Ми спостерігаємо занепад США у реальному часі. Вашингтон дедалі частіше ігнорують і вороги, і союзники – Філліпс О'Брайен

Останні кілька днів були особливо болісними для тих, хто стурбований занепадом США. Зокрема, те, як США безпорадно намагаються вибратися з війни, яку вони самі, з власного вибору, розпочали лише три місяці тому, наочно свідчить, наскільки США нині ослаблені й ізольовані від союзників у світі. Ситуацію погіршує ще й те, що значна частина, а то й більшість, причин цього занепаду є наслідком свідомого вибору. США не мусили так швидко опинятися в такому ослабленому стані, але сталося саме так.

Я не тішуся занепадом США і аж ніяк не відчуваю задоволення від цього. Світ, що постає з американських внаслідок невдач, яких Америка завдала собі сама, ймовірно, буде ще нестабільнішим, схильним до воєн і менш зацікавленим у дотриманні норм поведінки, ніж той, що залишається позаду. Він може бути значно небезпечнішим. Проте ми маємо те, що маємо, і цю реальність не оминути.

Ба більше, занепад США міг би бути значно повільнішим. Певного занепаду було не уникнути через втрату Америкою економічного домінування. Втім, США все ще зберігають значну економічну силу. Причина того, що занепад США нині такий разючий, криється в інших чинниках: відчуженні союзників, дедалі відвертішій корупції, ненадійності та військовій деградації. Значною мірою це є наслідком свідомого вибору США, здійсненого добровільно й за суспільної підтримки.

Як The Japan Times бачила США кілька років тому. Що ж вони мають думати тепер?

Занепад США та іранська війна

Дональд Трамп прагне будь-що вийти з цієї війни, але, як і вже майже два місяці, він досі не знає точно як. Здається, він близький до укладення угоди, яка задовольняє більшість стратегічних вимог Ірану, проте ще не може наважитися на цей крок. Як я писав у понеділок, залишилося лише одне питання: наскільки сильно США програли цю війну.

Одне з питань, яке допоможе на це відповісти, принаймні стилістично, полягає в тому, чи зможе Трамп домогтися від Ірану якогось формулювання щодо ядерної угоди, яке він зможе подати американській громадськості як кращий варіант порівняно з тим, що був узгоджений президентом Обамою. Проблема в тому, що нічого з того, що він наразі отримує, а він, схоже, це розуміє, – не є настільки ж добрим. Тому, здається, він поступово усвідомлює, що може бути змушений погодитися на угоду, яка залишить Іран господарем свого ядерного майбутнього. Він навіть написав про це у Truth Social пізно в понеділок – у тому, що виглядає як очевидна спроба підготувати своїх прихильників до такого результату.

"Збагачений уран (ядерний пил) має бути або негайно переданий Сполученим Штатам для вивезення та знищення, або, що краще, знищений на місці – чи в іншому прийнятному місці – за участю та у координації з Ісламською Республікою Іран, а Комісія з атомної енергії або її відповідний аналог має бути свідком цього процесу й події. Дякую за увагу до цього питання! Президент DJT"

Будь-що "знищене на місці або в іншому прийнятному місці" означає, що воно перебуватиме поза контролем США – і нічого більше.

Можливо, підійде росія путіна? Вона, безперечно, відповідатиме критеріям Трампа.

До речі, одна реальна проблема для США полягає в тому, що президент не розуміє ядерних технологій (що, дідько дери, таке "ядерний пил"?) і міжнародних органів, покликаних регулювати ядерну енергетику (Комісія з атомної енергії була американським урядовим органом, який припинив існування в 1970-х роках). Трамп цілком може щось підписати, не розуміючи, що саме він робить.

Отже, ось де ми є: президент США бореться за ядерний фіговий листок, щоб прикрити свою поразку. Це саме по собі було б разючою ознакою занепаду.

