Наступ росіян на Куп'янськ захлинувся? Огляд фронту

Огляд. Ми продовжуємо у форматі – «коротко, з різних напрямків»

1. Куп'янський напрямок

Противник (російські війська) продовжує спроби ліквідувати Куп'янський плацдарм Збройних сил України на річці Оскіл, зосереджуючи свої основні зусилля на північній і східній його частинах.

Основу угрупування військ (УВ) противника, яке вирішує це завдання, становлять частини та з’єднання 1-ї танкової армії (ТА) УВ «Запад» – 47-а танкова дивізія (тд), 27-а окрема мотострілецька бригада (омсбр), низка підрозділів 4-ї танкової та 2-ї мотострілецької дивізій (тд/мсд) тієї ж армії.

Вони також підсилені цілим рядом сил і засобів з УВ «Север», головним чином це стосується 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та окремих частин і підрозділів 11-го армійського корпусу (АК) УВ «Север», які діють зі свого плацдарму на річці Оскіл на північ від міста та на північний схід від Куп'янська, безпосередньо в операційній зоні УВ «Запад».

Наскільки я розумію, суть задуму (плану) командування УВ «Запад» і 1-ї ТА, зокрема, які, ймовірно, здійснюють загальне (оперативне) керівництво діями цього угрупування, полягає(ло) в тому, щоб розколоти (розрізати) український плацдарм двома концентричними «ударами» з півночі та сходу, прорватися у східну частину Куп'янська (так зване «Заоскілля») і до району Куп'янська-Вузлового. А потім – ліквідувати його «фрагментовані» залишки «по черзі».

Однак навіть після наполегливих, але невдалих спроб деблокувати залишки штурмових груп 68-ї мсд, які раніше були оточені ЗСУ в Куп'янську, та проведення масштабного перегрупування сил і засобів у смузі своєї 1-ї ТА, противник наразі, скажімо так, ще досить далекий від досягнення цього результату. Хоча він активно намагається захопити, фактично, сам Куп'янськ, приблизно з початку осені минулого року.

За останні 1,5-2 місяці боїв на Куп’янському напрямку противник спромігся досягти лише обмежених тактичних результатів, зокрема:

• Йому вдалося просунутися в північній частині плацдарму за напрямком Вільшана – Петропавлівка приблизно на 4,5-4,7 км, розпочавши бої за останню і нарешті захопити майже «село-побратим» Малої Токмачки – селище Синьківка.

Разом з тим, Збройні сили України продовжують впевнено утримувати «Заоскілля», Кучерівку та частину Петропавлівки. Численні атаки противника з боку Лимана Першого, через лісову місцевість на північний схід від Куп'янська, вздовж Осколу та залізниці, що веде до міста з півночі, так й не завершилися великим успіхом для нього.

Лише окремі російські малі піхотні (штурмові) групи знову були зафіксовані в районі міського Ліцею No7 та в районі Молочноконсервного комбінату. Однак противник так й не зміг отримати (відновити) стійкого контролю бодай над одним з районів міста у його межах.

• У східній частині плацдарму російські війська, які також діяли вздовж залізниці, що веде до Куп'янська зі Степової Новоселівки, зуміли зайняти Піщане і просунутися окремими малими піхотними (штурмовими) групами до Курилівки (де зайняли кілька будівель по обох берегах річки Лозуватка у східній частині села) та Ківшарівки (засівши у кількох укриттях на північно-східній околиці селища).

Загалом цієї весни наступ противника в смузі його 47-ї танкової дивізії становив у глибину в середньому приблизно 5,4-5,5 км. Російські війська на Куп’янському напрямку поки що так й не зуміли захопити або взяти під стабільний контроль Куп'янськ-Вузловий, Курилівку та Ківшарівку і досі цього не можуть здійснити. Окремі російські військовослужбовці, які перебувають у двох останніх селищах, нині більше переймаються власним виживанням, ніж продовженням активних наступальних дій у напрямку Куп'янськ-Вузловий.

Однак усе це зовсім не означає, що командування УВ «Запад» та його 1-ю ТА, зокрема, змирилися з існуючим станом речей на Куп’янському напрямку. Противник продовжує, використовуючи так звані «малі» та «надмалі» піхотні групи, здійснювати досить активні та інтенсивні спроби «проникнути» в бойові порядки передових підрозділів ЗСУ на цьому напрямку. Зокрема:

• Такі спроби були зафіксовані між Кучерівкою та Петропавлівкою (вздовж вулиці Лісова та малої річки Гнилиця). Крім того, фактично в самих Петропавлівці та Кучерівці регулярно відбуваються досить запеклі бої. Противник час від часу також атакує з напрямку Лимана Першого, намагаючись прорватися більшими силами до північно-східної частини міста та його східних околиць.
• Такі спроби також регулярно відбуваються у напрямку Піщане – Куп'янськ-Вузловий. Більше того, противник явно прагне не лише «зачепитися» за останній, а й «розповзтися», так би мовити, «якомога ширше», до навколишніх сіл – від Подолів, Новоосинового до Глушківки. Своєчасне виявлення та подальший «вилов» цих «інфільтратів» через значний дефіцит особового складу у передових підрозділів Збройних сил України є досить складною справою.
• Крім того, протягом кількох «крайніх» тижнів російські підрозділи також активізувались у південній частині плацдарму. З району на північний захід від Табаївки їх окремі малі піхотні групи намагаються просунутися у загальному напрямку на Новоосинове. Тож там вони досягли «невеликого» тактичного успіху – одночасно на трьох ділянках їм вдалося просунутися в середньому на відстань 300-500 метрів.

