З підвалу в Україні - до чемпіонату Європи із саун-театру: шлях хореографа з Чернігова

Вона танцює там, де інші задихаються від жару. Хореограф із Чернігова Олена Румянцева поїхала від війни до Польщі, подолала мовний бар'єр та особисту кризу, а тепер готується до чергового чемпіонату Європи із саун-театру – культурного формату, де театральний і музичний перформанс влаштовують для тих, хто приходить у парну.

Водночас Олена зібрала з нуля дитячу студію Dance Family, яка вже бере призові місця на польських конкурсах.

Про дивовижне нове захоплення, про адаптацію в новій країні, перемоги за кордоном, пошук себе в еміграції та перехід від особистої кризи до нових творчих звершень Олена розповіла Коротко про.

"Я вважала себе сильною, але доньки вийшли на перше місце"

Велика війна для Олени, як і для багатьох в Україні, розпочалася з обстрілу. Її рідний Чернігів опинився під прицільним вогнем, місто було в облозі – під'їзні колії були знищені. Альона разом із двома доньками десять днів провели у підвалі.

- Я вважала себе сильною, залізною жінкою, але дві доньки та їхня безпека вийшли для мене на перше місце. Тому я вирішила поїхати до Польщі. У Познані живе мій колишній чоловік, він одразу запропонував допомогу з квартирою та фінансову підтримку – тому ми приїхали сюди.

До війни Олена Румянцева працювала хореографом у Чернігові. Вона мала професійний танцювальний колектив – 150 учнів. А на новому місці все треба було розпочинати з нуля.

- Інтеграція та адаптація для мене були дуже складними. Для моїх дівчаток – ні. Вони швидко адаптувалися та швидко подолали мовний бар'єр. Мені було важче. Спочатку ходила на всілякі безкоштовні мовні курси, але потім зрозуміла, що цього недостатньо, щоб досягти того, чого я прагну, і повернути собі той рівень життя та роботи, який у мене був удома. Тож пішла на платні.

Щодо роботи, то вона незабаром з'явилася. Олена каже, що скоріше ця робота знайшла її.

– Колишній чоловік працює у сауні, в аквапарку, там є ще й комплекс саун. Якось директор розпитував про нас із дочками – колишній чоловік сказав, що я хореограф. Директор відповів: "О, а нам потрібний хореограф". Справа в тому, що мистецтво саунування потребує танцювальних навичок. Мене запросили на співбесіду, і вже за місяць я офіційно працювала як хореограф.

Альона ділиться, що в ній раптово відбулася якась "хімія", і вона просто закохалася в цей новий для неї напрямок.

- Тут я змогла об'єднати два свої захоплення – танці та сауну. В Україні ми щотижня з подругами ходили до сауни для очищення душі та тіла, парилися, робили маски, спа-процедури, розмовляли... А тепер ще можна було додати і хореографію.

- Як називаються вистави в саунах, в яких ви стали брати участь?

- Aufguss Theater – і це дуже популярно в Європі. Два роки тому я виграла чемпіонат Польщі разом зі своїм партнером Яцеком Чечільським. Ми представляли Польщу на світовій арені. Звучить пафосно, коли, здавалося б, ми просто махаємо рушниками. Але для мене це різновид мистецтва, який дуже цінується в Європі.

Aufguss Theater має багато шанувальників, це ціла культура. Для мене, наприклад, було дивно бачити, скільки людей є фанатами цього заходу. Величезні масові шоу в одній сауні на 300 людей – просто фантастика.

Крім Aufguss Theater, є ще більш духовний та розслаблюючий напрямок: herbal sauna - трав'яна сауна. Там ми проводимо ритуали з віниками, різними димами, ароматичними оліями, настоями, пілінгами для тіла. І тут також проводяться змагання. Можливо, в майбутньому я спробую себе і в цьому напрямі, але зараз ми розвиваємося в області Aufguss, робимо шоу на 15 хвилин.

- Ваше завдання - показати історію в сауні, і тут важливі костюми, реквізит, грим, світло, музика, аромати, хореографія… По суті, цілий театр у рамках лазні. А в Україні ж такого немає?

