«Мовчати про окуповані території означає віддати їх на поталу російській інформаційній машині»

«Детектор медіа» регулярно розповідає про медіа й журналістів, які працюють для захоплених Росією територій. Ми вже писали про редакцію мовлення на деокуповані та тимчасово окуповані території «Українського радіо», медіа «Східний варіант», луганський «Трибун» та «Фарватер.Схід», херсонський «Кавун.city», сіверськодонецьке медіа SD.ua, головредом «Реальної газети» Андрієм Діхтяренком,  журналістом і блогером Денисом Казанським та керівником «Крим. Реалії»Володимиром Притулою. Цього разу розповідаємо про роботу херсонського радіо «Х.ON» і видання «IPC Херсон».

У час, коли отримувати правдиву інформацію на тимчасово окупованих територіях стає складно й небезпечно, українські медіа шукають нові способи достукатися до своїх людей. Радіоефір, робота з відкритими джерелами, викриття фейків і навіть гумор як інструмент протидії пропаганді — все це частина щоденної боротьби медійників, які працюють для людей на захоплених Росією землях. Програмна директорка радіо Х.ON Катерина Цимбалюк і журналіст «IPC Херсон» Петро Коберник розповіли «Детектору медіа», як працюють для людей в окупації, чому важливо не мовчати про ТОТ і як проєкт «Антидот» допомагає розбирати російські наративи.

Катерина Цимбалюк: «Радіо Х.ON виникло для усієї Херсонщини, а уявити її без лівого берега просто неможливо»

Фото 2 Катерина Цимбалюк

У першу річницю визволення Херсона з російської окупації 11 листопада 2023 року розпочала мовлення локальна радіостанція Х.ON. Програмна директорка радіо Х.ON Катерина Цимбалюк розповіла, що ідея про створення радіостанції виникла з бажання доносити у безпечний спосіб інформацію до тимчасово окупованих територій Херсонщини.

«Спочатку ми з друзями ділились інформацією, як доносити новини до лівого берега Херсонщини. Люди, які перебувають в окупації, прекрасно знають, що якщо підписуєшся на якісь телеграм-канали, то твої гаджети й ти сам уже в небезпеці. При перевірці телефона можна відстежити, що ти дивився, з ким ти спілкувався. Єдиний спосіб донести інформацію до людей, не ризикуючи їхнім життям і свободою, — це радіохвиля, яка не залишає слідів. Навіть якщо вони чують українську пісню чи українське слово — для людей в окупації це як рятівне коло», — розповідає Катерина Цимбалюк.

Вона також каже, що вкрай важливо для неї було вийти в перший ефір саме в день звільнення Херсона. «Мені здавалося, що це дуже важливо і символічно. Навіть ще не все було готово в студії, але технічно ми вже були готові запускатися», — розповідає медійниця.

Цимбалюк, окрім багаторічного досвіду роботи на радіо, мала ще досвід життя в окупації — з першого дня до самого звільнення вона перебувала в Херсоні, займалася волонтерством. І попри складну безпекову ситуацію, залишається в місті.

«Ми ж самі були в окупації, я всі місяці тут була. Я знаю, що це таке і наскільки важливо розуміти, що про тебе думають, що люди працюють над тим, щоб ти отримав омріяну свободу і жив нормальним життям. Це по-перше. А по-друге, ну як уявити Херсон без лівобережжя? Це просто неможливо, це як половина серця. І там у кожного з нас є місця пам’ятні, у багатьох із нас є там родичі. Так, багато людей виїхало зараз, але як людина, яка була в окупації, я знаю, що у кожного є своя причина лишитися. І тим людям дуже важливо доносити наші наративи. Зрештою, ця просто людяність, яка притаманна українцям, хоча іноді ми про це забуваємо через сварки, образи, або втому чи страх. Радіо виникло не тільки для лівобережжя, воно виникло для усієї Херсонщини, а уявити її без лівого берега просто неможливо», — розповідає Катерина Цимбалюк.

