Чому РФ бомбила будинок у Румунії: Климовський дав прогноз щодо закінчення війни

Про причини останніх дій Кремля, кризу ОДКБ та можливі сценарії завершення російсько-української війни.

Поки війна Росії проти України залишається одним із ключових факторів міжнародної безпеки, все більшого значення набувають процеси всередині пострадянського простору та зміни у відносинах між світовими центрами впливу. У своїй колонці політичний аналітик Сергій Климовський розглядає можливі сценарії завершення війни, аналізує дії Кремля на міжнародній арені та оцінює перспективи трансформації союзів, які тривалий час залишалися інструментами російського впливу. Детальніше про ці тенденції – у матеріалі автора.

Російська атака в ніч на 29 травня на житловий будинок у румунському місті Галац під час участі "Путіна" у саміті ЄАЕС мала на меті вплинути на вибори у Вірменії та на рішення кіпрського саміту ЄС щодо формату переговорів з РФ, а також утримати Казахстан від виходу з ОДКБ. Це спроба залякати всіх на тлі відмови США від ролі посередника та ініціатора переговорів між Україною та РФ.

У Кремлі здогадуються – поглиблення адміністрацією Трампа цього процесу кардинально змінює всю ситуацію, але не мають уявлення, як далеко США готові зайти. Це серйозно турбує кремлівців, оскільки їхній наратив про війну з США та НАТО може стати реальністю, але немає достовірних відповідей – коли і як. У результаті панікують, оскільки війна зі США та з Європою ніколи не називалася ними як мета "СВО", всупереч тому, що вони з 2014 р. регулярно кажуть – РФ воює в Україні з НАТО.

Можна скільки завгодно погрожувати країнам Балтії, але це означає і погрози США. Більше того, погрози Вірменії вже теж означають замах на автотрасу імені Трампа в ній. Трамп на ці погрози РФ відреагував миттєво – до Єревана 26 травня прибув Марк Рубіо з дружиною Жаннет, дівоче прізвище Дусдебес, яка наприкінці 2028 р. може стати першою леді в США. Вона – дочка емігрантів з Колумбії, і восени працюватиме на виборах.

Трамп цим не обмежився і для особливо обдарованих у Кремлі написав у "Соціальній правді" 28 травня – Нікол Пашинян мій чудовий друг і лідер, який "робить свою країну сильною, заможною і повністю безпечною". Лавров відповів 28 травня фразою – "Нехай зробить". Пролунала вона в день введення з 30 травня обмежень на ввезення до РФ з Вірменії овочів і зелені, слідом за забороною ввезення квітів. Росіяни дійсно тупі – вірменські квіти, як і газ з РФ, стають турецькими, коли потрапляють до Туреччини, а нова "помідорова війна" з нею – це не те, про що мріють у Кремлі.

У Кремлі мріють про поразку 7 червня партії "Громадянський договір" Пашиняна, але якщо вона виграє, що тоді? Як довго Москва зможе робити вигляд, що купує квіти Вірменії як такі, що прилетіли з Еквадору через Туреччину? Москва програє торговельну війну Вірменії за сумою очок, при тому, що це можна буде назвати "взаємовигідним розривом відносин".

Для США, ЄС та Організації тюркських держав не є великою проблемою підтримати ресурсами вихід Вірменії з павутини РФ. Москва втратить від цього у фінансах мало, оскільки через війну в Затоці ввезення до РФ через Вірменію товарів з Ірану, що перебувають під санкціями, три місяці як мертве і не воскресне. Тому Москва й зважилася нахабно оголосити Вірменії торговельно-інформаційну війну – "вікно" зачинилося, можна й повоювати.

Більш сильний удар Москва отримає по своєму імперському престижу, але що таке для неї престиж і чим його вимірювати? Молдова, де теж 3 млн. жителів, оголосила – до 7 квітня 2027 р. вона закриє всі зв’язки з РФ по лінії СНД. На практиці таких зв’язків зовсім немає з 1 січня 2025 р., коли Україна закрила транзит газу до Молдови.

Вихід Молдови зі СНД якось у РФ переживуть, якщо РФ існуватиме у 2027 р., що цілком імовірно. Вихід Вірменії зі СНД, ЄАЕС та ОДКБ у Москві сприймають з істерикою, але теж переживуть. Тим більше, що Москва сама запустила цей процес. Торговельні війни РФ з членами СНД давно не новина. Навіть проти Білорусі вона вела молочно-м’ясні війни. У підсумку не тільки Україна, але й Азербайджан з Таджикистаном відмовилися стати членами "Тайгового союзу" – ЄАЕС.

Пашинян уже не приїхав до Астани на саміт ЄАЕС, і Вірменія не перший рік плавно виходить з ОДКБ. Після "квітково-овочевої" агресії та погроз відключити газ – настане прощання вірменки з московською мордовкою не тільки по лінії ОДКБ, але й СНД з ЄАЕС.

