Польща — Україна. Наші оцінки

Принаймні частина таємниці точно розвіялась. Ми побачили національну збірну України під орудою нового головного тренера італійця Андреа Мальдери, і лише сам факт перемоги над географічними сусідами вперше за 13 років має нас тішити. Хоча, як і завжди, були моменти в грі, які викликали, як мінімум, пересторогу. Ідеться про стартові пів години, де було взагалі незрозуміло, у що ми намагаємось грати.

Але коли пішов правильний ритм, то й поляки виявились далеко не безгрішними навіть перед рідними вболівальниками, і так само ситуація повторилась уже наприкінці матчу, коли до цього суперники так і не змогли вразити ворота Трубіна, хоча навалювались на штрафний добряче. Звичайно, ніхто не очікував, що вже з першого матчу "синьо-жовті" почнуть не помічати суперників на своєму шляху, але принаймні настрій у команді точно змінився на краще, і це помітно неозброєним оком. Треба зберегти цей скромний оптимізм.

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на Тарчінські Арена (за 10-бальною шкалою).

Україна

Анатолій Трубін — 8,0. Не залишає шансів сумніватись у рівні своєї майстерності наш воротар навіть на тлі сезону, який для його клубу завершився не надто вдало. І цього разу в Трубіна було принаймні два ключових моменти, коли за відсутності якісної реакції з його боку потім було б важко розраховувати на позитивний результат. Але "нуль" на табло з нашого боку підказує, що Анатолій з усіма викликами впорався.

Олександр Романчук — 6,5. Дебют у лавах національної збірної для футболіста румунської Університаті збігся в часі ще й із першим у дорослій кар’єрі виступом на позиції правого захисника. Звичайно, що вимушено, і навряд чи десь восени ми побачимо розвиток цієї сюжетної лінії, бо в обороні Романчук далеко не завжди встигав за моторними фланговими гравцями Польщі, а в атаці взагалі не був помітним, що взагалі нікого не мало дивувати.

Едуард Сарапій (6,5) — Микола Матвієнко (6,0) — 6,5. Конкретно обпектись ризикував Матвієнко посеред другого тайму з тією передачею в центрі власного штрафного, але Трубін урятував колишнього одноклубника від чергової хвилі критики. Тоді як Сарапій намагався більше грати на перехопленні пасів суперників, і далеко не завжди це завершувалось на користь нашої збірної, хоча загалом пара витримала виклики навіть від досвідченого Левандовські до перерви.

Віталій Миколенко — 7,5. Бажання в нашого лівого флангового захисника було хоч відбавляй, і коли гра пішла ще й у атакувальній частині, то ми побачили того самого Миколенка, який чи не самотужки може закривати весь край поля. Як мінімум, старі зв’язки з Циганковим спрацювали на відмінно й один гол саме за їхньої допомоги вдалось провести перед перервою. А в захисті на рахунку Віталія було кілька своєчасний стрибків проти ударів суперників.

Єгор Назарина — Олег Очеретько — 6,5. Пара в опорній зоні була дуже незвичною цього разу, але відпрацювала загалом на схвальному рівні. Звичайно, не без огріхів, і особливо в стартові пів години, коли мало хто з наших гравців насправді міг похизуватись успішними діями. Але що Очеретько, що Назарина з часом розігрались, і в підсумку свій клаптик поля вибороли.

Андрій Ярмоленко — 7,5. Важкий початок із ледь не привезеним пенальті на рівному місці, але зрештою клас є клас, і він нікуди в Ярмоленка не подівся. Як і відчуття гола, бо треба було ж ще добігти той епізод наприкінці важкого першого тайму. І, можливо, за трохи іншої побудови нашої команди наддосвідченого гравця вистачило б ще на декілька хвилин, бо обсяг бігової роботи там був явно не по роках значний.

Віктор Циганков — 8,0. На позиції під нападником гра в Циганкова не пішла так само, як і останніх матчах Жирони в сезоні, але коли почались зміщення, наприклад, на лівий край атаки від нього, то це вже зовсім інша справа. Зрештою, два своїх асисти Віктор виконав саме з того боку поля, тож новому тренерському штабу ще доведеться покрутити вибір місця на полі для цього гравця.

Георгій Судаков — 6,0. Усім відомі проблеми в нашого півзахисника наприкінці сезону призвели до того, що до збірної Судаков приїхав на тлі 1,5-місячного періоду фактично поза офіційними матчами. Очікувати на яскравий виступ за таких умов якось не доводило, і тим паче в ситуації, коли Георгія знову поставили на лівий край атаки, де в нього що в клубі, що в збірній, гра йде так собі. Ситуація покращилась, коли вони почали змінюватись із Циганковим місцями, але не якимось радикальним чином.

Роман Яремчук — 7,5. Першим, хто був готовий зчепитись із поляками, був очікувано саме наш нападник, який ніколи не грає за збірну без належного налаштування. А тут ще й ігровий тонус у Ліоні став у пригоді, тож коли в Яремчука з’явився момент для удару, то він вгатив так, що Булка одразу відчув себе немов знову у воротах Ніцци в Лізі 1, де не грав уже рік. Та й загалом на рахунку Романа чимало епізодів затятої боротьби проти далеко не найслабших за рівнем опонентів.

Валерій Бондар — 6,5. На позиції правого захисника в нас очікувана круговерть під час червневого збору, але принаймні Бондар перебуває хоч трохи в матеріалі відносно цієї вимушеної й для нього ролі. Тож Валерію вдалось не просто допомогти партнерам у захисті, а наприкінці гри навіть долучитись до атаки й змарнувати непоганий момент.

Микола Шапаренко — 6,5. Ротацією посеред другого тайму наш тренерський штаб почав змінювати гравців місцями на полі, тож, звичайно, не на фланг вийшов грати Шапаренко, а на позицію під нападником, яка виявилась так само ізольованою в той час, як і власне вістря атаки. Тоді Миколі довелось, на рівні з усіма іншими, допомагати в захисті, і лише під завісу гри вдалось побачити кілька непоганих просувань м’яча в його виконанні.

Олександр Назаренко — 6,5. Швидкого і головне — повноцінного лівого вінгера випускали на заміну з явним акцентом ловити поляків на контратаках саме через цей край поля. І Назаренко чекав-чекав свого шансу, а потім таки втік від усіх опікунів на останніх хвилинах, але трохи не пощастило із завершенням потенційно гольового прострілу на Бондаря.

Матвій Пономаренко — 6,0. Той період зустрічі, коли на полі з’явився найкращий бомбардир цього сезону УПЛ, був не найкращим часом, щоб форвард себе міг якось зарекомендувати з гарного боку. Банально не було навіть вибивань м’яча вперед, за які можна було б зачепитись або принаймні нав’язати боротьбу, тож цього разу без результативних дій.

Геннадій Синчук, Артем Бондаренко — заміни на заключну чверть години такої гри мали незначні шанси відзначитись чимось цікавим, але зрештою дебют 19-річного Синчука точно не можна обходити стороною, та й більш досвідченого Бондаренка, як очікується, ми частіше бачитимемо в складі національної команди. Обидва гравці мали періоди володіння м’ячем, але якимись цікавими рішеннями не встигли відзначитись.

Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.