що має статися, щоб нарешті почали?», — писав Дугін.

Конкретизує «щось значуще», що на думку пропагандистів треба знищити, російський «воєнкор» Юрій Котенок. За його словами, удари «Орєшніком» та іншою зброєю не будуть мати необхідної дії та сенсу, поки не буде знято «мораторій на ліквідацію ватажків київського режиму». «Мадяр (Бровді), Флеш, Буданов, Сирський, Зеленський і ще з десяток керівників, насамперед, силового блоку мають бути ліквідовані», — написав Котенок.

Інші ж пропагандисти роздумували не про удари по центрах і керівниках, а про недостатній рівень терору проти мирного населення. Автор каналу з понад 100 тис. підписників пише, що не знає, чи достатній ефект мав обстріл Києва у воєнному плані, але підкреслює недостатність соціального ефекту. Він цитує заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва з його вимогами «деморалізувати» українців і стверджує, що зараз жителі України все ще «цілком бадьорі та веселі».

«У них — вода, електрика, бензин на заправках, концерт “Бумбокса” на площі. Поки у них є все це, поки нормально функціонує залізничне сполучення, поки умовно не потрібно бігати з квартир у Новопечерських Липках уранці виливати лайно на вулицю з відра, бо каналізація не працює — вони не захочуть закінчити війну з Росією тут і зараз», – обурився автор пропагандистського телеграм-каналу.

Ще один автор каналу з понад 300 тис. підписників (допис також репостили інші канали) закинув організаторам і виконавцям обстрілу недостатню кількість загиблих жителів Києва. Він розмістив фотографії результатів ударів іранських ракет із Близького Сходу і риторично запитав: «Чому іранський гіперзвук виявився ефективнішим за “Орєшнік” у плані завдання шкоди противнику?».

«Полігон “Україна”»: як невдалу зброю переоформили у «дослідні випробування»

Реакція частини пропагандистів на удар по Білій Церкві була обережною — на випадок, якщо «суперзброя», як і в минулі два рази, не доведе свою ефективність. У каналі «Севастополь ЧП» писали: «Удари по військових об’єктах у Києві... могли бути нанесені “Орєшніком”. Вибухи були за 80 кілометрів від Києва в районі Білої Церкви... Судячи з відео, прилетіло 6 блоків по 6 суббоєприпасів — сумарно 36 болванок». Розрахунок «36 болванок» збігся з пізнішою оцінкою Defence Express. Пізніше і російське Міністерство оборони підтвердило використання саме цієї системи озброєнь.

Канал «ZeRada» намагався грати в «об’єктивний аналіз», поєднуючи формальне визнання воєнних цілей із кремлівською риторикою про необхідність убивства українського військового керівництва: «Що знищено в результаті прильоту “Орєшніка” по Білій Церкві, ми не знаємо. Якщо протягом тижня не підуть некрологи замів Мадяра, отже — просто об’єкт».

Канал «Зведення» паралельно з тезою про «всі цілі вражені» подав детальну мапу пожеж у Києві: завод «Артем», штаб сухопутних військ ЗСУ, в/ч президентського полку, Подільський офіс СБУ, склад логістичної компанії «Чайка» — у якій воєнні й цивільні об’єкти змішані без розрізнення.[4] 

Канал «Вєсті Медведєва» визнав відсутність руйнівного ефекту, але прорекламував «Орєшнік» як зброю майбутнього: «“Орєшнік” б’є з однією ціллю тричі. “Вау-ефекту” серед громадськості вже немає... Але це поки що дослідні випробування відносно нового засобу вогневого ураження, ефективність якого ще оцінюють, а сам виріб — допрацьовують».

Канал «Кракен» (понад 500 тис. підписників) просував тезу про провал роботи ППО з прямою естетизацією удару: «По-перше, це красиво. По-друге, судячи з наслідків, атака була найбільшою за останні півтора року. По-третє, ППО київського режиму дірява, як швейцарський сир».

Окремі пропагандисти визнавали, що ціль удару полягає не в знищені тих самих «центрів прийняття рішень», а в гуманітарній катастрофі для столиці. Таку тезу розповсюджував, наприклад, канал «Осташко! Важное»: «Кілька ракет уразили Бортницьку станцію аерації — ключовий об’єкт критичної інфраструктури, який відповідає за очищення стічних вод усього Києва й частини Київської області».