- Ні, принаймні я такого ніколи не бачила. Коли вперше потрапила на сеанс у "Термах Мальтанських", де зараз працюю, одразу зрозуміла: вже не хочу та не можу просто сидіти та паритися. Мені потрібні ароматерапія, музика, щоб пахощі розганялися по всій сауні.

- Напевно, це дуже складно, серйозне фізичне навантаження – танцювати за температури під 100 градусів. Потрібно мати здоров'я, щоб просто висидіти, не кажучи вже про активні рухи при цьому.

– Це правда. Потрібно бути дуже витривалою фізично. І це ще одна мотивація дбати про своє здоров'я.

Два роки тому ми показали історію за мотивами фільму "Містер та місіс Сміт". А цього року разом із моїм партнером Хубертом поставили "Дюну" - і потрапили у саму точку. Зараз цей фільм дуже популярний, всі чекають на вихід третьої частини наприкінці року. Як виявилося, фільм має дуже багато фанатів, тому наш сеанс отримав таку високу оцінку.

За два тижні ми їдемо на чемпіонат Польщі, а зараз були на кваліфікації SaunaCup 2026, де посіли перше місце.

Театр при 100 градусах, шафран, золотий пил та кохання

- А ось про «Дюну» цікаво справді - дуже популярний і фільм, і сама серія книг. Як вам удалося втілити космос у сауні?

– Ми показали інопланетний світ, пустелю. Я була головною героїнею, яка захищає свою планету від тих, хто краде спайс – спецію, яка дає життя цій планеті. Несподівано з'являється мій партнер Хуберт. Спочатку я сприймаю його як ворога – і ми боремося. Потім він доводить, що є обраним і прийшов захистити нашу планету. Друга частина виступу – це примирення та закоханість. А третя – битва з ворогами, які хочуть знищити нашу планету, але ми перемагаємо.

Меседж постановки: ми витрачаємо своє життя на пил, спеції (на сеансі ми використовуємо золотий пил). Але в результаті виявляється, що найголовніше – це кохання. І ми закінчуємо наш сеанс словами: Love, friends and peace.

- Цікаво, якою була реакція глядачів на ваш виступ?

– Навіть люди, які не дивилися цей фільм, все одно розуміли сюжет. Багато хто підходив до нас зі сльозами, обіймав, говорив, що ми потрапили в саму глибину, в саму суть.

Це про те, що ми витрачаємо своє життя часом на таку нісенітницю… А найголовніше не цінуємо, сприймаємо як належне. По суті те, чим ми займаємося - цілий театр у сауні, де відбувається одночасно фізичне очищення та оновлення, і люди отримують естетичне задоволення.

- А хто взагалі вигадав сюжет? Це командна робота?

– Сценарій розписала я. Подивилася першу та другу частини фільму та адаптувала сюжет під наш сеанс. Хореографія також моя. Підбором музики, світлом та діалогами займався Хуберт. Він узяв на себе більше технічну частину, а я – творчу.

- У Хуберта також є хореографічна база?

- Ні, він сауна-майстер, масажист, але дуже творча людина. І у нього дуже фактурна зовнішність, що теж допомагає сприйняттю образу. До речі, спеціально під нашу виставу він відрощував волосся.

- Що ще відбувається на таких сеансах, окрім того, що люди паряться в сауні та дивляться виставу?

- Ароматерапія. Ми поступово підвищуємо температуру, відбувається виведення токсинів через піт, очищення тіла. Паралельно люди вдихають аромати... До речі, для нашого сеансу ми використовували шафран - найдорожчу спецію у світі. Наша компанія не поскупилася та замовила цей аромат для нас.

Ще у нас був кардамон, неролі – східні аромати, що наводять думку про пустелю. Вони допомагали створити атмосферу і перенести нас у цей пустельний світ.

"Ми тут не тільки щоб танцювати"

- Але ви не лише створюєте перформанси у сауні. Ви ще й створили танцювальний колектив для дітей.

- Так, я продовжую викладати. Зібрала дітей з України, назвала студію Dance Family – ми танцюємо, займаємось і навіть виграємо призові місця на польських конкурсах.

