Мільярдний контракт без тендеру: як оточення Трампа забирає у РФ контроль над енергетикою Балкан

Маловідома компанія AAFS Infrastructure and Energy, пов’язана з найближчим оточенням президента США Дональда Трампа, перебуває за крок до укладання контрактів на суму понад $1 мільярда для будівництва стратегічного газопроводу на Балканах. Цей масштабний проєкт має повністю замінити постачання російського блакитного палива до Боснії і Герцеговини американським скрапленим газом, кардинально змінивши геополітичний баланс у регіоні, повідомляє видання The Guardian.

Замість досвіду — зв'язок з MAGA

Офіс компанії AAFS розташований у занедбаному провулку Сараєва, а сама фірма не має жодного досвіду реалізації інфраструктурних проєктів такого масштабу. Подібні масштабні інфраструктурні проєкти в енергетичній сфері зазвичай потребують років ліцензування, перевірок та доведеного технічного портфоліо, якого у згаданої компанії немає. Проте вона має потужний політичний ресурс у Вашингтоні.

Представниками фірми є впливові американські діячі:

• Джессі Бінналл — провідний юрист, який представляє інтереси родини Трампа в політичних судових справах та брав активну участь у кампанії з оскарження результатів президентських виборів 2020 року.
• Джо Флінн — брат колишнього радника з національної безпеки Майкла Флінна, підприємець у сфері охорони здоров'я та радник передвиборчих кампаній Трампа.

Обидва американці є активними діячами руху MAGA (політичний рух прихильників Дональда Трампа Make America Great Again). Після повернення Трампа до Білого дому проєкт отримав безпрецедентну та всебічну підтримку з боку американської адміністрації. Державний департамент США офіційно заявив, що цей газопровід розширить і диверсифікує енергетичний сектор Боснії та Герцеговини, зменшивши її залежність від єдиного ненадійного джерела постачання.

Стара добра корупція

Спочатку Бінналл, Флінн та їхній місцевий партнер Амер Бекан обговорювали з боснійськими чиновниками проєкт модернізації двох аеропортів вартістю $300 мільйонів. Однак згодом представники Боснії самі запропонували їм узятися за значно масштабніший об'єкт — газопровід Південна інтерконекція.

Південна інтерконекція (Southern Interconnection) — це проєкт магістрального газопроводу, який має з’єднати Боснію з газовим терміналом на узбережжі Хорватії. Цей термінальний комплекс у Хорватії є ключовим хабом для приймання американського зрідженого природного газу (ЗПГ) в регіоні Адріатики.

За часів каденції Джо Байдена передбачалося, що проєкт реалізовуватиме державна компанія, але через постійні етнічні суперечки всередині Боснії процес затягнувся. Терміни підтискають, адже Боснія є кандидатом на вступ до ЄС, а Брюссель встановив дедлайн до вересня 2027 року щодо повної відмови від російського газу.

У березні поточного року боснійське законодавство було змінено таким чином, що єдиним підрядником будівництва визначили саме американську AAFS. При цьому жодного відкритого конкурентного тендеру проведено не було. Міжнародна антикорупційна організація Transparency International вже попередила, що створення такого прецеденту в країні з одним із найвищих рівнів корупції в Європі може призвести до катастрофічних наслідків для стратегічних об'єктів. Європейський Союз також надіслав боснійській владі приватне попередження про необхідність узгодження енергетичної політики з Брюсселем.

За конфіденційною пропозицією AAFS, вартість самого трубопроводу становитиме 300 мільйонів євро, а ще 900 мільйонів євро планується залучити під будівництво трьох теплових електростанцій. Фінансування відбуватиметься за рахунок приватного капіталу та позик із США, проте умови розподілу прибутків для соратників Трампа залишаються засекреченими.

Підтримка Додіка

Для успішного завершення угоди американській стороні знадобилася підтримка ультранаціоналістичного лідера боснійських сербів Мілорада Додіка. За часів Байдена Додік перебував під жорсткими санкціями США за корупцію та спроби розвалити Дейтонську мирну угоду 1995 року. (Дейтонська угода поклала край кривавій війні на Балканах, створивши складну систему розподілу влади між босняками, сербами та хорватами).

Ситуація різко змінилася після зміни влади у Вашингтоні:

• У жовтні адміністрація Трампа несподівано і без жодних пояснень скасувала санкції проти Додіка.
• Перед цим Майкл Флінн отримав $100 тисяч за місяць лобістської роботи на користь сербського політика.
• На початку квітня Дональд Трамп-молодший особисто прилетів до Баня-Луки — фактичної столиці Республіки Сербської у складі Боснії.

Син американського президента зустрівся з Ігорем Додіком, сином Мілорада Додіка, який назвав республіканську адміністрацію США «надійним християнським союзником». Під час візиту Трамп-молодший не згадував компанію AAFS безпосередньо, але активно просував ідею купівлі американського газу, назвавши це «величезною геополітичною та бізнесовою можливістю». Вже за кілька днів після цього візиту Мілорад Додік публічно сигналізував, що не блокуватиме будівництво американського трубопроводу.

Колишній посол США в Боснії Майкл Мерфі застерігає, що Додік намагається використати прихильність оточення Трампа для реалізації свого плану з проголошення незалежності сербського регіону, і ті, хто підігрує йому заради комерційної вигоди, «грають із вогнем».

Контекст та передісторія питання

Боснія і Герцеговина історично залишається одним із найбільш вразливих регіонів Європи з погляду енергетичної безпеки. Уся газова інфраструктура країни досі була повністю зав'язана на російські енергоресурси, які транспортуються через територію, контрольовану сербськими сепаратистами. Це давало Кремлю та його локальним союзникам потужний важіль політичного шантажу Сараєва.

Спроби диверсифікації постачань через будівництво Південної інтерконекції блокувалися роками через внутрішній саботаж та небажання лідерів різних етнічних громад поступатися фінансовими потоками на користь державних компаній. Залучення приватного американського капіталу з прямими зв'язками з Білим домом розглядається частиною боснійського істеблішменту як єдиний спосіб гарантувати безпеку інвестицій, оскільки, за словами місцевих чиновників, «уряд США завжди захищає свій бізнес». Водночас аналітики побоюються, що заміна російського монопольного впливу на приватні інтереси американської правлячої родини без прозорих тендерних процедур створює довгострокові корупційні ризики для євроінтеграції країни.