Коли роботи з ШІ зможуть самі нищити окупантів: інтерв'ю лейтенанта "Хартії" про майбутнє війни

Роботи й дрони вже можуть воювати на полі бою без військових. Одним із прикладів є операція "Хартії" у Куп'янську, де НРК самостійно вибили окупантів із добре захищеної позиції. Військові ж перебували на відстані, керуючи дронами. І кількість таких операцій зростає. У майбутньому роботи зі штучним інтелектом зможуть самостійно виконувати такі операції.

Командир роти наземних роботизованих систем полку безпілотних систем "Хартії" лейтенант Андрій Копич з позивним "Математик" в інтерв'ю 24 Каналу розповів, як вдалося успішно провести цю операцію, що ще можуть робити дрони на фронті та коли роботи з ШІ замінять військових. Більше деталей – читайте далі в матеріалі.

Як НРК самостійно знищили окупантів у Куп'янську?

В одній з операцій, якою ви керували у Куп'янську, брали участь лише дрони й НРК. Саме вони тоді знищували окупантів. Розкажіть детальніше про цю операцію – як довго її планували, щоб провести без військовослужбовців?

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Насправді на Куп'янському напрямку була низка ударних операцій за допомогою наземних систем. Проте ця вийшла найцікавішою. Планування цієї місії тривало кілька днів. Ми розуміли, що доведеться їхати в цей район і працювати по цій цілі. Була помічена велика скупченість противника. На ту мить, коли ми розпочинали місію, там було зафіксовано 10 військовослужбовців Росії.

Місце, де закріпилися росіяни, було доволі гарне (для росіян, – 24 Канал), щоб ми могли вибити їх звичайними силами: коптерами, артилерією. Це було ресурсно витратно та складно. Як варіант, командування угруповання "Хартії", яке стояло на напрямку в Куп'янську, звернулося, щоб розглянути можливість застосування наземних роботів, щоб вибити росіян звідти.

Це виглядало як ефективне рішення з фінансового погляду, щоб менше залучати безпілотні засоби й артилерію. Також було розуміння того, що туди мала б зайти й зайшла піша група наших дружніх сил, підрозділ "Хартії". Але для цього треба було підготувати підґрунтя і вибити якомога більше росіян.

Повне інтерв'ю військового: дивіться відео

Тому була спланована місія з трьох основних засобів: важкий дрон, що ніс на собі термобаричні ракети, які відпрацьовували по будівлі у потрібних районах, і два важкі дрони-камікадзе по 200 і 250 кілограмів. Один з них заїжджав всередину будинку, інший був запланований і працював у частині, де розташовувався вхід в укриття противника.

Як обходилися взагалі без людей? Наскільки далеко ви й ваші бійці перебували від місця операції?

Оператори, які брали безпосередню участь в цій місії, були більше ніж за 40 кілометрів від району виконання. Проте була і мобільна вогнева група, яка під'їжджала ближче – майже 15 – 20 кілометрів. Але це не постійне перебування в районах, де небезпечно й де противник може відпрацювати. Оператори, як і пункт управління, розташовані на відстані понад 40 кілометрів від самого району виконання цього завдання.

Не пропустіть! Підтримайте збір на потреби підрозділу НРК полку "Лава" 2-го корпусу НГУ "Хартія" (дрібна електроніка, розхідні матеріали та розвиток нових та цікавих проєктів роботизованих систем). Долучитися до допомоги військовим можна за посиланням.

Як довго потрібно таку операцію планувати? Адже ворожі НРК, дрони теж постійно там працюють. Як вам вдалося так обійти, щоб росіяни не скинули різні боєприпаси на ці дрони. Чи в процесі цієї операції втратили частину техніки, чи ви взагалі вийшли без втрат?

Під час її виконання були проблеми, зокрема і з ворожими БпЛА. Проте мушу сказати, що в такій місії це надзвичайно складно (обійти ворожі БпЛА, – 24 Канал). У нинішніх умовах будь-який наземний транспорт чи будь-що, що рухається по полю бою, дуже легко вразити FPV-дроном.

Ця місія успішна, зокрема завдяки добре підібраній оперативній ситуації. Ну і завдяки вдачі, бо погодні умови нам дуже сильно допомогли. Якби не було такої погоди, то ми майже точно не доїхали б у повному складі, а то й взагалі не дісталися б місця. Це був вкрай складний район, куди навіть звичайні логістичні засоби не доїжджали. Тож це насправді суміш планування, удачі й різних хитрощів.