Якщо слідом за Вірменією з ОДКБ вийде Казахстан, то відбудеться крах цього військового блоку, оскільки Киргизстан і Таджикистан не межують з РФ. В ОДКБ залишиться лише Білорусь, де не проти оголосити війну НАТО, але за умови, що через годину можна буде здатися в полон.

Тому "путін" прилетів до Астани з так званим "державним візитом" до початку саміту ЄАЕС, щоб вмовити Токаєва не оголошувати Казахстан позаблоковою державою. Чутки про бажання Токаєва балотуватися на посаду генсека реформованої ООН можуть бути безпосередньо пов’язані з планами виходу Казахстану з ОДКБ.

РФ досі вимагає від України статусу позаблокової держави, але категорично проти виходу Казахстану з ОДКБ. Це не подвійні, а якісь потрійні стандарти навіть за російськими мірками, оскільки Україна з 1 липня 2010 р. і до 23 грудня 2014 р. мала статус нейтральної та позаблокової держави. На даний момент Україна, на відміну від РФ, не входить до жодного військового блоку.

Якщо поглянути на ОДКБ з Азії, то він спрямований проти Афганістану, Монголії та Китаю. Якщо поглянути з Пекіна, то там завжди були проти будь-яких військових блоків і не вступали навіть до Варшавського договору. Сі Цзіньпін може використати обидва ці аргументи і вимагати від Москви якщо не розпуску ОДКБ, то не перешкоджати виходу Казахстану з нього.

Можливо, він уже сказав це "Путіну" 20 травня в Пекіні. Приїзд "Путіна" до Токаєва за добу до саміту ЄАЕС для переговорів тет-а-тет працює на користь цього припущення. Кремлівці хотіли обговорити з Токаєвим у закритому режимі точно не мита в ЄАЕС, не долю двох амурських тигренят і не посадку дубів. Дуби і тигренята – "сімейне" прикриття перед майбутнім розлученням в ОДКБ. Наголос, який робив Токаєв на торгівлі, при повному мовчанні обох про війну РФ проти України, теж показовий.

У цій ситуації удар дроном по житловому будинку в Румунії в день відкриття саміту ЄАЕС був потрібен Москві, щоб "путін" міг виступити з коментарем: "об’єктивно доведіть", що це був російський дрон. Після двох тижнів погроз Вірменії, що вона "йде шляхом України", ніхто не розцінить це як випадковість, подібну до збиття літака Азербайджану. Випадково два російські дрони в Румунію залетіти і вразити житловий будинок не могли.

Іншими адресатами послання "Путіна" з Астани про дрон були саміт глав МЗС ЄС на Кіпрі 28-29 травня та НАТО загалом. "Путін" з Астани навіть уточнив: загроза нападу РФ на ЄС – це "нахабна брехня", обіцяв зрівняти з землею тих, хто хоче закриття баз РФ у Пруссії, і запевнив, що він у принципі не проти переговорів з ЄС і не призначає ЄС переговірників, йому просто подобається Шредер. Сказав, що готовий до переговорів і щодо України.

Вийшло так, що для того, щоб поспілкуватися з Європою, "Путіну" довелося поїхати від неї подалі в Азію і розбомбити будинок у Румунії. Іміджмейкери вирішили, що в Астані на саміті ЄАЕС "Путін" виглядатиме не так самотньо, якби він говорив усе це з Москви. У вас саміт на Кіпрі, а у нас свій, ось тут.

Саміт на Кіпрі має глибоко розчарувати кремлівців, оскільки Кая Каллас назвала два його підсумки. Перший: говоритимемо не лише про виведення військ РФ з України, а й з Молдови та Грузії. Плюс загальна демілітаризація РФ. Другий, Каллас дала зрозуміти, що ЄС влаштує РФ "мегафонний режим" переговорів, якщо та продовжить ухилятися від них.

Пєсков ще у 2025 р. скаржився США на "мегафонний режим" і просив, щоб Трамп не коментував у "Соціальній правді" хід переговорів. Цікаво, що в Тегерані не проти такого режиму і лише відключили іранцям на три місяці Інтернет.

Москві вже не вдасться уникнути "мегафонного режиму" в переговорах з Європою з багатьох причин. Назвемо три. Перша: РФ не має наміру припиняти бойові дії на час переговорів з Європою, подібно до того, як це зробили США та Іран.

Друга, ЄС – це конфедерація. З огляду на це доведеться обговорювати переговори між собою, будуть різні точки зору, і їхні носії апелюватимуть до громадської думки. Зокрема, Румен Радев – екс-президент і чинний прем’єр-міністр Болгарії, який має репутацію промосковського політика, пояснив 22 травня, чому він не підписав угоду про спецтрибунал над РФ. Генерал Радев сказав: спочатку заарештуйте "Путіна" та інших злочинців, і лише після цього створюйте трибунал для суду над ними. Але оскільки ви чините навпаки, то це лише імітація діяльності. У Москві чомусь не були в захваті від його слів.

