Зейхан попередив про гірший за 50 років дефіцит нафти через глухий кут по Ірану

Адміністрація Дональда Трампа вже близько двох місяців повторює, що угода з Іраном перебуває на фінальній стадії. Але реальних переговорів між Вашингтоном і Тегераном, по суті, не відбувається. Таку думку висловив геополітичний аналітик Пітер Зейхан.

Як передає "Хвиля", про це він розповів у відео на своєму YouTube-каналі Zeihan on Geopolitics.

За словами Зейхана, проблема має дві частини. Перша - зруйнована переговорна машина Держдепартаменту. Дипломата Майкла Антона, який вів технічні переговори з Іраном, восени минулого року звільнили через розбіжності з адміністрацією, і заміни йому не знайшли. Аналітик стверджує, що в перший рік другого терміну Трампа з федерального апарату прибрали тисячі високопосадовців, які забезпечували роботу держави, а вакансії так і не заповнили.

"Ми за них платимо, але нічого не отримуємо. Держдеп - найкращий тому приклад", - сказав Зейхан. Він пояснює це задумом самого Трампа: коли під час першого терміну президент стикався з темами на кшталт енергетики Близького Сходу чи європейської дипломатії, він не був найрозумнішою людиною в кімнаті - і йому це не подобалося.

Друга частина проблеми - вузьке коло людей, яким Трамп доручив переговори. Джаред Кушнер, зять президента, на думку аналітика, швидко зник зі сцени: іранці дали зрозуміти, що не бачать сенсу говорити з "єврейським девелопером, який сприймає це як спосіб укласти угоду". Стіва Віткоффа Зейхан назвав "одним із найдурніших людей сучасності" і стверджує, що той пишається своїм незнанням тем, з яких веде переговори. А віцепрезидент Джей Ді Венс під час єдиної своєї спроби - зустрічі з іранською командою в Пакистані - виглядав слабко, і близько 20 годин розмов ні до чого не привели.

Хто ж тоді представляє інтереси США? За версією Зейхана - не американець, а Асім Мунір, людина, яка керує армією та розвідкою Пакистану і є фактично найвпливовішою постаттю в країні. Він отримав генеральські зірки після чотириденної війни з Індією, яку, за словами аналітика, формально програв, а згодом усунув попереднього очільника держави. Свого часу Мунір наполегливо домагався особистих стосунків із Трампом під час обіду в Білому домі - і частково цього досяг.

Зейхан застерігає: вважати, що Мунір активно обстоює інтереси Вашингтона, - перебільшення. Його фінансово підтримують арабські держави Перської затоки, насамперед Катар, а стосунки з іранцями в нього неоднозначні. Сама схема переговорів, за описом аналітика, виглядає так: розпорядження Трампа йдуть через Віткоффа до Муніра, той сідає за стіл з іранцями, разом вони готують зустрічну пропозицію, яка тим самим шляхом повертається до президента.

При цьому сам Трамп, стверджує Зейхан, сильно відволікається - значну частину часу він приділяє пам'ятникам і деталям перебудови східного крила Білого дому, аж до того, якими мають бути карнизи та дверні ручки. Тому будь-які заяви з Білого дому про близький фінал - це радше нудьга президента, ніж реальний прогрес.

Наслідки затягування аналітик описує жорстко. Перська затока залишається заблокованою, від 12 до 13 мільйонів барелів видобутку й експорту на день не надходять на ринок уже три місяці - дефіцит наближається до 1,25 мільярда барелів. Комерційні запаси перейшли з профіциту в гострий дефіцит, світові державні резерви витрачено більш ніж наполовину. У червні, прогнозує Зейхан, світові запаси нафти впадуть до рекордно низького рівня, якого не бачили з часів нафтової кризи 1973 року, - але попит сьогодні вдвічі більший. Тож ринок чекає болюча корекція.

"Ідея, що Перська затока - надійне джерело енергії для будь-кого, завжди була сумнівною. Ормузька протока рано чи пізно мала закінчитися вогнем і сльозами", - підсумував Зейхан. За його словами, єдине, чого він не очікував, - що спусковим гачком стане саме американське керівництво.