Немає альтернативи Києву: чому Польща і Європа зобов'язані озброїтися разом з Україною

Російський дрон, який вдарив по 10-му поверху житлового будинку в Галаці (двоє людей поранено та госпіталізовано), виявився, за словами президента Румунії, Геранню-2. Нікушор Дан у спеціальній заяві також повідомив, що цей дрон летів у групі з 45 апаратів, якими росіяни атакували цілі на сході України, однак був найімовірніше «уражений», внаслідок чого змінилася траєкторія польоту, він збився з курсу і вдарив у румунську висотку.

Дрони мали летіти в напрямку міста Рені на українській стороні Дунаю. Однак достатньо подивитися на карту, аби переконатися: Галац знаходиться приблизно в 30 км по прямій на захід від Рені — тобто дрон міг просто продовжувати польот, що радше свідчить про навмисні дії росіян.

Президент Дан на запитання журналістів — чи летів дрон первісним курсом, чи відхилився внаслідок дії української ППО — відповів, що той «зазнав кінетичного пошкодження» і тому вдарив у будинок. Ця інтерпретація малоймовірна, але зрозуміла: інакше румунському президенту довелося б говорити про умисні дії росіян, а не про «нещасний випадок». Умисна дія вимагає жорсткішої реакції, ніж «інцидент», — отже, нарратив Бухареста свідчить і про те, що румунська дипломатія, яка заговорила про задіяння ст. 4 Вашингтонського договору, очевидно, не була впевнена у належній реакції НАТО.

З початку війни в Україні уламки російських дронів виявлялися вже 47 разів, однак нинішня ситуація є іншою. Передусім тому, що румунське міністерство оборони досі не відповіло на запитання: чому цього разу дрон, засічений радарними системами ППО і змусивший підняти в повітря два чергові винищувачі, не був збитий.

Ці запитання, які публічно ставили журналісти — тим більше що це вже другий такий випадок у Галаці за місяць, — спричинили, за повідомленнями одного з порталів, «лють» і роздратування офіційного представника румунських збройних сил. Полковник Крістіан Попович заявив: Румунія здатна виявляти і відстежувати російські дрони в районі Галаца, однак не має необхідних військових технологій для їх знищення — незалежно від ситуації.

Те, що сталося в Галаці, — така є моя теза — певною мірою типово і є також стратегічним сигналом, який Росія адресує державам — членам НАТО. Про повторюваність схеми свідчить і те, що на минулому й цьому тижні як у Литві, так і в Латвії були зафіксовані порушення повітряного простору дронами.

Згідно з офіційними заявами, у повітряний простір обох країн вторглися українські дрони, траєкторії польоту яких були викривлені росіянами таким чином, аби вони уразили цілі в обох прибалтійських державах. Після того як дрони вдарили по паливній базі в Латвії, у країні почалася урядова криза: спочатку був відправлений у відставку міністр оборони, потім розпалася коаліція і пішла у відставку прем'єр-міністр.

У Румунії також спостерігається урядова криза, яка почалася раніше, ніж у Латвії, — коли соціал-демократи вийшли з уряду. Громадська думка щодо політики стосовно України в Румунії розділена, а Росія до того ж ескалує ситуацію в сусідній Молдові. 15 травня Путін підписав закон, що спрощує видачу російських паспортів жителям Придністров'я, а російський посол агітує їх, стверджуючи, що паспорти дають «реальний захист».

Немає сумніву: Росія прагне до дестабілізації ситуації в Румунії і використовуватиме для цього новий закон, що дає Путіну право направляти за кордон військових для захисту громадян Федерації. На запитання журналістів в Астані Путін відповів, що «потребує перевірки», чи не був це збившийся з курсу український дрон. Медведєв у своєму стилі пригрозив, що народам Європи доведеться звикнути до відсутності «спокійного сну».

Інцидент із дроном у Галаці не видається наслідком збігу обставин. Я б виходив із навмисних дій — чергового стратегічного сигналу, який росіяни надсилають державам східного флангу НАТО. Усі російські дії останніх днів — і інциденти з дронами, і маневри ядерних сил у Білорусі, і удари «Орєшниками» по цілях в Україні, і заяви про готовність до масованих ударів по урядовому кварталу Києва — несуть очевидний посил: ми готові до ескалації війни як по горизонталі (розширення на нові країни), так і по вертикалі (застосування раніше не використовуваних засобів, удари по більш чутливих цілях).