Зараз це дійсно проблема, бо наземні роботи не рухаються на 100 – 150 кілометрів на годину. Вони пересуваються у десятки разів повільніше. Тому ми мусимо кожен раз вигадувати якусь ідею, мати задум і обманний маневр або ж сподіватися на погану погоду.

Чи можуть роботи повністю замінити піхоту?

Чи можна уявити в найближчому майбутньому, що і НРК, і дрони зможуть повністю замінити піхоту, що ось такі операції будуть нехай не щоденно, але часто?

Можна, проте є низка технічних складнощів і викликів, які ми маємо вирішити, щоб заговорити про цю парадигму, де ми зможемо стверджувати, що заміняємо певну кількість бійців роботами. Це зараз вже відбувається з погляду логістики, мінування, розмінування, ось таких ударних операцій чи розвідки боєм.

Проте це дійсно надзвичайно складно, і ми не можемо зараз говорити, що це є реальністю, яка вже настала, і ми маємо змогу це використовувати щоденно.

На мою думку, не зовсім правдою є те, що можна взяти ударні дрони й замінити ними піхотинців. Звісно, ті ударні операції, які виконуються, особливо розвідка боєм чи рейдові наступи на противника, – це дуже круті місії. Адже замість них мала б йти ціла група людей, що повинна була б проводити цю розвідку заходом і спробою вибити ворога.

Скількох людей вже зараз можуть заміняти НРК і дрони?

На жаль, кількість я не назву, але скажу, що можуть заміняти деякі ударні та штурмові групи, але я б навіть сказав не заміняти, а підтримувати. На цьому етапі було б доречніше казати про підтримку піхоти. Це набагато краще і коректніше в цьому контексті, де ми можемо взяти цілий ударний кулак цих роботів, які можуть підтримувати основні групи піхоти.

Тому ми зможемо зменшити ризики втрат чи поранень до мінімуму, наскільки це можливо, відвертаючи увагу противника і задавлюючи його масою роботів, де людям треба буде мінімізувати завдання і не доведеться їх підставляти під великий ризик. Ось це зараз можливо. Процес рухається, але проблеми виникають постійно.

Можливо, це так не виглядає в медіа і видається доволі стабільним, коли кожен підрозділ виконує якісь місії. Проте кожного місяця виникає низка проблем, які майже повністю змінюють правила гри: як, де і чим ми їздимо, чим відпрацьовує противник. Це постійно ігри з високим темпом, і це дуже складно вираховувати. Я говорю не тільки про ударні місії, а й про логістичні, інженерні, розмінувальні та інші.

Коли роботи з ШІ зможуть самі керувати операціями?

Якщо пофантазувати, як ви думаєте, чи може стати реальністю, що наземні роботизовані комплекси й БпЛА, які створюються на штучному інтелекті, зможуть керувати операціями, тоді як завдання ставитимуть військові. Як ви думаєте, чи можемо ми до такого прийти в найближчі роки?

Можливо, це дійсно реально, особливо в контексті деяких окремих завдань. На мою особисту думку, це може статися в період 3 – 5 років. А саме – інтеграція штучного інтелекту в роботів та в місії, які ми використовуємо. Найближчим до цього є круїз-контроль, тобто добирання самого робота до певної точки. Не до всіх, можливо, бо це великі складнощі. Але підтримка управління роботом або автоматичний рух робота в якійсь частині маршруту – це можливо. І може навіть в межах від пів року до півтора.

Виконання завдання повністю – це не ближче ніж через 3 – 5 років, якщо умови ведення і використання наземних роботів будуть приблизно схожі та все не зміниться кардинально.

Сьогодні ми бачимо, що наземні роботи – це потрібна річ. Питання лише в тому, як ефективно та адаптивно використовувати їх на полі бою. Зі штучним інтелектом – це їхній контроль і рух. Це те, що найближчим часом можна реалізувати. А інше – це виявлення ворожих FPV для того, щоб можна було їх фіксувати та знищувати або захищати від тих самих НРК як операційних, так і ударних.

Скільки НРК потрібно одному корпусу?

Ви комунікуєте з розробниками? Хочеться розуміти, чи працюють вони в напрямку впровадження штучного інтелекту і в дрони, і в НРК, і в різні технології, які застосовуються нашими військовими?

Постійно. Навіть більше, ніж хотілося б, якщо чесно. І з українськими, і закордонними виробниками. Це щоденна комунікація. Ми розповідаємо про регулярні проблеми, які виникають як із самими засобами, так і з R&D-проєктами.

