Мистецтво без півтонів: про що говорили на мистецькому сніданку Ukrainian Action Forum 2026

Коли країна живе у війні, мистецтво перестає бути лише простором естетики. Воно стає способом говорити про пам’ять, втрати, ідентичність і майбутнє — іноді точніше, ніж політика чи аналітика. Саме про це говорили учасники мистецького сніданку "Творчість та візія майбутнього", який відкрив другий день Ukrainian Action Forum 2026 в Івано-Франківську.

22–24 травня Аспен Інститут Київ спільно з Promprylad вже втретє провели Ukrainian Action Forum — подію, що об’єднала понад 200 представників бізнесу, державного сектору, культури, медіа, громадянського суспільства та міжнародної співпраці навколо розмови про майбутнє України. У центрі цьогорічного форуму питання ефективного лідерства, стійкості та здатності діяти в умовах виснаження й невизначеності.

Однією з ключових розмов стала дискусія про роль культури під час війни. У ній узяли участь генеральний директор та художній керівник Івано-Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський, дизайнерка та засновниця брендів YAKUSHA і FAINA Вікторія Якуша та митець стріт-арту, автор інсталяцій та обʼєктів сучасного мистецтва Гамлет Зіньківський. Модерував зустріч Сергій Комберянов, керівник Lean Art Foundation та президент Lean Institute Ukraine.

Розмова багато в чому була про момент, у якому українська культура перестала дозволяти собі "півтони". Ростислав Держипільський згадав, як після початку повномасштабного вторгнення театр відмовився від постановки "Ідіота" Достоєвського, яка вже готувалася до прем’єри. За його словами, сьогодні українське суспільство має "повністю відмовитися від всього російського" — не лише в політиці, а й у культурному просторі.

"Зараз немає півтонів. Ми не можемо робити вигляд, що щось можна, а щось — ні. Нам на сьогодні треба повністю відмовитися від всього російського. Інакше ми не переможемо", — сказав він.

Гамлет Зіньківський говорив про власний досвід переходу з російської мови на українську у своїх роботах у Харкові. За його словами, ще у 2014 році це було складним і небезпечним рішенням, однак сьогодні він свідомо переписує старі роботи українською.

Окремою темою стала тяглість української культури — і потреба повернення до власної традиції замість нав’язаних імперських моделей. Держипільський говорив про зв’язок сучасного українського театру з традицією Леся Курбаса та "розстріляного відродження", наголошуючи, що українська культура історично була частиною європейського контексту.

У цьому контексті особливо гостро прозвучала фраза Гамлета Зіньківського: "Розстріляне відродження в нас вже було. Зараз в нас відродження мобілізовано".

Говорячи про історію Франківського драмтеатру, Держипільський також наголосив: "Це був театр не той, який потім нам насадили з Росії систему Станіславського. А театр із традиціями західноєвропейськими, світовими".

Вікторія Якуша поділилася історією створення FAINA та тим, як українська естетика поступово стала впізнаваною у світі. За її словами, після 2014 року вона фактично почала працювати з тим, "чого ще не існувало" — сучасним українським дизайном як глобальною мовою.

"Ми створювали запит, якого не існувало. Ніхто не знав, що таке український дизайн", — зазначила Якуша.

Попри різні практики й медіуми, всі учасники розмови говорили про мистецтво як про спосіб не лише осмислювати реальність, а й формувати уявлення про майбутнє. Символічно прозвучала й згадка роботи Гамлета Зіньківського "Щоб повернутися, треба спочатку поїхати", створеної ще у 2017 році, яка після початку повномасштабної війни стала для багатьох евакуйованих харків’ян образом надії на повернення додому.

Наприкінці розмови учасники говорили не лише про втрати, а й про відповідальність створювати новий культурний простір уже зараз — попри війну, виснаження та невизначеність.