Ігнатіус: Росія може випробувати НАТО, доки США втрачають довіру союзників

Світ дедалі менше бачить у США стабільну й надійну наддержаву, і ця недовіра вже б'є по самому Трампу. Поки Вашингтон згортає війну з Іраном, яку президент сам і розпочав, союзники Америки в Європі та Азії дедалі частіше сумніваються, чи захистять їх Штати у разі нападу.

Як передає "Хвиля", про це йшлося в розмові ведучого The Atlantic Джеффрі Голдберга з оглядачем The Washington Post Девідом Ігнатіусом у програмі Washington Week.

Іранську кампанію Ігнатіус коротко описав як "війну за вибором і мир за необхідністю". За його словами, обидві сторони виснажені, а Трамп досі вагається, чи приймати угоду, яку сам же й оприлюднив. Серед умов - відкриття Ормузької протоки, обіцянка Ірану ніколи не створювати ядерну зброю та розпливчасті формулювання щодо вивезення збагаченого урану.

Ще у березні Трамп заявляв, що США "знищили всю їхню імперію зла", і закликав іранців повстати. Та через три місяці, зауважує Голдберг, він лише намагається відновити рух нафти через Ормузьку протоку. Ігнатіус визнає: хоч президент і подасть це як перемогу, у світі панує скепсис щодо того, чи можна так назвати результат.

Найбільша проблема, на думку оглядача, - планування. Іранці повстали в січні, Трамп пообіцяв їм допомогу, але вона прийшла лише за місяць. За цей час, за словами Ігнатіуса, десятки тисяч людей, які вийшли на вулиці, були вбиті. У підсумку жорсткішому крилу влади в Тегерані вдалося посилити контроль.

"Військова сила здатна на багато що, але вона не може примусити до політичних змін," - наголосив Ігнатіус, нагадавши про уроки Іраку та Афганістану. Поведінку Трампа він пояснив "хворобою перемоги": після ефектної операції у Венесуелі, коли спецпризначенці серед ночі вивезли тамтешнього лідера, президент повірив, що йому до снаги будь-що.

При цьому, підкреслює Ігнатіус, розвідка не підвела. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Кейн неодноразово прямо попереджав президента, що не може гарантувати ані стриманості Ірану в Ормузькій протоці, ані бажаного ефекту від застосування сили. Трамп ці застереження проігнорував.

Наступною ціллю Трампа оглядач називає Кубу, а згодом - Гренландію. Втім, на його думку, президент отримає хіба що "щось, що зможе назвати захопленням Гренландії" - бази й особливі гарантії, - бо далі Європа його не пустить. Європейці, додає Ігнатіус, втомилися від тиску й готові давати відсіч.

Саме непередбачуваність Трампа і лякає партнерів. Свою фразу про Ормузьку протоку президент завершив погрозою: Оман поводитиметься як усі, "або нам доведеться їх підірвати". На думку Ігнатіуса, союзники більше не вірять у головну обіцянку НАТО - що Америка пожертвує власними містами заради захисту партнерів. Тому Саудівська Аравія дивиться у бік ядерного Пакистану, а європейці - у бік Франції.

Звідси й головна небезпека. Ігнатіус припускає, що поки світ настільки розхитаний, у Росії може з'явитися вікно для удару, аби продемонструвати: парасолька НАТО більше не діє. Він навів свіжий приклад - російську атаку по місту в Румунії, країні НАТО. На питання, що зробить у відповідь Вашингтон, оглядач відповів коротко: майже нічого.

Попри похмурі прогнози, завершив Ігнатіус на іншій ноті. В одній зі своїх колонок він доводив, що Китай слабший, а США сильніші, ніж здається. "Америка має звичку падати вгору," - сказав він, маючи на увазі, що після кожної катастрофи країна виживає і навіть стає сильнішою.