Тобто, всередині ми теж маємо групу людей, які займаються цікавими проєктами, щоб створити хоча б прототип і бачення засобу, чи модуля, чи будь-якої ідеї, щоб показати це виробникам, які можуть це реалізувати та масштабувати.

У якій кількості НРК потрібні, наприклад, вашому корпусу щомісячно? Міноборони законтрактувало 25 тисяч НРК у першому півріччі 2026 року. Це набагато більші цифри, ніж були закупівлі у 2025 році. Цього достатньо?

Точні цифри я сказати не зможу, проте мушу визнати, що це щонайменше декілька тисяч. Ми враховуємо в це число як логістичні НРК, так і дрони-камікадзе, які не повертаються.

Тобто, стабільно декілька тисяч НРК потрібно щомісяця на бригаду або корпус?

Так, але не на місяць, а хоча б на рік. Говорімо реалістичними числами. Зараз законтрактовано 25 тисяч НРК – вони в обробці для всіх корпусів. Дійсно, треба хоча б декілька тисяч для кожного корпусу.

З логістичними все складніше. Їх знищують дедалі більше, а коштують вони не дешевше. Туди враховуються і камікадзе. А є історія з НРК для мінування і розмінування. Я вже мовчу про евакуаційні та ударні місії, які теж дуже багато на себе тягнуть.

Якщо ми багато втратимо по логістиці, то це втягує нас і в питання бойових НРК. Тому що коли в нас не вистачає логістичної забезпеченості для позицій, піхоти, мінометників чи БпЛА, то, звісно, завжди переглядаються ресурси й засоби, які могли б виконувати бойові місії, але далі здійснюють логістичні. Така ситуація є частою серед багатьох підрозділів.

Більшість підрозділів Збройних Сил постійно грається в цей умовний тетріс, щоб доцільніше використати засоби.

Треба ще й розуміти, які саме засоби закуплені. Бо ми говоримо про кількість, але це можуть бути тільки малі дрони-камікадзе чи середній клас логістичних, або якісь специфічні безпілотники. Ті декілька тисяч, про які говорю я, не обов'язково збігатимуться з тими тисячами дронів, які зараз закуплені. Це вже на совісті людей, які це опрацьовували.

Ми можемо розібрати з вами кейс, скільки НРК потрібно було б в ідеалі для, наприклад, евакуаційних та логістичних потреб і бомберів?

Треба все одно уточнювати на який період, на яку зону, це бригада чи батальйон, взвод чи корпус. Озвучити число насправді дуже складно. Наведу приклад на рівні бригади. Треба на місяць орієнтовно 10 – 15 евакуаційних засобів, які займаються суто цим. Більшість з них окупляться через електронні бали. Тобто вони можуть себе окупити за декілька місій. Це хороша історія.

З логістичними вже проблемно. Потрібно щонайменше 60 НРК – усе залежить від інтенсивності фронту. Бо тих 60 може не вистачити й на половину місяця. У гарячих районах можуть бути 3 – 5 втрачених дронів за добу. А вони зараз коштують від пів мільйона до двох мільйонів. Це зовсім недешево.

Я говорю про середню планку, бо зараз багато підрозділів могли б обуритися, що це зовсім не відповідає їхній реальності. Це варіюється і залежить напряму від завдань, які поставлені, та типу позиції.

Але однозначно ми можемо сказати, що наземних роботизованих комплексів все одно потрібно дедалі більше з кожним місяцем і роком цієї війни. Вони рятують життя, здійснюють логістику. Щомісяця потреби будуть зростати.

На жаль, так. Потреби кожного місяця зростають. І зараз цю тенденцію не зупинити.

Яка ситуація з НРК у росіян?

Наскільки зараз НРК прохідні або навпаки вразливі? Ви казали про те, що доволі складно проводити операції, особливо, якщо погода не дозволяє. На жаль, можуть бути влучання, але все одно, як можна їх модифікувати, вдосконалювати, щоб росіяни їх не побачили, чи над цим теж працюють?

Щодо прохідності – це дуже складне запитання. Залежить від класу самого дрона. Ми розділяємо їх на важкі та середні. Прохідність дрона ще й варіюється залежно від напрямку. З прохідністю зараз точно краще в середньому серед виробників і засобів, які ми використовуємо, ніж це було рік тому.

Це неймовірний ріст. Вони їздять набагато краще. Проте це не означає, що вони можуть приїхати всюди. Коли погана погода – це добре, бо літає менше БпЛА, але та ж погана погода створює менш прохідні умови для подолання цим роботом маршруту до району виконання завдання. Сьогодні з цим краще.