2. Район Борової

Російська 4-та танкова дивізія (тд) 1-ї ТА разом із приданими силами та засобами, за «сприянням» частини сил 3-ї мсд 20-ї ЗВА, продовжує свої наполегливі спроби «відрізати» український виступ у районі Борової і дістатися до Осколу широким фронтом.
Насправді обидві армії УВ «Запад», частини та з’єднання яких діють у цьому районі – 1-ша ТА та 20-та ЗВА, ймовірно, прагнуть до певної «синхронізації» наступальних дій на своїх суміжних флангах, аби забезпечити вихід власних передових частин і підрозділів до Осколу досить широким фронтом (приблизно від Кругляківки до Піски Радьківськи).

Однак, на мою думку, це досить «сміливе» оперативно-тактичне прагнення командування УВ «Запад» наразі навряд чи матиме значні шанси на свою успішну реалізацію. Принаймні найближчим часом. Причому, зразу з кількох причин одночасно:

• Очевидно, що наразі основна увага командування російського УВ «Запад» зосереджена на флангах її операційної зони – Купянському напрямку (смуга 1-ї ТА – її правий фланг) і Лиманському напрямку (смуга 25-ї ЗВА та лівий фланг 20-ї ЗВА). Саме там зосереджуються основні резерви оперативного рівня цього оперативно-стратегічного угрупування військ противника. Отже, їх командування може «посилити наступ» на Борову лише обмеженим резервним компонентом, і навіть тоді – очевидно, на дуже короткий час. Ситуація, звісно, може змінитися, якщо командування УВ «Запад» вирішить, що прорив і вихід до Осколу на широкому фронті є набагато важливішим за ліквідацію Лиманського плацдарму Збройних сил України або захоплення Куп'янська.
• Щоб дістатися до річки Оскіл на такому фронті, російському командуванню доведеться «по дорозі» вирішити, я б сказав, ще цілу низку дрібніших (тактичних) завдань, які, самі по собі, є досить складною справою. Зокрема, необхідно ліквідувати український «міні-плацдарм» у своєрідному «трикутнику» Загризове – Нова Кругляківка – Богуславка, «дозахопити» Новоплатонівку і Борову, прорватися на південь від дороги Борова – Сватове (у напрямку Шийківка і Копанки), обійти або штурмувати висоти на захід від річки Чорний Жеребець (у напрямку Новоєгорівки і на північний захід від Греківки), і зрештою прорватися на Піски Радьківські через Маліївку. Об’єктивно, варто зазначити, що кожне з цих тактичних завдань саме по собі вимагатиме від російських військ не одного тижня впертих боїв (чого вартуватиме, в цьому сенсі, штурм й захоплення однієї Борової, наприклад) і напруги всіх їхніх сил.
• Формальний склад сил і засобів російського угрупування, яке намагається просунутись до Осколу в напрямку Борової, виглядає досить переконливо: від 1-ї ТА – 4-ї танкова дивізія (ТД), посилена частиною сил 2-ї мсд тієї ж армії, а зі складу 20-ї ЗВА – 3-я мсд, підсилена окремими підрозділами 144-ї мсд цієї ж армії. Це досить співставно з тим, що зараз намагається наступати, наприклад, на Куп'янськ – 68-ма мсд (6-та ЗВА) та 47-ма тд (1-а ТА) + 27-ма омсбр.

Однак угрупування російських військ, яке наступає на Борову, має перед собою значно більшу по протяжності лінію бойового зіткнення (ЛБЗ), ніж ті угрупування, що діють у напрямку Куп'янська чи Лиману (у цьому сенсі достатньо порівняти розмір українського плацдарму у районі Куп'янська з подібним показником плацдарму Збройних сил України в районі Борової).

Більше того, за своїм бойовим та численним складом (БЧС) «Боровське» угрупування російських військ явно поступається їм. Інакше кажучи, воно поки не може забезпечити відповідний рівень щільності своїх бойових порядків (оперативної побудови), необхідного для успішного, а найголовніше – одночасного та швидкого просування до Осколу у всій своїй смузі.

Саме тому командування російських частин і з’єднань, що діють на цьому напрямку, прагне виконувати вищезазначене завдання виключно поетапно, тобто по черзі концентруючи зусилля на окремих ділянках і напрямках.

Наразі це смуга 4-ї танкової дивізії 1-ї танкової армії, а саме противник, протягом «крайнього» часу, веде інтенсивні наступальні дії в таких напрямках:

• Боровська Андріївка – Новоплатонівка.
• Боровська Андріївка – Борова.
• Зелений гай – Шийківка.
• Першотравневе – Копанки.

У свою чергу, у смузі 3-ї мотострілецької дивізії противник діє менш інтенсивно, здебільшого обмежуючись утриманням власних передових позицій, проте час від часу все ж намагається просунутися в тактичній зоні в районі Нововодяного та Греківки.
Наразі противник зміг дістатися до автомобільної (Р-79) та залізничної доріг, які проходять уздовж Осколу (вздовж його східного берега) на ділянці між Новоплатонівкою та Богуславкою, і, ймовірно, закріпиться там кількома окремими піхотними групами.

Що, в свою чергу, суттєво ускладнило логістику (МТЗ) низки українських підрозділів, які продовжують оборонятися в районі Загризове, Богуславка та Нова Кругляківка. Очевидно, що в районі Копанки українські підрозділи також були змушені відійти на південь, де противник, ймовірно, вже зумів зав’язати бої за оволодіння цим селом.

Однак, все ж-таки у ключових напрямках (у бік Борової та на Шийківку) він так й не досяг значного (навіть у тактичному сенсі) результату...