"Я б тебе покинула ще на хрестинах". Як політична ненависть розриває Польщу

Польща все більше є країною, де політика руйнує не лише кар’єри, а й шлюби, дружбу і родинні зв’язки. Коріння розколу сягає ворожнечі між Дональдом Туском і Ярославом Качинським, яку загострила Смоленська трагедія та звинувачення у "змові з Путіним".

Суспільство, в якому живе 1,5 млн українців, розділилося на два непримиренні табори, що живуть у різних інформаційних бульбашках, і все рідше знаходять спільну мову. Перемога Туска у 2023 році не принесла примирення, але посилила відчуття втрати і страху серед мільйонів прихильників ПіС. Боротьба прем’єра і президента перетворює політичні сварки на битву за майбутнє Польщі, пише швейцарська Neue Zürcher Zeitung. Liga.net переповідає коротко.

"Смоленська секта" і "змова з Путіним"

Єва і Мачей зробили все, щоб забрати політичні суперечки зі стосунків – домовилися не обговорювати політику і релігію. Але їх шлюб розпався – через "Право і Справедливість" (ПіС), каже Єва. Через "Громадянську платформу" (ГП), каже Мачей. Вони розвелись після майже 20 років шлюбу, в якому виховали двох дочок.

У внутрішній політиці Польщі понад 20 років триває боротьба між колишніми антикомуністичними дисидентами Качинським і Туском.

Качинський з ПіС виступає за консервативні цінності, наголошує на націоналізмі, католицизмі та євроскептицизмі.

Трохи молодший Туск з ГП позиціонує себе сучасним, космополітичним лібералом, виступаючи за глибшу інтеграцію в ЄС.

З роками конфлікт поширився на суспільство.

Колись ці два суперники були ближчими. 23 роки тому Качинський і Туск домовилися про співпрацю на місцевих виборах, щоб перемогти тоді домінуючих лівих. До парламентських виборів 2005 року навіть планували коаліцію.

Те, що сталося далі, описують реченням архієпископа, який на той час був посередником між ними: "Одна сторона не могла програти, інша не могла виграти".

Програв тоді Туск. Переговори про розподіл міністерських посад провалилися. Відтоді Туск і Качинський – запеклі вороги.

Суперечка ще більше загострилася після авіакатастрофи у квітні 2010 року під Смоленськом. Крім президента Леха Качинського, брата-близнюка лідера ПіС Ярослава, загинуло ще 96 пасажирів.

Інцидент розслідували уряд Туска та росіяни. Висновки збігалися: причиною аварії стало невдале поєднання густого туману і помилки пілота. ПіС не визнавав цих результатів. Відтоді звинувачує Туска у змові з Путіним задля усунення Качинського від влади.

Із 2010 року ця теорія підтримується завдяки щомісячним маршам пам'яті. Критики ПіС говорять про квазірелігійну "смоленську секту", послідовники якої не сприймають раціональних пояснень.

Два світи, які не перетинаються

Чим глибше загострювався розрив між таборами, тим емоційніше насичувалися дискусії. Зараз суспільство розділене на два практично рівні, непримиренні табори.

Розпалися не лише шлюби і дружба. Розкол розриває сім'ї, батьків, дітей, братів і сестер.

Якби я знала, що ти колись проголосуєш за Туска, покинула б тебе на хрестинах, – каже літня жінка похреснику, якому близько 60 років, на сімейному святі.

Багато зустрічей з друзями починаються з прохання залишити політику за порогом, як парасольку і взуття.

Два табори живуть у різних медіасвітах. Виборці ПіС обрали своїм рупором приватний канал "Республіка", де майже всі зірки колишнього урядового пропагандистського каналу TVP знайшли новий дім.

Ліберально налаштована половина поляків дивиться програми державного мовника TVP, "очищеного" від впливу ПіС.

"Республіка" розповідає про "хунту узурпаторів", яка править Польщею всупереч волі народу з моменту перемоги Туска у 2023 році.

Польща, яку зображують TVP і TVN – країна з усміхненими, доброзичливими урядовцями, де, нарешті, все повернулося до норми і відповідає правилам ЄС.

Це супроводжують заклики бойкотувати ворожі бізнеси. Ці заклики змінюються, залежно від того, хто при владі. Із 2024 року ПіС закликає бойкотувати державну нафтову компанію Orlen і не запрявлятися на її заправках. Службу доставки їжі Pyszne.pl бойкотують багато прихильників ПіС, бо вона припинила рекламу на "Республіці".

"Країна розділена навпіл, спільними є лише прапор і мова", – співає панк-гурт Dezerter.

Прем’єр і президент – непримеренні суперники

Перемога Туска восени 2023 року, яку вітав ЄС, не покращила ситуацію. Для багатьох із майже 8 млн виборців ПіС ліберальна коаліція на чолі з Туском ознаменувала крах їх світу.

Швидка і радикальна зміна наративів державного телебачення шокувала багатьох літніх поляків. ПіС дарувала їм патерналістську державу, яка піклувалася про вразливих, підтримувала традиційні цінності, особливо католицьку церкву.

Зловтішність деяких провідних ліберальних політиків щодо опозиції посилила враження, що переможці виборів керувалися жагою помсти.

Броніслав Чекала з Бидгоща розглядає перспетиву еміграції з часу перемоги Туска. "Більше неможливо жити під диявольським, вовчим поглядом Туска", – скаржиться 66-річний чоловік.

Він хоче переїхати в Хорватію – католицьку країну з консервативною владою, великою кількістю сонця і довгим мальовничим узбережжям Адріатичного моря. Підготовку вже провів – виставив будинок на продаж.

Онука поки стримала його. Він і дружина замкнулися у своїй реальності. Разом з каналом "Республіка" вони живуть у країні, якою правлять узурпатори, що нехтують волею народу, і прагнуть знищити католицьку ідентичність Польщі. Кліка навколо зрадника Туска хоче ввеести одностатеві шлюби і легалізувати евтаназію.

Протягом останніх років політики, церква та НГО пробували подолати чи пом'якшити розкол. Але це важко. Заклики Туска до примирення прихильники ПіС вважають непереконливими. Посередники як от колишній спікер парламенту Шимон Головня теж зазнали невдачі.

У інавгураційній промові новообраний президент Кароль Навроцькийу серпні 2025 року навіть не пробував представляти всіх поляків. Це чітко відрізняло його від так само консервативного попередника Анджея Дуди.

За перші дев'ять місяців на посаді Навроцький наклав вето на більше законів, прийнятих урядом Туска, ніж Дуда за весь десятирічний термін. Туску і Дуді часто вдавалося досягти компромісів.

Тепер боротьба між прем’єром і президентом загострилася. Це не дивно. Навроцького вважають майбутнім кандидатом на посаду лідера ПіС. Поки він залишається президентом, його вважають об'єднуючою фігурою для польських правих.