Як слабкі держави перемагають сильні. Три уроки війни в Україні – The Economist

Світ входить у нову епоху воєн, де навіть потужні армії все частіше застрягають у виснажливих конфліктах, а, на перший погляд, слабші країни отримують несподівану перевагу завдяки дронам, ШІ та високоточній зброї. Україна – головна лабораторія цієї військової революції.

Війни майбутнього будуть не "бліцкригами", а дорогими й хаотичними пастками. На цьому тлі Захід вчиться в України. Що розумніші військові технології, то безглуздіші війни, які політики розпочинають за власним вибором, пише The Economist. LIGA.netпереповідає коротко.

Нові технології дали перевагу слабшим

Майже 750 000 людей загинули у війнах між 2021 і 2024 роками від куль і бомб. Ще більше – від непрямих наслідків: голоду та хвороб. Кількість смертей у бойових діях за останні чотири роки була найвищою з часів закінчення Холодної війни.

Вторгнення Росії в Україну стало принизливою трясовиною для Володимира Путіна. Війна Дональда Трампапроти Ірану зазнала жахливих невдач.

Ці дві війни, розпочаті лідерами за власним вибором, – приклад нових істин на полі бою. Технології ускладнили просування армій. Вони також полегшили слабшим державам можливість спричиняти хаос у сильнішого ворога.

Перший великий зсув полягає у тому, що солдати більше не захищені. Датчики й супутники можуть їх бачити. Маленькі, дешеві дрони – вбити. Армії мають працювати все більше, щоб сховатися, пересуватися і виживати.

Розширення "кілзони" на передовій в Україні, де солдати пересуваються невеликими групами, а наземні роботи евакуюють поранених і доставляють припаси, втілює цей зсув.

Технології поширюються швидко. Ізраїльські солдати в Лівані стикаються з тими ж дронами, які вперше застосували в Україні. Іранські ракети сьогодні значно точніші, ніж іракські, запущені під час війни у Перській затоці 1990-1991 років. Якби Китай спробував вторгнутися на Тайвань, його десантні сили так само зустріли б шквал дронів.

Переваги у повітрі зараз важче досягти. Небо, перенасичене дронами, вже не захищає солдатів так, як раніше.

Деякі експерти роблять висновок, що атака слабких місць противника через шок і швидкі дії більше неможлива. Але війна – це дарвінівське середовище, що спонукає до постійної адаптації, а поле бою ніколи не завмирає надовго.

Урок з України в тому, що арміям доведеться належно вчитися й озброюватися, щоб засліплювати ворога, порушувати роботу й уникати камер, датчиків і боєприпасів над ними та навколо них.

Західні армії в цьому плані жалюгідно відстають. Їм потрібно більше РЕБів і засобів захисту від дронів, щоб уникнути виявлення й ураження. Потрібна реалістична підготовка для імітації умов бою.

Саме тому арміям НАТО на навчаннях допомагають українці, які добре освоїли дрони. Їм слід діяти сміливіше, впроваджуючи безпілотні системи у свої збройні сили для всього – від розвідки до логістики.

Утім, вони не повинні просто копіювати досвід України. Хоча українська армія надзвичайно інноваційна, вона має і вади. Генерали, навчені в СРСР, досі мікрокерують бригадами на фронті.

Українські сили безпілотних систем можуть бути світового класу, але не так синхронізовані зі штурмовими силами, як могли б бути. А дрони, що літають у небі Донбасу й водах Чорного моря, менші, меншої дальності й дешевші, ніж ті, що знадобилися б у війні на величезних відстанях Тихого океану.

Високоточна зброя доступна кожному

Другий зсув – програмне забезпечення на базі ШІ дозволяє арміям знаходити й уражати цілі з раніше немислимою швидкістю та масштабом. Бліцаварія США в Ірані дає передчуття цього.

Армія, здатна випередити ворогів у виявленні та знищенні командних пунктів, складів і зброї, теоретично може паралізувати ворога та змусити капітулювати. На практиці це неймовірно важко.

Америка й Ізраїль могли бомбардувати Іран, проте Тегеран не виявляє ознак капітуляції. Навпаки – протягом 39 днів війни продовжував запускати дрони й ракети, зберіг ядерну програму, закрив Ормузьку протоку та спричинив глобальний економічний хаос.

Трамп хизується кількістю уражених цілей в Ірані, знищених значно кращою американською зброєю, але націлювання має бути засобом досягнення мети, а не заміною стратегії.

Те, що Трамп планував як коротку, жорстку війну, швидко почало виснажувати запаси дорогих боєприпасів США та виявило обмежену толерантність країни до економічних витрат, не кажучи про жертви.

У попередніх війнах, як-от американська у В'єтнамі та радянська в Афганістані, менша, слабша сторона перемагала, бо воювала на власній території. Тепер слабша сторона може дозволити собі ще й високоточну зброю.

Війни без правил

Третя зміна – закони війни все більше стираються. Війська Путіна піддавали українських цивільних тортурам, невибірковим бомбардуванням і систематичним атакам на медичні заклади. ХАМАС пишався масовими вбивствами ізраїльських жінок і дітей.

Минулі війни теж були жорстокими. Новим є те, що не лише диктатори, терористи й повстанці відкрито порушують норми. Деякі лідери західних демократій також це роблять.

Ізраїль застосовував жорстокі колективні покарання до цивільних у Газі. Міністр війни США Піт Гегсетнасміхається з "млявої законності" військових операцій. Трамп погрожував знищити іранську цивілізацію і жартував, що "цікаво" торпедувати кораблі, повні моряків.

Зухвале порушення норм не лише аморальне, а й нерозумне. У майбутніх війнах, де буде багато далекобійних дронів і ракет, західні цивільні не матимуть сховку, що звикли сприймати як належне.

Наступні роки неодмінно принесуть нові війни. Трамп чітко висловив зневагу до союзників і послаблює здатність США стримувати агресорів.

Політичні лідери у світі продовжують уявляти, що під їх блискучим керівництвом наступна війна буде швидкою й безболісною. Докази свідчать, що війна стає складнішою й дорожчою. Що слабшим країнам легше стримувати і виснажувати сильніші. Що легше розпочати війни, ніж закінчити.

Це те, над чим Трамп має замислитися, розмірковуючи, чи відновлювати війну проти Ірану, чи розпочати на Кубі. Путін, який продовжує спалювати життя та гроші в Україні, – теж. Сі Цзіньпін у Китаї, який гадає, чи вторгатися на Тайвань, – також.

Позаяк військові технології стають розумнішими, війни за вибором виглядають дедалі дурнішими.