На Донеччині поліг воїн, який захищав Україну з 2014 року. Згадаймо Олександра Залевського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Залевського.

Олександр Залевський на псевдо Броня поліг 29 листопада 2023 року біля селища Ямпіль Донецької області. Він зазнав важкого поранення у бою. Бійцю навіки 31. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».   

Олександр народився 2 червня 1992 року в селищі Нова Борова Житомирської області. Згодом із мамою переїхав до Житомира. З дитинства любив майструвати з деревини: дідусь навчив вистругувати пістолети, автомати та іншу зброю. Залевський закінчив професійно-технічний ліцей, де опанував фах зварника. 

Після служби в армії, у 2012 році, пішов служити за контрактом у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. З 2014 року воював в АТО біля Луганська. 

Після завершення контракту влаштувався на «Нову пошту» в Житомирі. Був кмітливим і веселим, мав гарну пам’ять.

Повномасштабне вторгнення Росії не було для Олександра несподіванкою. Він відчував, що велика війна ще попереду. Тому на збори йому вистачило пів дня.

Цього разу воював у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення «Буревій» Національної гвардії України. Спочатку був біля Вишгорода, а потім потрапив на Лиманський напрямок, де зазнав поранення. Після реабілітації одразу повернувся на фронт. Броня мав великий бойовий досвід, тому побратими прислухалися до його порад. 

«Саша 10 років воював. І всі ці роки я проводжала і зустрічала його. Щоразу серце стискалося, але він повертався. Мені й досі здається, що він ще повернеться, як завжди, – написала мама Юлія Станіславівна. – Його командири телефонували й розповідали, яким він був досвідченим солдатом, героєм. Але насамперед він був моїм сином».

Поховали Олександра у рідному селищі Нова Борова на Житомирщині.

У захисника України залишилися мати та вітчим.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.