Коли закінчиться війна? Відповідь ховається не в політиці

Проаналізуємо глобальні чинники, що впливають на терміни «технологічного завершення війни». Війна в Україні не розвивалася за класичним сценарієм у вигляді атак танкових колон. Війна відкрила скриньку Пандори у вигляді технологічної сингулярності.

Технологічна сингулярність у війні – це формат постійного маятника, коли концепції та сама архітектоніка війни входять у стан нестабільності й турбулентності.

І в стан постійного видозмінення, структурної трансформації. Одна з ознак технологічної сингулярності війни – засоби нападу у вигляді дронів стали набагато дешевшими за засоби захисту. Це співвідношення сформувало вже в глобальному масштабі «парадокс загальної вразливості»: від цивільної авіації та морського транспортного сполучення до систем безпеки глобальних гравців.

Війна в Ірані показала, що до моменту подолання технологічної сингулярності війни – велика наступальна операція навіть проти слабшого суперника не дасть очікуваного результату.

Тобто технологічну сингулярність війни потрібно подолати й перейти до стадії технологічної рівноваги, коли засоби захисту стануть дешевшими за засоби нападу у вигляді дронів. Доти, доки не сформується нова архітектоніка безпеки, великі гравці не почуватимуться в безпеці.

Війна в Україні перетворилася на глобальну «живу лабораторію», тому що вона стала першим в історії протистоянням епохи «технологічної сингулярності» на полі бою.

Зовнішні гравці (НАТО і Китай, насамперед) отримали унікальну можливість перевірити на практиці доктрину мережецентричної війни. До 2022 року всі військові симуляції були суто теоретичними. І помилковими.

Зараз у реальному часі тестується взаємодія супутникового зв'язку, систем управління боєм із використанням ШІ, масового застосування «роїв» безпілотників усіх типів (на базі машинного зору). Старі доктрини померли, а нові, у повній мірі, ще не народилися.

Західна військова стратегія будувалася на перевазі в повітрі та дорогому високоточному озброєнні. Війна в Україні показала, що дешевий FPV-дрон може знищити танк вартістю 10 мільйонів доларів, а дешева ракета-камікадзе виснажує дорогі запаси ППО. Зовнішні гравці отримали унікальну можливість протестувати новий тип війни на практиці.

Проблема полягає в тому, що у таких гравців поки що немає остаточної концепції війни майбутнього. І доки така концепція не з’явиться, усі вони зацікавлені в продовженні війни. Найближчим часом, у контексті концепцій нової війни, потрібно відповісти на низку питань:

• Яке співвідношення між важкою бронетехнікою та роями дронів?
• Як ефективно захистити стратегічну інфраструктуру від одночасних атак сотень БпЛА?
• Як сформувати новий баланс у протистоянні «Дрон vs РЕБ» (Радіоелектронна боротьба)?

У підсумку, концепція нової війни повинна знайти нову точку динамічної рівноваги. Поки що маятник технологічного циклу дуже короткий – не більше місяця.

Якщо з'являється нова частота або алгоритм керування дронами, то противник вже через 2-3 тижні адаптує під неї системи РЕБ і «глушить» дрони.

Проходження точки технологічної сингулярності у війні означає розширення динаміки маятника з одного місяця до 5-10 років мінімум (баланс між засобами нападу та оборони).

В іншому випадку, якщо зафіксувати технологічну парадигму станом на зараз, застаріння засобів війни відбудеться вже через кілька місяців, а можливостей протестувати нову модель у «живій лабораторії» у разі завершення війни вже не буде.

Основні гравці у світі зараз шукають відповідь на ключове питання:  «Як гарантовано перемогти у війні нового типу?». І війна технологічно триватиме доти, доки не буде сформульовано концептуальну відповідь. Для систем ШІ дані (набори даних), отримані під час війни, – це нова нафта. Війна в Україні генерує терабайти унікальних даних для проєктів ШІ.

Україна в ході війни стала найбільшим у світі «родовищем» нафти у вигляді інформації для глобального розвитку проєктів ШІ у секторі ВПК. ТНК не можуть відмовитися від фізичної нафти на Близькому Сході. Не можуть вони відмовитися і від віртуальної нафти у вигляді інформації для розвитку своїх проєктів ШІ.

Війна в глобальному масштабі тепер не тільки боротьба за території. Вона перетворилася на глобальний полігон з формування нової архітектури безпеки XXI століття.

Зовнішні гравці зацікавлені в продовженні цього «тесту», поки не проясняться контури нової військової реальності і не буде знайдено протиотруту проти нових загроз.

Без досягнення нового технологічного балансу (коли засоби оборони стануть порівнянними за ціною із засобами нападу) закріпити міцний мир вкрай складно.

І так буде, доки технічні рішення застаріватимуть протягом кількох місяців. Зараз починається новий період переходу від кількості до якості, тобто до алгоритмів обчислювальних потужностей. Просто «маса» дронів уже не відіграє такої ролі, як раніше. Потрібна інтеграція дронів у скоординовані автономні рої (swarms), плюс управління дронами по оптоволокну.

Зовнішні гравці тестують, як ШІ може координувати сотні повітряних і наземних дронів одночасно без участі людини та без зв’язку із супутниками. Далі настає етап стабілізації вартості. Війна технологічно закінчиться тоді, коли засоби оборони стануть дешевшими за засоби нападу.

Зараз зенітна ракета ППО може коштувати $1–2 млн, а на дрон нападу витрачається $20–50 тисяч. У глобальному масштабі розгортається програма серійного виробництва систем лазерної зброї (DEW) та мікрохвильових гармат. Тоді собівартість одного пострілу/перехоплення становитиме не 1–2 млн дол., а умовні $5–10.

До цього моменту архітектура безпеки вважається основними гравцями «зламаною». На жаль, «ремонтується» вона лише в процесі війни. Великі компанії (Palantir, Rheinmetall, Shield AI) зараз шукають технологічні рішення і тестують їх в Україні. Іншої «лабораторії» у них немає.

І іншого «родовища» інформаційної нафти у вигляді терабайтів даних (відео ударів дронами, частоти РЕБ, алгоритми розпізнавання цілей) у них теж немає. І іншого «родовища» інформаційної нафти у вигляді терабайтів даних (відео ударів дронів, частоти РЕБ, алгоритми розпізнавання цілей) у них теж немає. Уся така інформація має трансформуватися в нові оборонні стандарти НАТО та нові лінійки виробництва зброї.

Зупинка війни зараз зафіксує становище західного ВПК на проміжній стадії розвитку. Але на даному етапі вже є розуміння того, що старе озброєння (танки, дорога авіація та ракетне озброєння) вразливе, а нове (автономні армії дронів) поки що не доведено до стадії готовності.

Технологічне завершення війни можливе не раніше 2028-2030 років. А політичне завершення війни? Все залежить від рівня впливу зовнішніх гравців на прийняття внутрішніх рішень і здатності політиків сказати зовнішнім гравцям: «З нас досить. Лабораторія переходить до тестування моделей мирного відновлення».