Франція скасувала "Чорний кодекс", який визнавав людей власністю

У 1685 році король Людовик XIV підписав "Чорний кодекс", документ, що кодифікував поводження з поневоленими людьми у французьких колоніях. Він дозволяв розглядати людей як власність, примушувати їх до праці, бити, продавати, ґвалтувати чи вбивати. Стаття 44 цього кодексу прямо проголошувала людину "рухомим майном", а тих, хто намагався втекти, піддавали тортурам, при цьому слова раба не мали жодної ваги.

Навіть після скасування рабства у Франції в 1848 році, "Чорний кодекс" дивним чином "пережив" свою епоху, залишаючись чинним протягом майже 180 років. Президент Емманюель Макрон заявив, що цей кодекс "ніколи не мав пережити скасування рабства", а мовчання щодо нього стало "формою образи". Парламент Франції мав вирішити долю цього історичного, але ганебного, акта.

Тож, коли у четвер, 28 травня, Національна асамблея Франції зібралася для голосування, повітря було наповнене емоціями. З результатом 254 голоси "за" та 0 "проти", депутати одноголосно ухвалили рішення про скасування документа, що фактично легітимізував рабство. Цей крок поклав край закону, який детально регулював усі аспекти життя раба за допомогою 60 статей.

Під час бурхливих дебатів у нижній палаті парламенту, багато депутатів висловили подив, що цей закон взагалі досі існував. Стіві Густав, депутат від французького острова Мартініка, чиї предки були рабами, зі сльозами на очах звернувся до Національних зборів, наголосивши, що "ми не нащадки рабів, ми нащадки людей, які народилися вільними, а потім були зведені до рабства".

Це голосування стало важливим кроком у визнанні ролі Парижа в рабстві та відкрило шлях до обговорення можливих репарацій. Президент Макрон зазначив, що питання про виплату компенсацій – це "питання, від якого ми не повинні відмовлятися", проте країна "не повинна давати помилкових обіцянок".

Відміна "Чорного кодексу" є лише одним з багатьох кроків стосовно перегляду колоніального минулого. Наприклад, у квітні 2024 року президент Португалії припустив, що країна має запропонувати відшкодування колишнім колоніям, а у 2023 році король Нідерландів перепросив за історичну роль країни у рабстві. Такий перегляд минулого відображає зростаюче усвідомлення несправедливості та пошук шляхів її виправлення.

Цей історичний крок Франції, хоч і запізнілий, вписується у ширший світовий дискурс щодо наслідків колоніалізму та рабства. Так, у березні король Іспанії Феліпе VI визнав зловживання у колоніальному минулому своєї країни, що стало рідкісним жестом з боку іспанської корони, яка раніше не висловлювала офіційних вибачень колишнім колоніям.

Приклади сучасного рабства, такі як виявлені випадки трудової експлуатації на Львівщині, де чоловік понад два десятиліття працював без зарплати, та на Київщині, де група осіб на чолі з громадянином Китаю експлуатувала громадян Узбекистану, нагадують, що боротьба за гідність та свободу триває. Ці події підкреслюють жорстокість форм експлуатації, що існують і сьогодні, та актуальність зусиль з подолання будь-яких її проявів.

Президент Макрон заявив, що "мовчання, навіть байдужість, яку ми зберігали щодо цього "Чорного кодексу" протягом майже двох століть, більше не є упущенням. Воно стало формою образи", – підкреслив він.

Депутат Стіві Густав, чиї предки були рабами, зі сльозами на очах звернувся до Національних зборів: "Жодне голосування само по собі не може виправити століття зруйнованих життів. Ми не нащадки рабів, ми нащадки людей, які народилися вільними, а потім були зведені до найгіршого – зведені до рабства".

Скасування "Чорного кодексу" у Франції – це не лише завершення сторінки минулого, а й початок нового діалогу про відповідальність та справедливість. Це рішення відкриває двері для переосмислення історичних ран та визнання того, що людина ніколи не може бути власністю іншої, незалежно від її походження чи обставин. Наслідки такого кроку, зокрема щодо можливих репарацій, ще належить усвідомити, але він, безперечно, є важливим кроком на шляху до більш справедливого майбутнього.