Ситуація на Кінбурнській косі: що там відбувається і чи намагаються звільнити цю територію

Кінбурнська коса.

На півдні України, біля узбережжя Чорного моря, екіпажі дистанційно пілотованих літаків 122-ої бригади територіальної оборони щоночі додають власний вагомий доробок до загальної справи — знищення окупантів, їхніх схованок та коштовного бойового обладнання у глибоких ворожих тилах. Свої цілі українські «Бекфаєри» нині шукають та атакують переважно на тимчасово загарбаному Кінбурнському півострові. Проте вони можуть і понад усе прагнуть нищити ворога значно глибше.

Про це йдеться у матеріалі кореспондента ТСН Олександра Моторного.

Під час трансляції сюжету на екрані телемарафону відображається спеціальний QR-код. Це офіційний збір на ударні та розвідувальні дрони для батальйону безпілотних систем 122-ої бригади тероборони.

QR-код, за яким можна задонатити / © ТСН

Війна в Україні: як пілоти готуються до вильоту

Підготовка до нічного вильоту — це гучний, чіткий і доведений до автоматизму ритуал.

Кожного вечора вони подовгу чаклують у високій траві українського Причорномор’я, аби у темне небо щоночі безвідмовно й безпомилково здіймались українські борти особливого призначення. Перед самим пуском — ретельна перевірка електроніки літака.

«Жасмин», командирка взводу ударних БПЛА: «Якщо нема перешкод, у нас борт літає, максимум в одну сторону до 90-то кілометрів».

Ви точно не раз і не два чули у новинах сучасне військове словосполучення — «мідл-страйк». Сьогодні екіпажі 122-ої окремої бригади ТрО скеровують свої важкі борти саме у напрямку окупованої Кінбурнської коси. І це будуть унікальні безпілотники суто української розробки — «Бекфаєри»!

У повністю спорядженому стані такий літак важить приблизно 30 кілограмів. Найважливіше те, що бойова частина становить дві третини від цієї ваги. Сапери підрозділу на місці роблять останні приготування.

Екіпаж працює як один злагоджений механізм. Сапер на псевдо «Бобер» — досвідчений водій, який знає біля узбережжя на Миколаївщині кожну приховану стежку. Механік «Докер» філігранно готує борт до безпосереднього старту. А в машині управління працює пара пілотів, серед яких «Фізрук» зі своїм напарником. На передовій їх неодмінно має бути двоє. На запитання, чому саме такий позивний, пілот посміхається: «Бо я — фізрук! 23-ри роки стажу у мене, фізрука». Його напарник у темряві біля відкритого багажника пояснює специфіку: «Два пілота потрібно для того, щоб… нештатні ситуації: один пілот дивиться — другий щось ремонтує. Допомагає першому — головному пілоту».

Всі гуртом вони — єдиний екіпаж дистанційно пілотованого бомбардувальника «Бекфаєр» батальйону безпілотних систем 122-ої бригади тероборони. Віднедавна, відверто зізнається «Жасмин», для цього суто чоловічого бойового колективу вона є безпосереднім командиром.

«Жасмин» про свій шлях на війні: «Ми були піхотний батальйон і я більше року я була командиром розвідувального взводу».

На самому старті 2026 року з класичної розвідки вони повністю перекваліфікувалися на технологічних винищувачів: випалюють московитів, замасковані схованки окупантів, їхній колісний транспорт та коштовне вороже бойове обладнання. Сапер «Бобер» додає, що цей літак та його перероблений боєприпас здатні ефективно нищити живу силу ворога та легкі укриття.

П’ять вильотів за ніч і «привіт» для окупантів

У сутінках починається найголовніше: борт встановлюють на катапульту. Літак стрімко зривається з направляючих і зникає в нічному небі. Місія почалася.

В салоні на моніторах відображаються маленькі літачки — чорний та червоний. Командирка «Жасмин» пояснює: «Це хтось з наших розвідників літає. Ну, чи наш, чи суміжників, але це теж наш борт».

Наразі у небі перебувають одразу два борти підрозділу: один якраз заходить на бойову місію, на конкретну задачу, а другий у цей же час повертається назад.

Залежно від поточної бойової ситуації, наявності розвіданих цілей та активності рашистів екіпажі 122-ої бригади можуть робити по пів десятка стартів за одну ніч. Захисники намагаються, аби кожен боєприпас влучав у ціль зі спеціальним персональним посланням.

Зазвичай кожна місія бомбардувальника «Бекфаєр» триває близько години — все залежить від відстані до цілі та погодних умов. Весь цей час політ проходить майже в автономному режимі за заздалегідь запрограмованим маршрутом.

«Фізрук», пілот екіпажу ударних БПЛА 122-ої ОБрТрО: «В мене тут є — висота, яку він набирає. Швидкість. Тобто, я бачу чи він летить по місії, чи він відхиляється. І так далі і тому подібне. Треба його супроводжувати весь політ, дивитися кожен його крок».

Вибухівка для окупантів / © ТСН

15 секунд, які вартують усього

З точних показань приладів на екранах, коли літак ще перебуває в небі, пілоти чітко розуміють — бомбометання відбулося успішно. Але щоби побачити реальний результат своєї праці на власні очі, бійцям доводиться з нетерпінням чекати вороття «Бекфаєра» з бойового завдання та його приземлення.

У нічній темряві, яка злегка підсвічена червоними ліхтарями, хлопці продираються хащами й несуть літак назад до машини.

Відколи ці екіпажі заступили на бойове чергування на півдні Миколаївщини, запевняє «Жасмин», тривалість безпечного життя московитів зі зброєю на Кінбурнському півострові значно скоротилася.

«Жасмин», командирка взводу ударних БПЛА 122-ої ОБрТрО: «За майже три місяці, що ми тут полюємо на косі, у нас більше двохсот вильотів! Ми літаємо від 5-ти до семи вильотів за ніч і трошки „шухеру“ там на косі — наробили. Ще трошки, так! І, сподіваюсь — на Крим!».