Не мир, а повільний, поступовий перехід війни у хронічний стан
Мав кілька довгих розмов з колегами-аналітиками, депутатами парламенту та військовими
І практично скрізь була одна й та само тема — чи справді можлива замороження лінії бойового зіткнення вже ближче до листопада цього року, як про це напередодні заявив президент на зустрічі з депутатами своєї фракції?
Почув багато скепсису. Хоч були й ті, хто з оцінкою погоджуються, мовляв, розрахунок президента базується на тому, що росіяни просто не зможуть наступати навіть з урахуванням потенційної мобілізації.
Але тут (не маючи розвідданих) можу сказати, що логіка у словах Зеленського дійсно є. Хоч це може бути не обовʼязково листопад чи грудень 26-го. Може бути січень 27-го, а то й навіть березень чи червень.
Про 2027 рік як можливий етап "висушування" війни я кажу з 24-го. Чому саме наступний рік (звісно, якщо не відбудеться катаклізмів, які неможливо передбачити)?
Логіка така — ресурс великих наступів уже фактично можна оголошувати завершеним. Ми це бачимо по карті.
З кожним місяцем не зменшується, а тільки розширюється сіра кілл-зона, яка контролюється з двох сторін безпілотниками. Російська армія уже втратила темп наступу, її наступальний потенціал "сточується". Так само й у нас скорочуються можливості для масштабних контрнаступальних операцій. Це означає, що фронт починає цементуватися сам собою.
Читайте також: Ця війна для Путіна — запорука його політичного та фізичного існування
Чи призведе це до підписання мирної угоди? От тут я дуже сумніваюсь.
Найімовірніше, ми побачимо щось набагато тривіальніше — повільний, поступовий перехід війни у хронічний стан.
При цьому ракети та безпілотники в тили можуть якийсь час летіти й далі — по енергетиці, логістиці, тилових об’єктах. ДРГ продовжать працювати. А на окремих ділянках фронту й далі будуть бої за посадки, висоти й села. Просто масштаб війни стане іншим.
"Замороження" буде дуже умовним. Бо де-факто це буде не мир, а щось на зразок вже призабутого АТО — з періодичними спалахами протистояння. І, можливо, без жодного офіційного меморандуму. Путін навряд чи щось підписуватиме з Зеленським апріорі. Причини всім зрозумілі.
Але цей етап нам принесе вже нові виклики. І вони будуть політичними.
Вся енергія, яку суспільство роками витрачало назовні, почне розвертатися всередину країни. А це означатиме жорстку (дуже жорстку) внутрішню політику. І потенційні вибори у тому ж таки 27 році.
Після років великої війни суспільство захоче відповіді на два питання — хто винен, що сталася пʼятилітня повномасштабна війна, і що робити далі? Раджу потенційним кандидатам уже задуматися над цими двома питаннями.
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.