FT: Путін може особисто поплатитися за провал у війні проти України

Військовий парад у Москві 9 травня цьогоріч провели у скороченому форматі: Кремль не наважився виводити на Красну площу танки та важку техніку, побоюючись ударів українських дронів. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман вбачає в цьому символ - "спеціальна операція" не лише не розгромила Україну, а й привела війну в саму столицю РФ.

Як передає "Хвиля", про це пише Financial Times.

Війна дісталася російської столиці впритул. Через безпекові загрози регулярно закривають головні московські аеропорти та вимикають мобільний інтернет. Генералів убивають прямо на вулицях міста. По всій РФ зростають ціни на пальне через успішні удари по нафтопереробних заводах.

Ціна конфлікту для Росії виявилася величезною. Голова британської розвідки GCHQ Енн Кіст-Батлер нещодавно заявила, що на війні загинули майже 500 тисяч росіян, а ще більше дістали тяжкі поранення. Це пряма загроза для країни, населення якої скорочувалося ще до війни.

РФ воює в Україні вже довше, ніж СРСР воював із Німеччиною у Другій світовій. Попри це армія так і не захопила весь Донбас, а у квітні росіяни навіть втратили частину території.

За словами Рахмана, це породжує помітні ознаки розколу в російській еліті - аж до відкритих сумнівів у доцільності війни. У статті авторитетного видання "Россия в глобальной политике" мету усунути проукраїнський уряд у Києві назвали "принципово недосяжною", адже для цього довелося б окупувати всю Україну. Натомість автори припустили, що переговорний мир відповідав би інтересам РФ.

Російська історія, зазначає оглядач, дає Путіну підстави хвилюватися - і не лише за хід війни, а й за власне крісло. Воєнні поразки в Росії часто оберталися різкими політичними змінами. Поразка в російсько-японській війні 1905 року підживила народні заворушення, провал у Першій світовій став тлом революції, усунення Микити Хрущова 1964-го пов'язували з його невдачею в Карибській кризі, а нескінченна війна в Афганістані наблизила розпад СРСР.

Втім, конкретний механізм усунення Путіна назвати куди важче. Вуличні протести й звична політика навряд чи спрацюють: акції 2011-2012, 2019 та 2021 років завершувалися масовими арештами й насильством. Опозиційні лідери гинуть або опиняються у вигнанні - Бориса Нємцова застрелили біля Кремля 2015 року, Олексій Навальний помер у колонії 2024-го. У вересні відбудуться вибори до Держдуми, але їхній результат сумнівів не викликає.

Більше шансів скинути Путіна мають люди зі зброєю, ніж беззбройні цивільні. Заколот Євгена Пригожина 2023 року став найближчою точкою до втрати влади за весь час президентства Путіна, але провалився - сам Пригожин невдовзі загинув у не надто загадковій авіакатастрофі. Відтоді Кремль тримає під жорстким контролем усі збройні формування країни.

І все ж найімовірнішим сценарієм Рахман вважає розкол усередині еліти. Для цього потрібна критична маса людей, які визнають, що війна йде погано і що Росії потрібно її завершити. Проблема в тому, що зробити це непросто. Як зазначає експерт Carnegie Russia Eurasia Center Олександр Габуєв, нинішнє оточення Путіна - це "відібрані вручну лоялісти, вигодонабувачі нинішнього протистояння, на кожного з яких є компромат як засіб стримування".

На думку оглядача, Путін завів країну в глухий кут, з якого немає сталого виходу. "Якщо щось не може тривати вічно, воно зупиниться", - підсумовує Рахман, перефразовуючи популярний на фінансових ринках вислів.