Потужність передавача радіо Х.ON дає змогу жителям лівобережжя Херсонщини бути в курсі того, що відбувається на деокупованій її частині, і загалом бути в українському контексті. Катерина Цимбалюк каже, що раніше отримувала відгуки від людей з окупації у вигляді повідомлень у соцмережах, проте зараз тиск із боку російських окупантів посилився, і цей зв’язок втрачено. Але підтвердженням того, що радіо чують на лівобережжі, є постійні гнівні дописи від тамтешніх колаборантів, які бідкаються, що український радіосигнал продовжує надходити і люди його чують і слухають.

Катерина Цимбалюк говорить, що не ставила перед собою задачу робити контент окремо для окупованих територій, для неї аудиторія Х.ON — це вся Херсонщина.

«Коли я кажу про Херсонщину, завжди мається на увазі, що це і лівий берег також. Іноді я окремо роблю звернення, практично щоранку, у ранковому шоу в прямому ефірі й у своїх дописах і телеграм-каналі. Роблю іноді колажі з фотографіями для соцмереж і пишу дописи на підтримку лівобережжя. І між рядками постійно я роблю підводки до пісень або до рубрик, де кажу, що люди працюють, тримайтеся, бережіть своє життя», — розповідає Катерина Цимбалюк.

Фото 3 Катерина Цимбалюк

За її словами, у своїй роботі вона намагається тримати баланс між інформуванням людей про поточні події в регіоні, часом не надто позитивні, і між тим, щоб якось підтримати їх, не дати зневіритися.

«У цьому головна складність — говорити і про новини, і про хороше, і якусь надію їм давати. Важливо знайти оті самі слова, щоб вони йшли від душі. Іноді я так думаю собі, що краще я поставлю класну українську пісню замість того, що буду говорити якісь банальні речі. Я ці слова постійно шукаю», — говорить Катерина Цимбалюк.

На думку медійниці, українська пропаганда теж має звучати на окупованих територіях, але вона має бути «чітко продумана, з чітким планом дописів, у яких має бути виважене кожне слово».

Ще торік уліткув розмові з «Детектором медіа» Катерина Цимбалюк поділилася планами співпраці з херсонськими колегами: «Я почала переговори щодо створення колаборації зі своїми колегами. Вони не зі сфери радіо, але у них є досвід обробки інформації. Мені здається, що нині на часі консолідувати наші зусилля, створювати проєкти, де ми б могли один одного підтримувати». А вже восени 2025 року в ефірі радіостанції вийшов новий проєкт «Антидот», який Катерина Цимбалюк робить у співпраці з журналістом «IPC Херсон» Петром Коберником.

Читайте також:Голос окупованих територій. Хто пише про лівобережжя Херсонщини

Петро Коберник: «Мій ранок починається з того, що я відкриваю сторінку “ВКонтакті”»

Фото 4 Петро Коберник

Інформаційне агентство «IPC Херсон», як і онлайн-медіа «IPC-Південь» , є частиною медійного проєкту кримських ГО «Інформаційний пресцентр» (IPC) і «Кримський центр розслідувальної журналістики» (Кримський ЦЖР). До його складу також входять онлайн-видання «Центр журналістських розслідувань» і проєкти «Бюро судової інформації». Медіа є учасником Глобальної мережі журналістів-розслідувачів (GJIN). Позиціюють себе як незалежний медіамайданчик Херсонської області для людей по обидва береги Дніпра.

Петро Коберник розповідає, що мережа медіацентрів з’явилася на Кримському півострові ще до його анексії, після 2014 року вони були змушені закритись, а у 2016 році відкрився медіацентр у Херсоні. Тоді висвітлювали проблеми окупованого Криму, до того ж це був майданчик для проведення пресконференцій для громадських організацій. У 2019 році було відкрито подібний майданчик у Генічеську, нині через окупацію він не працює. Як медіацентр у Херсоні організація також не працює через безпекову ситуацію у місті, а от робота інформаційного агентства триває.

«Ми справді працювали по обидва береги Дніпра. Але після окупації лівобережжя і постійних обстрілів Херсона працювати як медіацентр стало неможливо. Зараз ми більше як інформаційне агентство. У нас є свій сайт, ютую-канал, телеграм-канал, тобто ми виробляємо та поширюємо власні новини, які потім поширюють колеги з інших медіа, тобто ми спеціалізуємося на виготовленні саме ексклюзивних новин, які поширюємо самі, й не проти, якщо ці ексклюзивні новини поширюють інші наші колеги», — розповідає Петро Коберник.