Телеграм-канал «Сводки ополчения Новоросии» вжив формулу «полігон “Україна”», повторюючи тези російських посадовців, наприклад, директора ФСБ Олександра Бортнікова, який часто послуговується цим формулюванням: «Третє застосування нашої суперзброї, яку не може перехопити жоден засіб ППО у світі, очікувано вже не викликає тих емоцій, що перше. Але потрібно розуміти, що це нова система, яка перебуває в стадії бойового випробування. Причому в реальних умовах протидії засобів НАТО на полігоні “Україна”».

Колишня українська ведуча, пропагандистка та колаборантка Діана Панченко у своєму телеграм-каналі вибудувала логіку, буцімто «Путін береже мирних», ігноруючи десятки поранених і масові руйнування культурної інфраструктури.

«90 ракет. 600 дронів. Плюс ракета, яка в ядерному оснащенні може нести 900 кілотонн. 45 ХІРОСИМ!... 700 засобів ураження, включно з можливістю ядерного удару, і всього 2 загиблих цивільних. Хіба це не говорить про те, що Путін поки ще береже цивільне українське населення?… Україна зникне першою. Або війна закінчується, або стане набагато гірше», — написала вона у своєму телеграм-каналі з аудиторією понад 400 тис. підписників.

Канал Дмитра Васильця розповсюдив фейк про те, що люди начебто «загинули від уламків західного ППО».

«Кличко повідомив, що всього один загиблий — і той від удару натівської ракети ППО, адже це, як показала практика, головна загроза для мирних жителів при ударах ВКС РФ».

У іншому каналі, «Скособоченый», писали про дефіцит ракет української ППО: «За офіційними даними Повітряних сил ЗСУ, не була збита жодна ракета “Кинжал” і “Циркон”. З 30 балістичних “Іскандерів” удалося перехопити лише 11. Причина вже фактично не приховується: дефіцит ракет для американських систем ППО. На тлі війни на Близькому Сході значна частина ресурсів США була переорієнтована в інший напрямок». Нагадаємо, що 27 травня Президент Володимир Зеленський надіслав термінового листа до президента США Дональда Трампа та Конгресу щодо критичного дефіциту ракет-перехоплювачів до систем Patriot PAC-3.

«Цинізм» європейців і «мир» Бужанського

Реакція пропаганди на засудження російської атаки на Київ світовими лідерами була передбачуваною: пропагандисти маніпулювали, ніби світові лідери реагували на атаки по Білій Церкві й Києву сильніше, ніж на «вбивство дітей» у Старобільську.

«Фон дер Ляєн звинуватила Росію в “жорстокості”... За її словами, “терор проти цивільних осіб — це не сила. Це відчай”. Щодо злочинного удару ЗСУ по гуртожитку з дітьми у Старобільську фон дер Ляєн цинічно промовчала», — написав у телеграмі пропагандистРуслан Осташко.

Схожі тези про «цинізм» європейців були у 47 публікаціях з аналізованого масиву повідомлень у телеграмі. Знецінювали реакції формулюваннями на кшталт: «“Ко-ко-ко”. Реакція Європи на удар по Києву». Чи вживалиепітети як «брехливі тварини». І потім обов’язково подавали звинувачення, ніби реакції на загибель цивільних у Старобільську від європейців не було чи європейці свідомо не помітили трагедії там, але засуджували Росію.

«Тут бачу — тут не бачу: європейські чиновники, які демонстративно не помітили вбивства російських дівчаток у Старобільську, раптом занепокоїлися безпекою киян», — написали у телеграм-каналі пропагандистського телеканалу «Царьград».

