Як пропаганда змінює реальність і чому демократія має навчитися захищатися

28 травня в рамках XIV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулася панельна дискусія «Туман війни: де закінчується правда і починається контроль».

У розмові взяли участь британський письменник і дослідник пропаганди Пітер Померанцев, експертка зі стратегічних комунікацій та керівниця ГО Join Ukraine Любов Цибульська, а модерував зустріч журналіст Андрій Куликов.

Учасники говорили про природу сучасної пропаганди, інформаційні операції під час війни, довіру як головну ціль інформаційних атак і про те, як демократичні суспільства можуть протистояти маніпуляціям, не втрачаючи власних цінностей.

Андрій Куликов, Пітер Померанцев та Любов Цибульська

На початку дискусії Андрій Куликов нагадав, що поняття «туман війни» має не лише метафоричне, а й цілком практичне походження. Спочатку воно означало димову завісу, яка допомагає приховати свої позиції та дезорієнтувати противника. Водночас у сучасному світі цей термін частіше стосується інформаційного простору, де людям усе складніше відрізняти правду від маніпуляції.

Пітер Померанцев пояснив, що інформаційні операції супроводжують війни від найдавніших часів і навряд чи колись втратять свою актуальність.

«Перша інформаційна операція в історії — це, по суті, Троянський кінь. Дезінформація завжди була частиною війни. У грецькій традиції ми бачимо, що перемогу часто приносить не лише сила, а й хитрість. Сьогодні ми теж перебуваємо в моменті, коли роль когнітивної війни стає дедалі важливішою. Якщо колись настане пауза в кінетичній війні, інформаційний фронт тільки посилиться. Ворог просто перенесе свої зусилля в інформаційний простір, і до цього треба бути готовими як Україні, так і нашим партнерам», — сказав Пітер Померанцев.

 Пітер Померанцев

На думку Любові Цибульської, головна мета сучасних інформаційних кампаній полягає не в тому, щоб переконати людей у певній версії подій, а в тому, щоб зруйнувати саму довіру до будь-яких джерел інформації.

«Для мене туман війни — це передусім невизначеність. Однією з головних цілей інформаційної війни є знищення довіри. Ідеальний результат для пропагандиста — це коли людина вже не вірить нікому й нічому. Тоді вона шукає не факти, а психологічну безпеку, обирає ту інформацію, яка підтверджує її належність до певної групи. У такі моменти люди природно гуртуються навколо ідентичності, ділять світ на своїх і чужих. Це механізм виживання, але для демократії він водночас створює серйозні виклики», — розповіла Любов Цибульська.

Вона сказала, що попри всі труднощі, українському суспільству поки вдається зберігати баланс між необхідністю єдності та здатністю до критичного мислення.

«Правда в демократичному суспільстві передбачає сумнів, самокритику, можливість переглядати власні позиції. Під час війни це робити значно складніше, але мені здається, що українці дають собі раду з цим викликом досить добре. Ми не дозволили росіянам нав’язати нам внутрішній психологічний конфлікт і водночас не втратили здатності ставити питання та критично оцінювати ситуацію», — сказала експертка.

 Любов Цибульська

Окрему увагу учасники дискусії приділили темі психологічних операцій і впливу на російське суспільство. За словами Любові Цибульської, за останні роки ставлення західних партнерів до цієї теми змінилося.

«Ще кілька років тому сама думка про активний вплив на населення країни-агресорки викликала спротив у багатьох західних столицях. Лунали аргументи, що демократії мають лише оборонятися. Але зараз дедалі більше урядів визнають: росіяни є частиною цієї системи, вони несуть відповідальність за те, що відбувається, а отже, з ними необхідно працювати. З’явилося усвідомлення, що недостатньо лише захищатися — потрібно також впливати», — пояснила вона.

На її думку, російське суспільство лише останнім часом почало безпосередньо відчувати наслідки війни.

«Довгі роки існував негласний соціальний контракт: війна десь далеко, а люди натомість отримують економічну й фізичну безпеку. Сьогодні цей контракт руйнується. Росіяни відчувають економічні проблеми, відчувають війну фізично, бачать наслідки атак. І дедалі частіше ми чуємо від них не протест проти війни як такої, а обурення тим, що війна торкнулася їх особисто», — пояснила Любов Цибульська.

Пітер Померанцев навів приклад британського досвіду часів Другої світової війни, коли Велика Британія шукала способи впливу на населення нацистської Німеччини.

«Спочатку британці теж вірили, що десь існує інша Німеччина, демократична Німеччина. Але згодом стало зрозуміло, що потрібні інші підходи. Тоді створювалися спеціальні медіа й інформаційні проєкти, які працювали дуже прагматично. Для того, щоб ефективно протидіяти авторитарній пропаганді, потрібно насамперед добре розуміти, чому вона працює, які механізми використовує і що саме змушує людей їй довіряти», — розповів Пітер Померанцев.

У продовження розмови модератор дискусії Андрій Куликов поставив питання про ризики для демократичного суспільства, яке змушене боротися з авторитарним противником його ж методами.

Андрій Куликов

Пітер Померанцев сказав, що демократії мають достатньо внутрішніх запобіжників, аби не перетворитися на власних ворогів.

«Я не бачу багато прикладів, коли демократія, воюючи з авторитарним режимом, сама ставала таким режимом. Звісно, війна змінює суспільства, але демократії мають механізми самоконтролю, інституції та культуру критичного мислення, які дозволяють повернутися до нормального стану після завершення конфлікту», — сказав він.

Любов Цибульська погодилася з цією думкою та додала, що головною перевагою України залишається здатність до самоаналізу.

«Ми досі зберігаємо здатність критично оцінювати власні дії та визнавати помилки. Але це не означає, що ми повинні бути пасивними. Після 2022 року стало очевидно: для того щоб вижити й зберегти державність, потрібно використовувати всі доступні інструменти захисту. Коли ворог убиває, катує й намагається знищити твою країну, ти не можеш відповідати лише моральними аргументами. Ти маєш захищатися всіма можливими способами», — сказала Любов Цибульська.

Під час панельної дискусії «Туман війни: де закінчується правда і починається контроль»

У фінальній частині дискусії учасники звернулися до теми сумнівів і страхів, які супроводжують життя під час війни. Пітер Померанцев розповів про власний спосіб долати відчуття безсилля.

«Майже щоночі я прокидаюся близько третьої години і починаю думати про всі проблеми одразу — особисті, професійні, сімейні. Але потім згадую про людей, із якими працюю багато років, про друзів, колег, батьків. І поступово розумію, що разом ми можемо впоратися з речами, які здаються нездоланними, коли залишаєшся з ними наодинці», — поділився він.

Любов Цибульська сказала, що саме спільнота допомагає суспільству не втрачати стійкість навіть у найскладніші моменти.

«Я дуже обережно ставилася б до тверджень на кшталт “ми програли інформаційну війну”. Якби це було правдою, ми жили б у зовсім іншій реальності. Наші військові втрачали б мотивацію, люди втрачали б готовність підтримувати країну. Але цього не сталося. Саме тому важливо відповідально ставитися до слів і не підживлювати панічні настрої. Найкращий захист від відчаю — це спільнота. Бути частиною спільноти означає мати силу. Саме вона допомагає вистояти тоді, коли здається, що сил уже немає. У цьому плані для мене Майдан — найкращий проєкт. Коли ти сам сидиш вдома, дивишся стрим, тобі здається, що все, ми програли. А коли ти на Майдані зі своїми, то з’являється сила. І зараз відбувається так само», — підсумувала вона.

Фото: Оксана Наумова