Зараз у команді видання працює троє людей — журналісти Петро Коберник та Олег Батурін, а також редакторка сайту (з безпекових причин її ім’я не розкривають).

«Ми продовжуємо висвітлювати теми, пов’язані з окупацією Кримського півострова. Тепер, звичайно, додалася ще й тема з окупованими територіями Херсонщини, плюс антикорупційна робота також триває, коли є на те потреба», — говорить Петро Коберник.

Робота з темою окупованих територій — одна з найскладніших і найнебезпечніших. За словами журналіста, кількість джерел із часом зменшується: люди виїжджають або бояться контактувати через репресії.

«Ми маємо свої джерела на тимчасово окупованій території Херсонщини. Маємо живих людей, які з нами співпрацюють час від часу, маємо своїх, скажімо так, інформаторів, але з огляду на репресії росіян і небезпеку для цих людей ми намагаємося залучати їх якомога менше, працюючи з іншими джерелами», — розповідає журналіст.

Петро Коберник говорить, що розуміє людей, які не так активно йдуть на контакт, адже тиск і переслідування з боку окупантів — це звичайна справа на загарбаних землях. У Петра Коберника на окупованому лівобережжі залишаються родичі, й погрози на його адресу з 2022 року не припиняються.

«Я перманентно чув погрози від місцевих колаборантів стосовно того, що мені або моїм родичам спалять хату або кинуть їх “на підвал”. Тому я розумію, що погрози чи фізичні дії бути використані проти людей, які з нами співпрацюють», — розповідає Петро Коберник.

Погрози, за словами журналіста, здебільшого надходять від місцевих колаборантів, адже робота видання спрямована зокрема і на їхнє викриття.

«Багато людей із лівобережжя Херсонщини отримали заочно реальні строки після наших публікацій. Ми викриваємо колаборантів, цю інформацію передаємо відповідним органам, які потім після верифікації нашої інформації оголошують підозру цим людям. Звичайно, колаборанти не дуже радіють такій увазі до них», — говорить журналіст. Саме тому є небезпека для людей, які контактують із журналістами або ж просто з людьми з неокупованих територій України.

«Якщо людина підтримує зв’язок із правобережжям, для неї це може погано закінчитися. По-перше, це виправний підвал, куди людина може потрапити. По-друге, ми бачимо, як активно росіяни зараз впроваджують репресивну систему, запрацювали незаконні суди на лівобережжі Херсонщини й люди отримують реальні строки. За допис у фейсбуці з запереченням окупації, із засудженням російської агресії люди зараз отримують від шести років позбавлення волі. Є випадки, коли людям загрожує довічне ув’язнення в російській тюрмі за сфабрикованими звинуваченнями у “державній зраді”», — говорить Петро Коберник.

Це змушує видання більше звертатися до відкритих джерел — моніторити сайти окупаційних адміністрацій і дописи в соцмережах. Петро Коберник пояснює, що його день починається не з українських новин.

«Мій ранок починається з того, що я відкриваю сторінку “ВКонтакті”. Росіяни активно користуються соцмережами. У них є впевненість, що якщо в Україні “ВКонтакті” або “Однокласники” заборонені, то ми не можемо стежити за їхньою роботою через VPN. У нас є фейкові сторінки “ВКонтакті”, і я зранку починаю моніторити інформаційну ситуацію, тому що офіційні джерела інформацію цю прикрашають, а там люди самі пишуть», — розповідає Петро Коберник.

Саме так йому вдалося, зокрема, викрити схему незаконного вивезення дітей із лівобережжя до Криму. «Я зробив розслідування, просто в пошуковому рядку “ВКонтакті” ввівши слово “Херсон”. Третій чи четвертий допис за цим запитом мене зацікавив, і я знайшов сторінку людини, яка вивозить, краде дітей на лівобережжі Херсонщини, вивозить їх у Крим із подальшим усиновленням. Я розкрутив цей клубок і зробив невеличке, але, як на мене, дуже важливе розслідування. Якщо я не помиляюся, має бути відкрите кримінальне провадження з цього приводу», — говорить Петро Коберник.