Втім, можливо, найпромовистішим моментом, що унаочнив занепад США, став не цей. Ним стало звернення Трампа, зроблене за кілька годин до його ядерного твіту, коли він закликав майже всі арабські держави регіону приєднатися до Авраамових угод і визнати Ізраїль. Довге і дивно розлоге звернення:

Переговори з Ісламською Республікою Іран просуваються добре! Це буде або Велика угода, або взагалі жодної угоди – повернення на поле бою і стрілянина, але більша й сильніша, ніж будь-коли раніше, – а цього ніхто не хоче! Під час моїх обговорень у суботу з президентом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом Аль Саудом, Мухаммедом бін Заїдом Аль Нахаяном з Об’єднаних Арабських Еміратів, еміром Катару Тамімом бін Хамадом бін Халіфою Аль Тані, прем’єр-міністром Катару Мухаммедом бін Абдулрахманом бін Джассімом бін Джабером Аль Тані та міністром Аль-Таваді, фельдмаршалом Пакистану Сайєдом Асімом Муніром Ахмедом Шахом, президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, президентом Єгипту Абделем Фаттахом ас-Сісі, королем Йорданії Абдаллою II та королем Бахрейну Хамадом бін Ісою Аль Халіфою я заявив, що після всієї роботи, яку виконали Сполучені Штати, намагаючись скласти цей дуже складний пазл, усі ці країни, як мінімум, мають одночасно підписати Авраамові угоди.

Йдеться про Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати (вже учасник!), Катар, Пакистан, Туреччину, Єгипет, Йорданію та Бахрейн (вже учасник). Можливо, одна чи дві країни матимуть причину цього не робити, і це буде прийнято, але більшість має бути готовою, охочою та спроможною зробити цю заяву разом з Іраном на ІСТОРИЧНІЙ події, якою вона інакше не була б.

Авраамові угоди довели, що для країн-учасниць (Об’єднаних Арабських Еміратів, Бахрейну, Марокко, Судану та Казахстану) вони стали фінансовим, економічним і соціальним БУМОМ, навіть у цей час конфлікту та війни, причому нинішні учасники ніколи навіть не пропонували вийти з них або зробити бодай паузу.

Причина в тому, що Авраамові угоди були для них чудовими, а для всіх стануть ще кращими й уперше за 5000 років принесуть на Близький Схід справжню силу, міць і мир. Це буде документ, який поважатимуть як жоден інший з усіх, що будь-коли були підписані будь-де у світі. Його рівень важливості та престижу буде неперевершеним!

Почати слід з негайного підписання Саудівською Аравією та Катаром, а всі інші мають наслідувати їхній приклад. Якщо вони цього не зроблять, вони не повинні бути частиною цієї угоди, адже це свідчитиме про погані наміри.

У розмовах із багатьма великими лідерами, згаданими вище, вони заявили, що для них було б честю, щойно наш документ буде підписано, бачити Ісламську Республіку Іран частиною Авраамових угод. Ого, ось це було б справді щось особливе!

Це буде найважливіша угода, яку будь-коли підпишуть ці великі країни, що завжди перебували в конфлікті. Ніщо в минулому чи майбутньому її не перевершить.

Тому я з повагою прошу всі країни негайно підписати Авраамові угоди, і, якщо Іран підпише свою угоду зі мною як президентом Сполучених Штатів Америки, було б честю бачити його також частиною цієї неперевершеної світової коаліції.

Близький Схід був би об’єднаним, потужним і економічно сильним – можливо, як жоден інший регіон у світі!

Копією цього допису в TRUTH я прошу своїх представників розпочати й успішно завершити процес приєднання цих країн до вже історичних Авраамових угод.

Дякую за увагу до цього питання!

Дональд Дж. Трамп

Президент Сполучених Штатів Америки

Моє припущення (підкріплене тим, що я чую) полягає в тому, що Трамп робить це, щоб умиротворити Нетаньягу та інші проізраїльські або жорсткіші кола в Республіканській партії, які висловлюють невдоволення перспективою укладення ним угоди з Іраном. Оскільки він ось-ось розчарує обидві групи, він вирішив зробити цей хід.

Проте саме реакція, а точніше, її відсутність, по-справжньому унаочнила занепад США. Трамп не просто написав це у Truth Social – він поставився до цього дуже серйозно й згадав про це під час телефонної наради з лідерами ключових ісламських держав. У відповідь ці лідери зніяковіло замовкли – настільки, що Трамп занепокоївся, чи не перервався зв'язок. Як повідомляється: "На лінії запанувала тиша, і Трамп пожартував, запитавши, чи вони ще там".

Відтоді жодна держава не погодилася на прохання Трампа, і, схоже, ніхто навіть не сприймає його серйозно. Правда полягає в тому, що держави, які Трамп намагався спонукати приєднатися до Авраамових угод, уже добре ознайомлені зі слабкістю і ненадійністю США. Вони аж ніяк не збираються діяти за вказівкою США, які занепадають і яких переграє Іран. Колись, коли президент США пропонував великий зовнішньополітичний крок, люди принаймні реагували.

