Ще раз про Старобільськ. Відповідальна за вбивства тільки Росія

І того, чи можемо ми хоч на йоту підігрувати російській пропаганді в цій історії. 

Нагадаю, що 22 травня Генеральний штаб повідомив, про успішне ураження секретної бази російського елітного підрозділу "Рубікон" на Луганщині. Російська сторона натомість заявила, що в результаті цієї української атаки загинули приблизно 20 цивільних, нібито студентів педагогічного університету. 

Що було потім? 

Росія скликала Радбез ООН і намагалася максимально звинуватити Україну на міжнародній арені в ударах по цивільних. 

Журналісти українського видання "Реальна газета" вивчали соцмережі мешканців Старобільська і дійшли висновку, що оприлюднений окупантами список загиблих — реальний. У результаті цієї атаки справді загинули молоді люди, які могли б бути громадянами України, якби не війна. 

В Україні думки розділилися — від "давайте не будемо про це говорити", до - "це і є справжня чесна журналістика". Хтось вимагає покарати авторів публікації за підігрування російській пропаганді, хтось каже "це ж наші діти". 

Читайте також: Путін готує терористичну кульмінацію проти мирного населення України

Складна тема, але я спробую навести тут максимальну чіткість. 

Перше. Росія навколо історії в Старобільську розгорнула повномасштабну інформаційну кампанію, яка є частиною цієї війни, намагаючись: а) дискредитувати Україну; б) розколоти українське суспільство; в) виправдати "удар відплати" по Києву, який був нічим іншим як помстою за приниження Путіна 9 травня.

Ці три пункти маємо тримати в голові як засновок до всієї цієї дискусії. 

Друге. Ми не можемо перевірити та верифікувати інформацію, яка надходить з окупованої України, як і повідомлення від нашого ворога. По суті, це для Росії ще одна історія про "мальчіка в трусіках", і їм не важливо, скільки відсотків правди в цій історії - 5%, 10%, нуль. Бо це країна тотальної брехні, яка подарувала світу поняття "дезінформація" як концепт інформаційної війни, винайдений чекістами майже 100 років тому. 

Отже, вибачте — але це не зовсім про журналістику. 

А тепер до висновків. 

Ми не знаємо, що насправді відбулося в Старобільську 22 травня. Чи могла українська розвідка помилитися? Суто теоретично, напевно, така можливість існує. Маємо також розуміти, що зростання спроможностей сил оборони завдавати ударів по тилу противника неминуче буде супроводжуватися зростанням кількості жертв серед цивільних — просто через роботу ППО. Така є математика війни. 

Але головне в цій історії інше. Що кожен цивільний, який гине в цій війні, незалежно від того, по який бік фронту він був вбитий — відповідальність за його смерть цілком і повністю лежить на Росії. І на ній одній. 

Бо саме Росія розпочала цю геноцидну війну з метою знищити всіх українців як народ, як етнос, як культуру. 

Тому ще раз: кожний цивільний українець, який загинув чи в Луганську, чи у Львові — загинув внаслідок російської агресії. І є її жертвою. 

На мою думку, це єдина здорова оптика, через яку ми маємо дивитися на такі історії.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.