Інформацію перевіряють у кілька етапів: соцмережі, російські ресурси, за можливості — підтвердження від людей на місці. Лише після цього вона стає новиною.

Фото 5 Петро Коберник

Петро Коберник розповідає, що виміряти аудиторію видання з окупованих територій складно, але певні маркери є. «Коли росіяни блокують VPN — у нас різко падають перегляди. Коли люди знаходять нові способи обходу — вони повертаються. І ми бачимо це навіть за “географією”: Камбоджа, В’єтнам, Малайзія», — пояснює журналіст. За його оцінкою, до половини аудиторії можуть становити читачі з окупованих територій або ті, хто користується VPN.

Петро Коберник знаходить підтвердження того, що на захоплених землях їх читають і слухають у незадоволених публікаціях колаборантів, які переймаються тим, що український радіосигнал доходить до слухачів лівобережжя.

«Учора такий “обществєнний дєятель” Сергій Мороз, колишній вантажник, який потім пішов до Стремоусова працювати, написав: “К сожалению, к нам до сих пор поступает украинский сигнал на Левобережье, который захватывает прилежащие районы, такие как Новая Каховка, Каховка, Алёшки, Голая Пристань. Оттуда идёт пропаганда, что ВСУ побеждают и всё хорошо, и скоро они вернутся на левый берег». Тобто навіть ось такі посадовці, колаборанти визнають те, що російські наративи не захопили все лівобережжя, що є люди, які слухають усе ж таки український сигнал», — розповідає журналіст.

Петро Коберник говорить, що приблизно половина матеріалів, що публікують на платформах, присвячена окупованим територіям, інша половина — про деокуповану частину Херсонщини. Найбільше переглядів — у матеріалів про зрадників, колаборантів.

«Популярність мають матеріали, які робив в основному Олег Батурін, про місцевих колаборантів. Вони набирають найбільше переглядів — це тисячі, іноді навіть десятки тисяч переглядів. Людям цікаво почитати, хто з їхніх сусідів, друзів, або, можливо, родичів пішов на зраду. Ну і плюс людям, які живуть в Херсоні, цікаво почитати, хто керує на лівобережжі», — розповідає Петро Коберник.

Він визнає, що увага загальнонаціональних медіа до теми загарбаних земель зменшується. «Багато національних медіа не хоче особливо писати про лівобережжя, тому що для цього потрібна людина, яка знайома з проблематикою, а нащо брати людину в штат, якщо більшій частині українців тема нецікава. Я навіть скажу більше: є українці, які досі не знають, що Херсон звільнено», — говорить Петро Коберник.

Він говорить, що про ТОТ потрібно постійно писати, адже люди, які живуть в окупації, потребують інформації, їм потрібно знати, що їх не забули.

«Вони потребують кожного дня нагадування, що ми про них пам’ятаємо, що ми хочемо, щоб вони повернулися до нас, ми хочемо жити однією великою об’єднаною Херсонщиною. Про лівобережжя треба говорити хоча б тому, що там продовжують жити наші люди, українці. В Олешках зараз просто жахливі події відбуваються — просто геноцид, голодомор у XXI столітті. Про це треба не говорити, а кричати на весь світ», — розповідає Петро Коберник.

Медійник говорить, що робота херсонських медіа якраз полягає в тому, щоб про події на окупованому лівобережжі знали в Україні, й щоб навіть ті загальнонаціональні медіа, яким ця тема нецікава, зацікавились нею.

«Мовчати про окуповані території означає віддати їх на поталу російській інформаційній машині, пропаганді. Ми вже бачили, як це відбувалося у 2014-му році, коли про Крим стали говорити все менше. У результаті на лівобережжі Херсонщини проти нас воюють і кримські військові, які у 2014-му році ходили в школу, були дітьми. Через 10—12 років цієї безперервної пропаганди вони стали тими, хто зараз обстрілює місто Херсон. Щоб такого не було з нашими людьми, з нашими дітьми з лівобережжя, ми маємо постійно нагадувати їм, що ми про них пам’ятаємо», — говорить Петро Коберник.

