Удари по Києву. Путін упустив момент виходу, а війна завжди голодна

Кількість і купчастість балістичних ракет, що Путін кидає на Київ протягом однієї ночі, прямо пропорційна кількості заголовків у західних медіа про військову та економічну слабкість Росії й обернено пропорційна "успіхам" російської армії на фронті

Зміст

Дивно, що цього разу без "Орєшніка". Бо Путіну потрібна була максимальна гучність. Щоб заглушити голоси в його голові. Голоси західної преси, шепіт поплічників і мовчазні ремствування підданих.

Дуже купно пішли статті в західній пресі про те, що у Путіна швах з економікою. Навіть попри подарунок від Трампа у вигляді дорогої нафти та частково знятих санкцій. Тут тобі і бізнес, який наголошує, що для порятунку економіки потрібно зупиняти війну. І чутки чи факти про те, що Центробанк і Мінфін наважились прийти до Путіна в бункер і заявити йому, що грошей на війну немає.

В останнє віриться дуже важко. Бо якось все скоріш буде нагадувати старий анекдот про сина, який буде менше їсти на тлі здорожчання алкоголю. Та й рідко коли російські чиновники виявляли таку хоробрість і не виходили потім через відкриті вікна. Хоча, може, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконечка, через який міг би залетіти український дрон, то наважитись легше.

Читайте також: Переговори про мир і вибори в США. Навіщо нас занурюють в уявну реальність?

Проте купчастість статей говорить про те, що відчуття кризи, що невідступно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, у кого воно з'являється, почали дуже охоче ділитись цим відчуття із західними журналістами. І якщо відкинути традиційну параною і підозрілість, присутню щоразу, коли справа стосується Москви, то це не може не радувати. Особливо на тлі надприбутків, що отримує російський бюджет від війни в Затоці. Тим більше, що повністю ще всі доходи бюджету поки не відображались. Бо є часовий лаг з податків, і деякі податки платяться раз на квартал. І ми не бачимо всієї картини. Але міністр фінансів, що приходить до Путіна і наважується заговорити про завершення війни, бачить.

То що ж сталось? Все дуже просто. Війна — це дуже дорого. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав гроші на війну. Але гроші в тумбочці закінчуються. І треба робити вибір, як фінансувати війну. Бо лишилось зовсім мало.

Насправді, те що відбувається, є цілком очікуваним. Російська економіка вже рік як почала стагнувати, що також було пов'язано з витратами на війну. Вони розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підняли облікову ставку, — єдиний можливий вибір для раціонального економіста. А висока ставка не тільки придушила інфляцію, але й задушила економіку.

Читайте також: Війна прийшла і крокує по Росії. Чверть нафтопереробки ядерної держави виведена з ладу

Плюс санкції. Плюс загальний настрій. Плюс останні проблеми з інтернетом. Це все наклалось після. І от в результаті в країні-агресорці реальні доходи населення у 2026 році почали падати. В той час як в Україні вони продовжують зростати. Хоча війна неймовірно більше вдарила по економіці України.

Насправді, Путін упустив момент виходу, коли Трамп, тільки но обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Що для всіх навколо зробило б Путіна переможцем. Навіть після провалу 2022 року.

Але він не взяв пропозицію, від якої не можна було відмовлятись. І тепер ситуація кожен день погіршується. І він просто не може виступати з позиції сили. І мова не тільки про стагнацію російської армії на фронті і дефіцит палива в Криму. Знов таки, в першу чергу, про економіку, яка дуже часто є результатом очікувань. І коли криза погіршує очікування, вони самі по собі поглиблюють кризу. І все рухається вниз у пошуках дна. Але дна немає, поки йде війна.

В Україні часто тиражують помилкову тезу, що Путіну потрібна війна, щоб тримати економіку на плаву. Бо є якась економіка воєнного часу. І є витрати на виробництво зброї та гроші російським солдатам. І без цього російська економіка заглухне. Але тут важливе не "війна", а "витрати". Власне, коли у вас є гроші і ви волієте їх витрачати, не принципово на що. Ви можете стимулювати економіку неефективно, спалюючи гроші у війні. А можете, якщо ці гроші у вас є, вкладати в інфраструктуру, робити масштабні проєкти, зменшити податки, і набагато краще ту саму економіку стимулювати. Не кажучи вже про те, що завершення війни поверне надію на "нормальність" у росіян. А ці надії підживлять інвестиційну активність.

Читайте також: Росію доб'є... капіталізм

Але знову ж таки. Ключове – наявність грошей. У випадку України – є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть в контексті заморожених російських активів. Але гроші є. А якщо їх немає? У звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді – це запускати друкарський верстат. Що стане дуже гучним сигналом для всієї економіки, що ситуація буде погіршуватись і далі. І ще швидше. А ці очікування спровокують прискорення падіння.

Чи означає це, що Путін зараз точно зупиниться?

Звісно, що ні. Погіршення в російській економіці йде поступово. Завтра трохи гірше, ніж сьогодні. А через місяць буде не сильно й гірше, ніж завтра. І Путін завжди може думати, що в нього ще є час зірвати стоп-кран. Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він вже упустив. Але Путін може так не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його посіпаки. По-друге, тому що Трамп, який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва в надії на диво. А поки надія є, Путін буде продовжувати. Щоб йому там не розповідали нудні фінансисти.

Але ці голоси його непокоять. І він буде намагатися їх приглушити. Як вміє. Як вміє терорист. Вибухами.