Ми робимо ставку на колісні засоби, і меншою мірою на гусеничні через низку проблем і нюансів. Інші підрозділи ставлять більше на гусеничні, але це, знову ж таки, залежить від того, який район виконання завдання, яке покриття доріг (асфальтне, ґрунтове), як часто там бувають колії, які поля. Тобто, там є багато нюансів.

Щодо росіян, в них дійсно, на жаль, багато хороших інженерів, які розуміють, як це конструювати. У цьому питанні в них є непогане просування. Але створити засіб – це не все. У Європі, США, Австралії та Китаї є багато фахових інженерів, які створюють якісні засоби, але це не все, що потрібно і що дозволить виконувати ефективні завдання.

Є ще організаційна частина – як це інтегрувати в армійську структуру, як із цим взаємодіяти – як не заважати один одному цими роботами, які краще і доцільніше використовувати, скільки вони коштують. Тобто є низка проблем.

В українській армії було легше з організацією та застосуванням наземних роботів, ніж у росіян. Проте я очікую, що під кінець цього року в них збільшуватиметься кількість НРК, які вони використовуватимуть насамперед для логістики. Це дозволить їм значно міцніше засісти на своїх позиціях та укріплюватися в тих районах.

Але ж наші "пташки" теж будуть за ними стежити, полювати на них.

Усе правильно, і це перетвориться на гру, де ми катаємося, нас ловлять, і вони катаються, їх ловлять. Дійсно, є така двостороння історія. Стоятиме питання, хто ефективніше це використовуватиме.

Як змінилися операції НРК за два роки?

Якщо взагалі говорити про наземні роботизовані операції, то "Хартія" проводила їх з кінця 2024 року. Як ті перші операції виглядали тоді й зараз? Наскільки змінився підхід, техніка?

Насправді, є дуже велика різниця. У тій першій роботизованій місії було залучено в рази більше людей, репетицій, криків. Були технічні рішення на декілька поколінь примітивніші. Це було складніше в організації, тому що треба було розписувати кожну мить планування для окремого засобу як в повітрі, так і на землі.

Це створювало велику частину роботи й було дійсно дуже складно, беручи до уваги, що тоді засоби були, м'яко кажучи, доволі "сирими", й оцінити, як добре вони приїдуть в тих чи інших умовах на тому маршруті, було складно. Доводилося шукати схожі райони, маршрути й тренуватися.

Додатково, дуже важлива частина полягала у тому, що тоді люди перебували безпосередньо на позиціях. Тоді не було такої кілзони, як зараз. Але це було на рівні операторів FPV та Mavic, де вони буквально працювали, щоб забезпечити один дрон. Зараз це працює набагато легше. Ми можемо залучати операторів як з позицій, так і з віддалених районів для керування засобом. Тому це спростило застосування таких роботів для ударних операцій.

Ті самі засоби дуже сильно змінилися з погляду своєї прохідності, варіативності та можливості застосування. Щодо останнього, мовиться про інтеграції під різне програмне забезпечення, різні турелі, як під кулеметні історії з Browning чи гранатометами, чи під ракети. Є схожі альтернативні рішення, але не в такій кількості.

Це зараз легше зробити з технічного погляду, але з тактичного боку – в рази складніше, бо райони, які ми маємо забезпечити, набагато небезпечніші, краще проглядаються противником, ніж це було в той період, коли ми виконували місію роботизовано. Тому технічно ми просунулися, тактично все важче.

Але однозначно ви про це говорите з очима, що горять. Кого ви були б раді бачити у своїх лавах?

Запрошуємо як хлопців, так і дівчат. Вік не так важливий. Насамперед нас цікавлять люди, які готові зайнятися інженерним складником – обслуговуванням самих роботів. Це R&D-проєкти, електричні та механічні, програмування, операторство самого НРК. Звісно, корисно, коли є люди з досвідом керування. Вони набагато краще вливаються в операторський складник і розуміють, чого від них очікують.

Такий пілот НРК дуже часто на місіях як якийсь далекобійник. Він сидить сконцентрований і старається не заснути. Це стосується як операторів, так і майстерні. Проте, ми не так вже і відрізняємося від іншої частини армії. Звісно, нас цікавлять люди, які мають менеджерські здібності, що готові управляти ресурсами та ідеями, ті, що займаються плануванням, аналізом і збором даних.

Для нас це дуже важливо саме в частині роботів, бо від цього ми відштовхуємося – як виконувати місії щодня. Тому людей, які готові доєднатися, яким цікаві нові сфери, зокрема наземні роботи, ми дуже чекаємо.