Третя причина – Москва після застосування "Орешника" і демонстративного бомбардування 24 травня з вимогою вивести всі посольства з Києва ґрунтовно потрапила "під ковпак" Республіканської партії, і та вже влаштовує їй "мегафонний режим" на повну.

Напередодні Держдеп буденно повідомив 21 травня, що затвердив постачання Україні зенітних ракет до комплексу Hawk та іншого обладнання, яке запитували з Києва на суму 108 млн доларів. Про 3,5 тис. ракет малої дальності, виготовлених ще на замовлення Байдена, і які мають бути передані в червні, Держдеп промовчав.

Але оскільки Москва зробила хід "Орешником" і погрожувала бомбити посольства в Києві, то республіканці вирішили – нехай Зеленський напише ввічливого листа Трампу і Конгресу та попросить ракет без обмежень. Тільки нехай не пише, що у нього є "Фламінго" і Штілерману не вистачає двох-трьох мільярдів грошей, щоб воно почало літати. Повторювати слідом за Штілерманом, що Німеччина відмовилася від "Томагавків" на користь "Фламінго", не треба. Достатньо, що Каллас тролить Трампа і каже, посольство США залишає Київ, але європейці залишаються.

На Банковій із радістю вхопилися за цю пропозицію, оскільки шукали, чим перебити "Міндич-гейт". У результаті 27 травня Зеленський урочисто оголосив про відправлення листа, не зупиняючись на його деталях, і США підтвердили його отримання.

"Мегафонний режим" вмикається. Сенатор-демократ Річард Блюменталь, співавтор республіканця Ліндсі Грема щодо законопроекту про 500% мита для тих, хто торгує з РФ, повідомив 28 травня — лист написано майстерно і його обов’язково обговорять у Конгресі. Як і прогнозувалося, тема допомоги Україні стане однією з провідних у дискусіях перед виборами. Може з’ясуватися, що Зеленський просив у листі не тільки зенітні ракети, а й піхоту на танках. Якщо не просив, то тільки з ввічливості, і треба піти йому назустріч.

Адміністрація Трампа вмикає "мегафонний режим" і в інших напрямках. У світових ЗМІ 25 травня вийшли статті про провокації та диверсії спецслужб РФ під загальною назвою операція "Свиняча голова". "Радіо Свобода" опублікувало 28 травня матеріал під заголовком "Його прекрасні няні. Як дітей Путіна оточили гувернантками із Заходу".

Не забули й Україну. У "Економісті" 26 травня вийшла стаття-репортаж про надії в Україні, і що українцям доведеться перемогти не тільки РФ, а й корупцію та побудувати демократію. Стаття містила фразу про те, що Зеленський наказав готуватися до війни на два-три роки. Ця фраза зробила статтю резонансною, оскільки її одразу почала спростовувати прес-служба Зеленського і назвала "вкиданням". Заявила, що вчора, 25 травня, він сказав на зустрічі з представниками парламентських фракцій, що гаряча фаза війни може закінчитися в листопаді. Але не уточнила, що 3 листопада в США відбудуться вибори, і таке очікування прямо пов’язане з ними.

Якщо республіканці виграють вибори, то "вікно" надій кремлівців на позитивні зміни в політиці США щодо РФ та її війни в Україні наглухо зачиниться. Якщо вибори виграє Демократична партія, то можливі зміни, і тоді Москві є сенс тягнути війну 2-3 роки до виборів президента в листопаді 2028 р. Якщо ним стане кандидат від Демократичної партії, то це гарантія, що війну можна вести в позиційному режимі ще рік, поки в Білому домі визначатимуться зі стратегією.

Можна знайти інтерв’ю Туска після зустрічі із Зеленським у жовтні 2025 р. Тоді Туск сказав – Зеленський повідомив, що налаштований воювати ще 2–3 роки в позиційному режимі без змін за умови збереження фінансування. Ні слова про "План перемоги", як у 2024 р., або великий наступ, як у 2023 р. Це відповідало не тільки його настрою, але й настроям у Москві та частково в Європі.

Така патова ситуація майже всіх влаштовувала з різних причин, оскільки позбавляла від необхідності робити різкі рухи і дозволяла вести бізнес майже як зазвичай з поправками на воєнний час. Трамп із Венсом почали грубо розбурхувати це євразійське "сонне болото", і в ньому з’явилися думки, як протриматися до їхнього відходу. Отже, стаття в "Економісті" — це насамперед констатація факту, і лише потім "вкидання", яке покликане вигнати такі думки, зокрема й із голів у Кремлі.

Джерело