США ігнорують вороги й відкидають друзі – і все це відбувається у нас на очах.

Військові удари не приховують того, що США не мають прийнятних військових варіантів

У вівторок вранці США завдали ударів по іранських суднах, які, за їхніми словами, саме встановлювали міни в Ормузькій протоці (яка несподіванка! А як же запевнення Ірану, що він зробить протоку вільною і відкритою для всіх, про що нам постійно твердить адміністрація?). Це спричинило іранську відповідь, а потім США атакували те, що назвали іранськими ракетними позиціями.

Усе це лише доводить, що наразі Іран зберігає військову спроможність загрожувати судноплавству в протоці – а це все, що йому потрібно, щоб утримувати морський шлях закритим. Більше того, повідомлення цього тижня, зокрема найпомітніший матеріал CNN із посиланням на кілька джерел, стверджують, що Іран відновлює свої військові можливості й оборонну промисловість набагато швидше, ніж очікувалося. Ось як починалася ця стаття:

"Іран вже відновив частину виробництва дронів під час шеститижневого перемир'я, що розпочалося на початку квітня. Чотири джерела повідомили CNN, що дані американської розвідки свідчать: іранські військові відновлюються набагато швидше, ніж спочатку передбачалося".

Схоже, реальність така: продовжуючи зволікати, США лише демонструють, що не мають жодних прийнятних військових варіантів, якщо захочуть відновити бойові дії. Ба більше, чим довше вони чекають, тим гіршою стає ситуація, оскільки саме іранці відновлюють боєздатність швидше, ніж очікувалося.

Якщо цього замало, Іран також отримує підтримку від тих, кого США намагалися залучити на свій бік. Виявляється, Китай і росія, усвідомлюючи слабкість США, надають Ірану значно більшу допомогу, ніж було відомо публічно.

Поведінка Китаю наочно демонструє, наскільки слабкими стали США. Це відбувається одразу після саміту Трампа–Сі, під час якого США просили Китай допомогти тиснути на Іран. Натомість, схоже, відбувається протилежне. У військовому плані, за повідомленнями, Китай нещодавно направив до Ірану компоненти ракет. Ці постачання призначені для заміни складного устаткування та систем, знищених або пошкоджених на початкових етапах конфлікту. Китай допомагає Ірану посилюватися у військовому плані.

У дипломатичному плані Китай, схоже, докладає значних зусиль, щоб дати зрозуміти: він підтримує контакти з іранським режимом і позицію Ірану щодо перемир'я. Саме такою була реакція Китаю на вчорашній удар США.

Це демонстративне нехтування американською потугою з боку Китаю також провіщає занепад США. Особливо показовим у цьому плані є однобічний характер відносин. Тоді як Китай відмовляється виконувати прохання Вашингтона, адміністрація Трампа, схоже, відчайдушно прагне заслужити прихильність китайців. І це навіть ціною відмови від давнього вірного союзника США.

Китай підтримує Іран, але Тайвань – це "козир"

Мабуть, найгучніший приклад занепаду США – те, як США говорять і діють щодо Тайваню, тоді як Китай підтримує Іран. Поки Китай допомагає іранським військовим у боротьбі проти США, Вашингтон, схоже, готовий покинути демократичний Тайвань напризволяще, прагнучи убезпечити себе. Ключове питання – доля пакета озброєнь для Тайваню на суму 14 мільярдів доларів, який адміністрація раніше схвалила, але щодо якого Пекін тисне на Трампа, вимагаючи відмови.

Трохи більше тижня тому президент Трамп відверто висловив своє ставлення до Тайваню, коли назвав цей продаж зброї чудовим "переговорним козирем". Його точна цитата щодо продажу зброї була: "Я призупинив це рішення, і воно залежить від Китаю... Це дуже хороший переговорний козир для нас, відверто кажучи. Це багато зброї".

Щоб ще більше дестабілізувати тайванців, виконувач обов'язків міністра ВМС США Хунг Цао, виступаючи в Конгресі, заявив, що продаж зброї Тайваню було призупинено через потреби в озброєнні, пов'язані з війною з Іраном. Визнавши, що це не обговорювалося з тайванською стороною, Цао також не взяв на себе жодного зобов'язання, що продаж зброї відбудеться після врегулювання іранського конфлікту.

Інакше кажучи, США залишають демократичний Тайвань напризволяще, тоді як Китай підтримує свого друга Іран.

Занепад – та й годі.

Джерело