Слов'яни, арабські гроші, живий товар: як виглядав Київ 1200 років тому

Як виглядав Київ тисячу двісті років тому? Політичний аналітик Валерій Пекар намагається відтворити цю картину на основі нечисленних джерел — і виявляє там такі, наприклад, речі, як арабська валюта та торгівля рабами…

Мої уявлення про древній Київ тисячу двісті років тому. Ненаукові уявлення, тобто недоказові. Винесені з аналізу відомих фактів та гіпотез щодо закономірностей. Але не просіть доказів, бо нема. Це мої суб'єктивні уявлення. Сперечайтеся.

Влада в місті була місцева, слов'янська. Чому я так думаю? Бо по всій Східній Європі містечка засновували автохтони. Керували автохтонами природні родові лідери, як би вони не називалися: князі, хани, кагани.
Місто жило з торгівлі: ярмарки, перевезення через Дніпро. Навколишні села жили своїм життям. Це не була фортеця, це було перехрестя.
Місто було етнічно дуже розмаїтим від самого початку. Бо всі торгові міста такі. Слов'яни, германці, євреї, тюрки, вірмени, греки. Бо вони тоді контролювали торговельні шляхи в макрорегіоні. Жили кожна група своїм кварталом. Жили мирно, але осібно.
Валютою щоденної торгівлі був арабський срібний дирхем. Бо в той час у цьому регіоні інших валют не було. Сильної місцевої влади щось карбувати ще не було.
Торгівля була місцева й глобальна. Місцева — ремесла, худоба, всяке на щодень. Глобальна — зброя, хутро, раби. Так, раби, бо це тоді був основний товар. Коштовності, предмети розкоші — для цього ще не було місцевих багатих еліт.
Формально місто входило до зони хозарського контролю. Але суто формально. Щось платили далекому кагану. Можливо, намісник сидів, якась факторія була. Не виключено, намісник мав арабську охорону, бо по всій хозарській території арабські найманці стояли невеликими гарнізонами.
Варяги, тобто вікінги, торгували на рівних з усіма. Бо вони були такі ж торговці, як і воїни. Придивлялися, але час для експансії ще не прийшов.
Говорили на суміші мов, підкріплюючи жестикуляцією. Якось розумілися.
Селяни приходили щось купити, щось продати. Постійне населення було невеликим, бо великому не було чим прогодуватися. Не було ще в місті що робити, і Книжкового Арсеналу не було.

Десь так.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.