Варто поставити запитання: що обумовило зміну в поведінці Кремля? Висуну тезу: стримування Російської Федерації з боку НАТО протягом останніх двох місяців послабло, що і надало Путіну сміливості. Спробою виправити ситуацію — хоча й недостатньою — є заява Метью Уайтекера, американського посла при НАТО: «Ми стоїмо на боці нашого союзника по НАТО — Румунії — і засуджуємо це безрозсудне вторгнення на її територію. Ми захищатимемо кожен сантиметр території НАТО».

До американських рішень, що негативно вплинули на стримування, відносяться насамперед відмова від домовленості про розгортання в Німеччині батальйону «Томагавків» і заяви про скорочення з 4 до 3 бригадних бойових груп (BCT). Алекс Велес-Грін повідомив європейським союзникам, що США планують також знизити участь у Моделі сил НАТО. Ці плани підтвердив Рубіо, а The Wall Street Journal розкрив, що оголошені скорочення торкнуться «від третини до половини» приписаних до Моделі американських сил.

Модель сил НАТО, прийнята на вільнюському саміті, передбачає до 10-го дня 100 тис. військових, до 30-го — ще 200 тис., до 180-го — 500 тисяч. За оцінками, у другому ешелоні (200 тис.) американський внесок може сягати половини потенціалу. У цьому — принципова різниця між американськими та європейськими силами: боєздатність і темп перших є високими, тоді як сумніви щодо потенціалу європейців не вщухають уже багато років.

У Бундесвері нормальною практикою залишається «позичання» техніки і особового складу між підрозділами під час сертифікації. Рівень боєготовності 8 бригад сьогодні становить близько 50%, тоді як до війни він дорівнював 65% — і це теж не було вражаючим результатом. Франція розраховує мати боєготову дивізію лише до 2027 року. Велика Британія має лише 19 тис. військових, кваліфікованих як «здатні до розгортання», — із потенціалом не більше однієї дивізії.

Доповідь IISS 2023 року описала, як видача техніки зі складів APS-2 зайняла 75 днів замість очікуваних 45 — при тому що частина машин виявилася небоєздатною через неналежне обслуговування. Бюрократична інерція та непридатність техніки негативно позначаються на здатності стримувати Росію.

Селеста Уолландер стверджує: «Ключ до стримування Москви лежить не на вершині драбини ескалації, де в хід іде ядерна зброя, а на її нижніх щаблях, де вирішальну роль відіграє звичайне озброєння». Без підтримання в Європі потенціалу високоточних ударів великої дальності, якого Москва побоюється найбільше, Сполучені Штати опиняться перед вибором між бездіяльністю і ядерною війною.

Росіяни, шукаючи вихід із важкого становища на фронті, де українці перехопили ініціативу, демонструють готовність до ескалації — аж до розширення війни на інші країни. Лавров у розмові з Рубіо нібито заявив, що урядовий квартал Києва зазнаватиме інтенсивніших ударів. Росія домагається вимушених переговорів на своїх умовах, а план виділення 0,25% ВВП на допомогу Україні вже заблокований коаліцією великих гравців НАТО.

Отримання потенціалу ударів по глибинних цілях противника я б назвав фундаментальним завданням Польщі. Необхідно негайно розпочати переговори з Туреччиною, яка показала прототип ракети Yildirimhan із дальністю 6 тис. км. Єврокомісар Кубілюс зазначив: Росія виробляє 1200 ракет на рік, європейці — 300, українці — 700 плюс тисячі дронів великої дальності. У Польщі та всієї Європи сьогодні немає іншої реальної альтернативи, ніж тісна співпраця з Києвом.

Адмірал Вандьє написав: «Пробудження ще не завершилося. Стримування у XXI столітті будується на новій змінній: навчатися швидше за противника». Треба також відмовитися від філософії «не лякаємо співгромадян»: відсутність суспільної мобілізації означає повільніше будівництво стійкості.

І нарешті: 12 червня 2024 року до Сейму було внесено законопроект про дії органів державної влади на випадок зовнішньої загрози. Минуло два роки — і тиша. Проект ББН «потрапив до кошика». Стримування залежить не лише від сили, а й від здатності її застосувати. Послаблення стримування — частково наслідок кроків Вашингтона, але не меншою мірою — результат наших власних недоліків.