Він додає, що це складна робота, адже росіяни на свою пропаганду спрямовують набагато більші гроші. За його словами, фінансування такого російського медіа як «Таврія» складає більш як 400 млн рублів, тоді як усі медіа правобережної Херсонщини разом і половини цієї суми не мають.

«Росіяни вкладаються в це дуже потужно. Вони зомбують наших людей, і однією з головних наших задач є показувати людям на лівобережжі реальну інформацію, розмовляти з ними та давати їм зрозуміти, що ми про них пам’ятаємо», — повторює Петро Коберник.

Читайте також:«Світ має знати, що там відбувається». Як працює редакція мовлення на деокуповані та тимчасово окуповані території «Українського радіо»

«Антидот» проти пропаганди: як гумор допомагає говорити про фейки

Окремим напрямком роботи стала співпраця «IPC Херсон» із радіо Х.ON — спільний проєкт «Антидот», який виходить в ефірі з осені 2025 року. Його створили журналіст Петро Коберник і програмна директорка радіостанції Катерина Цимбалюк.

Фото 6 Катерина Цимбалюк і Петро Коберник

Ідея проєкту проста, але водночас складна у реалізації: щотижня розбирати російські фейки та пропагандистські наративи про Херсонщину — і пояснювати їх аудиторії.

Формат програми — розмовний і навмисно легкий. Автори обирають не сухий викривальний тон, а гумор.

«Я бачу нашу місію в тому, щоб допомагати людям. І робити це переважно з гумором. Коли прямо кажеш людині, що вона неправа — вона закривається. А коли через іронію і приклади — це сприймається легше. Я цим займалася, але мені здавалося, що цього замало. Треба наводити приклади, треба спиратися на цитати, треба реально шукати якісь скрини й потім їх зачитувати, щоб люди розуміли, що ми не вигадуємо, що вони реально про нас таке пишуть і таке транслюють», — пояснює Катерина Цимбалюк.

Вона запропонувала Петру Кобернику робити цей проєкт разом, тим самим підсилюючи його інформаційну складову.

«З початку окупації лівобережжя Херсонщини одним із пріоритетних напрямків нашої роботи ми обрали протидію російським фейкам і дезінформації, тому що інформаційний простір і тоді, й зараз, був просто завалений смішними, несмішними, жахливими, антилюдськими новинами про життя на лівобережжі Херсонщини, про життя в Україні загалом, які продукували російські медіа. Я працював із цим усі минулі роки, тому відгукнувся на цю пропозицію про співпрацю — і ми вже півроку працюємо разом», — розповів Петро Коберник.

У кожному випуску ведучі збирають найпоказовіші фейки за тиждень: від «успішного життя» в окупації до дискредитації ЗСУ. Часто ці наративи настільки абсурдні, що, за словами Петра Коберника, серйозно їх читати просто неможливо. Водночас за гумором стоїть чітка мета — допомогти людям відрізняти правду від маніпуляцій. Адже для жителів окупованих територій російська пропаганда часто є єдиним джерелом інформації.

«Людина, яка щодня чує одну й ту саму брехню, рано чи пізно починає в неї вірити. Тому важливо цю брехню розбирати. Ми починаємо і закінчуємо програму простими словами: не вірте росіянам, бо вони постійно брешуть. Наше завдання — показувати цим людям, що ніхто про них не забув. Херсонщина не буде знову повністю окупована, а навпаки — буде повністю деокупована. Росіяни втечуть із лівого берега так само, як вони втекли з Херсона. І тікатимуть вони з Криму і, можливо, навіть із Ростова. І скоро обидва береги Херсонщини знову об’єднаються й ми зможемо сісти за один великий херсонський стіл і поїсти херсонських кавунів», — каже журналіст.

Програма виходить раз на тиждень, і за цей час в ефірі прозвучали близько тридцяти випусків. Її слухають не лише на підконтрольній Україні території — підтвердженням цього стають навіть реакції з боку окупаційної влади.

«Коли самі колаборанти пишуть, що “український сигнал досі доходить” — це означає, що нас чують», — додає Петро Коберник.

Для команди це — не просто медійний продукт, а спосіб тримати зв’язок із людьми в окупації і водночас протидіяти інформаційній війні.

Фото надані Катериною Цимбалюк та Петром Коберником

Цей проєкт втілюється за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.