Для оцінки реакцій України на російські обстріли пропагандисти обрали інший підхід. У 15 повідомленнях реакцію Володимира Зеленського назвали «істеричною» і знецінювали заклики до партнерів України посилювати тиск на Росію. Поряд із називанням імені й прізвища президента України пропагандисти додавали «ярлики» про «нарколигу» чи «просроченого». Що мало б підсилюватиупередженість аудиторії до керівництва України. Одним із тих, хто вживав знецінювальні епітети у телеграмі, був Дмитро Медведєв. Він погрожував українцям подальшими атаками:

«Нарковиродок і його бандерівська зграя своїми терористичними ударами по дітях викликали жорстку відповідь із боку Росії... Що, звісно, важливо для неї в ході майбутніх виборів у країні 404. То що ж, не бити взагалі, щоб не спровокувати зміцнення неонацистського режиму? Ні, звичайно. Треба бити — як сьогодні й ще набагато сильніше! Адже руїни і сірий попіл на місці їхніх столичних символів деморалізують ворога не слабше, ніж втрата бойового прапора».

У погрозах і вимогах подальших атак із Медведєвим солідаризувалися як російські пропагандисти, як Олександр Коц, так і чиновники. Коц у своєму телеграм-каналі написав, що «нічний ракетно-дроновий удар по Києву буде ще ефективнішим, якщо розтягнути його в часі та продовжити атакувати вдень, а потім оцінити завдані збитки й наносити удари знову і знову».

Російські медіа й пропагандистські телеграм-канали поширили цитати колаборанта, а тепер і російського «дипломата»Родіона Мірошника, що наступна атака Росії повинна ще більше виправити «пиху» українських політиків, які не інформують населення про стан протиповітряної оборони України. А російське МЗС знову пообіцяло — і навіть поставило до відома американських дипломатів, що Росія буде бити «по центрах прийняття відповідних рішень».

Паралельно з залякуваннями росіяни й пропагандисти просували тези тих українських публічних осіб, які після російських обстрілів писали про необхідність «миру» чи припинення бойових дій. Цього разу виділили народного депутата від “Слуг народу” Максима Бужанського. Його як «представника іншої точки зору» за слова: «Нам конче потрібно, щоб війна закінчилася», — згадав колаборант Олег Царьов. У аналізованому масиві про Бужанського загалом згадали 8 разів.

«Війну треба закінчувати. Мир, а не ракети. У неділю вранці треба дивитися з дітьми мультики, а не розбирати завали», — процитували 40 разів у аналізованому масиві публікацій із телеграму народного депутата від фракції “Європейська солідарність” Олексія Гончаренка.

Такі висловлювання пропагандисти подавали як доказ дієвості російських ударів для впливу на громадську думку в Україні. Щоправда, всі ці пропагандисти не бачать вини Росії у бойових діях, а «мир» для них означає «капітуляція України».

Висновки

Реакція на обстріл Києва та Київської області 24 травня 2026 року — наочна ілюстрація того, як російська пропаганда вибудовує не одну і не дві окремі тези, а цілий драматургічний цикл, що дозволяє перемикатися між суперечливими наративами без втрати загальної рамки. Аналіз 406 дописів із 131 проросійського телеграм-каналу (сукупна підписна авдиторія ~44,4 млн) дає підстави твердити, що йдеться не про спонтанну реакцію на бойову подію, а про відпрацьований шаблон, у якому кожен елемент виконує конкретну функцію.

По-перше, теза про «удар возмездия» як інструмент легітимізації. Між обіцянкою Путіна «відповісти» за удар по Старобільську й масованою атакою по Україні проходить близько доби, протягом якої телеграм-простір уже згадує «Орєшнік» і готує авдиторію до того, що символічна відплата є моральним обов’язком. Удар по столиці іншої держави у російській логіці постає не питанням воєнної доцільності, а ритуальною дією — а отже, нібито не підлягає оцінці за критеріями ефективності.

По-друге, теза про «лише військові цілі» працює як обов’язкове риторичне прикриття для дій, які явно виходять за межі цього критерію. Удари по Національному художньому музею, музею «Чорнобиль», Жовтневому палацу, Українському дому, Київській опері, Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого, Бортницькій станції аерації подаються через ту саму формулу, що й удар по штабу командування. Понад те, низка пропагандистів навіть визнає: ціль ударів — змусити киян «масово виїжджати з міста».

По-третє, внутрішня суперечка про результативність «Орєшніка» — від каналу ДШРГ «Русіч» до Анатолія Шарія — показує, що навіть усередині кремлівської пропаганди немає консенсусу щодо доцільності продовження ударів цією ракетою.