Я із вісімнадцяти років працюю з дітьми. Коли приїхала сюди, була дезорієнтована: незрозуміло, що робити, як далі жити? Йти на завод? А як же мій талант, усе те, що я жила? Але якось все само собою вирішилося.

Дізналася, як усе організувати легально. Дала оголошення по групах у Познані: "я така, приходьте". Знайшовся зал для тренувань, і люди прийшли. За тиждень я набрала дві групи українських дітей – молодшу та середню. І ось уже чотири роки ми танцюємо, розвиваємось, їздимо на конкурси. Наш колектив зростає. І зараз у нас три групи: молодша, середня та старша.

Ми вже були на конкурсі у березні: із п'яти номерів отримали п'ять перших місць. А зараз їдемо на Великопольський танцювальний турнір, де минулого року виграли перші місця та Гран-прі. І цього року наприкінці місяця знову їдемо по нові перемоги.

- Чи не стикалися ви з певними труднощами через те, що ви - українка - в Польщі перемагаєте, займаєте перші місця? Не було хейту?

– Ні, я цього не відчула. І на роботі у мене дуже гарний колектив – молодий, об'єктивний, адекватний. Хтось, може, й думає, але ніколи не говорить цього вголос. Я не відчуваю якоїсь агресії.

Іноді виринала заздрість, казали: "О, ти так швидко розвиваєшся". Але згодом усе вдалося залагодити. Керівництво дуже мудро себе зробило, ми все проговорили - разом пройшли цей непростий період притирання.

– Логічно, що ви швидко розвивалися, адже є база. Наскільки я розумію, ви з дитинства займаєтесь танцями?

- Так, із шести років. Я закінчила педагогічний університет як викладач фізичної культури та хореографії. Але вчителем фізкультури ніколи не працювала. Відразу після університету створила свій колектив та навчала дітей танцям.

І в Польщі я справді не починала з нуля, лише нову професію – саун-майстра. А решта вже була заснована на минулому досвіді.

У планах – чемпіонат світу

- Ви кажете, що виступатимете на чемпіонаті Польщі із саун-театру. А згодом і чемпіонат світу?

- З 4 по 6 червня пройде чемпіонат Польщі серед сауна-майстрів у категорії Aufguss Theater. Як я вже говорила, він проходитиме у Челядзі, у сауні "Римські терми". Це найбільша сауна у Європі на 300 осіб. Можливо, й у світі, якщо японці не побили цей рекорд.

А далі вже за результатами відбору стане відомо, чи ми представлятимемо Польщу на світовій арені.

Ми дуже сподіваємося на це, готуємось, доопрацьовуємо наш сеанс, робимо його ще кращим. Їдемо з тим самим номером і сподіваємося, що нам вдасться представляти Польщу у Німеччині.

- А після війни хотіли б залишитися в Польщі чи повернутися додому?

– Це питання розриває душу. Ми часто розмовляємо з дітьми: все одно душа там, тіло тут. Я хотіла б повернутися. Більше того, маю плани привезти в Україну досвід, який я набула у Польщі.

Якщо будуть інвестиції, мрію у Чернігові збудувати сауну, щоб подібна культура саунування прижилася і в нас. А за рік, два, три, десять років ми теж представляли Україну так, як я сьогодні представляю Польщу. Але це мрія.

- Що б порадили емігрантам із України, яким складно знайти себе в іншій країні?

- Важливо не "закопувати" себе: наші страхи нам лише заважають. Ми можемо бути корисними суспільству і самим собі, показувати своїм прикладом, що українці – це не лише фабрики та заводи, важка, малооплачувана праця. Шукайте себе, вірте у себе.

І, звичайно, треба вивчати мову, це важливо. Іноді треба йти на платні курси. У мене є багато дівчаток – з дипломами, у тому числі медичними, креативними, але їм не вистачає внутрішньої дисципліни: просто взяти себе і піти… Я своїм учням завжди говорю: ми тут не лише щоб потанцювати. Ми вчимося працювати в команді, долати перешкоди, ліньки, "не хочу", "болить" і так далі.