США тиснуть на Оман через зв'язки з Іраном і вимагають обрати сторону — WSJ

На початку американсько-іранської війни чиновники Оману поспішили налагодити непублічні канали зв’язку з Тегераном, що, за словами арабських посадовців, допомогло державам Перської затоки відновити авіасполучення — це був дипломатичний прорив, який став можливим завдяки неупередженості Маската в конфлікті. Через три місяці війни ця нейтральна позиція починає давати зворотний ефект. Вашингтон дедалі частіше трактує підхід Оману до Тегерана як ворожий до Америки і тисне на Маскат, щоб той обрав сторону та розірвав дипломатичні зв'язки з Іраном, пише WSJ.

За словами американського чиновника, останніми днями адміністрація президента США Дональда Трампа погрожувала запровадити санкції та навітьбомбардувати Оман після того, як розвідка дійшла висновку, що Маскат планує приєднатися до Ірану у блокуванні суден в Ормузькій протоці. Оман неодноразово заперечував такі плани.

Міністерство інформації Оману відмовилося коментувати тиск з боку США щодо розриву зв'язків з Іраном. 

“Оман готовий співпрацювати зі Сполученими Штатами та всіма відповідальними партнерами для сприяння стабільності, запобігання дестабілізації та захисту наших спільних стратегічних інтересів”, — заявив міністр інформації Абдулла Аль-Харрасі.

Протягом усієї війни Оман намагався балансувати між США, своїм давнім союзником, та Іраном, своїм сусідом по інший бік протоки — за словами арабських чиновників, ця стратегія була спрямована на те, щоб збільшити шанси на встановлення тривалого миру.

Однак Оман втрачає свої позиції як арабська держава, з якою обидві сторони можуть вести переговори. Якщо Оман стане на бік США, то ризикує зазнати таких самих атак, які Іран здійснював проти своїх сусідів у Перській затоці.

Підхід Оману до Тегерана “відкрив двері для критики та небажаного контролю над країною, яка пишалася своєю неупередженою зовнішньою політикою”, — зазначає аналітик Chatham House Санам Вакіл. Погрози з боку адміністрації Трампа “підкреслили уявлення в деяких американських колах про те, що Оман симпатизує Ірану”.

Оман, який виступав посередником у попередніх раундах ядерних переговорів між Вашингтоном і Тегераном, не засудив Іран безпосередньо після атак на судноплавство в Ормузькій протоці та ракетних і БпЛА-ударів по всьому регіону. За словами джерела WSJ, така поведінка відповідає дипломатичній традиції Оману.

Коли почалася війна, міністр закордонних справ Оману Бадр Альбусаїді заявив ЗМІ, що конфлікт послаблює регіон, і запропонував арабським державам Перської затоки переглянути свої безпекові зв’язки з США. Зі свого боку, Іран під час війни спрямував на Оман значно менше вогневої потужності, ніж на інших сусідів.

За словами арабських та американських чиновників, на початку війни територія Оману використовувалася для постачання певних логістичних ресурсів американським військовим. Однак обсяги постачань були незначними.

На прохання прокоментувати свою позицію щодо Оману Білий дім послався на висловлювання Трампа минулого тижня. Минулої середи, 27 травня, Трамп заявив, що може наказати завдати авіаударів по Оману, якщо той підтримає план Ірану зі стягнення мита за прохід суден через Ормузьку протоку, хоча Маскат послідовно заперечував будь-які такі наміри.

Міністр фінансів США Скотт Бессент погрожував Оману санкціями, якщо той стягуватиме плату з суден за прохід через протоку. Згодом Бессент повідомив, що посол Оману в США запевнив його у відсутності планів щодо стягнення мита.

Оманські чиновники були шоковані раптовою ворожістю з боку США і зараз намагаються з’ясувати, як на це реагувати.

Одним із підходів є запуск піар-кампанії, аби показати, що країна активно наполягає на збільшенні масштабів проходження суден через протоку. Це включає співпрацю з Організацією Об’єднаних Націй, щоб переконати Іран дозволити суднам, що перевозять інгредієнти для добрив, безпечно проходити через протоку як жест доброї волі для африканських країн, які стикаються з продовольчою кризою.

З початку війни Оман надавав допомогу суднам, зокрема американським, забезпечуючи навігаційну підтримку, пошуково-рятувальні операції та медичну допомогу екіпажам.

У травні Оман був єдиною країною Перської затоки, яка відмовилася підписати ініційовану ОАЕ заяву ООН, яка засуджувала рішення Ірану стягувати мито.

Оман підтримує дипломатичні відносини з США майже 200 років — це одні з найдавніших відносин Вашингтона з арабською країною. Султанат також має давні зв’язки з Іраном. 

У 1980-х роках Оман приймав переговори щодо припинення війни між Іраном та Іраком, а потім сприяв непублічним переговорам між Тегераном та США за часів адміністрації Барака Обами, що призвело до укладення у 2015 році угоди про обмеження ядерних амбіцій Ірану. Трамп відмовився від цієї угоди під час свого першого терміну в Білому домі.

Нещодавно Оман виступив посередником у двох раундах ядерних переговорів між Тегераном і Вашингтоном.

Американські чиновники заявили, що недовіра адміністрації Трампа до Маската зародилася за день до перших американсько-ізраїльських авіаударів, коли міністр закордонних справ Оману заявив, що угода щодо ядерних питань, спрямована на уникнення конфлікту, “знаходиться в межах досяжності, якщо лише надати дипломатії простір, необхідний для її укладення”.

Жодної угоди не було в такій близькій перспективі, заявили чиновники, зазначивши, що Іран не зробив серйозної пропозиції щодо обмеження своєї ядерної програми.

З того часу адміністрація Трампа намагалася відкинути Оман на другий план у будь-якому дипломатичному процесі, хоча немає реальних планів атак на країну за її підтримку Ірану.

Критика з боку США підкреслила відсутність в Оману доступу до американських владних кіл. Оман, який є меншим виробником нафти та менш заможною країною, ніж більшість його сусідів у Перській затоці, не має того впливу у Вашингтоні, який забезпечують великі бізнес- та військові контракти. На території Оману, порти якого Пентагон використовує як військовий логістичний центр, немає американських військових баз, на відміну від Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару, Бахрейну, Саудівської Аравії та Кувейту.

Взаємодія Оману з Іраном викликала невдоволення не лише у США, а й у американських союзників у регіоні, зокрема в ОАЕ та Саудівській Аравії, які також вважають, що їхній сусід занадто тісно співпрацює з Тегераном.

Оман стверджує, що відмова прямо засуджувати Іран, зокрема за блокаду Ормузької протоки, має на меті допомогти покласти край війні.

Що обере Трамп у війні з Іраном — тиск, переговори чи нову ескалацію? В’ячеслав Ліхачов у статті "Ні війни, ні миру: три сценарії Трампа для Ірану" розповідав, чому жоден із варіантів не виглядає простим і безболісним.