Логістичний локдаун у тилу та в Приазовʼї: як дрони-мідлстрайки перекривають тил росіян

Упродовж перших років повномасштабної війни Росія почувалася відносно захищеною у своєму оперативному тилу – на відстані від 50 до 200 кілометрів від лінії зіткнення. Там зосереджені основні склади боєприпасів, паливні бази, аеродроми підскоку і вузлові точки логістики, які живлять фронтове наступальне машинне. Брак у ЗСУ зброї, здатної систематично уражати цей прошарок, давав ворогу відчуття безкарності – і він послідовно ним користувався.

Ситуація починає змінюватися. Міністр оборони Михайло Федоров оголосив про запуск окремої програми "Логістичний локдаун" – для масштабування middle strike та системного знищення російських спроможностей на оперативній глибині. У межах першого етапу міністерство оборони разом із Генеральним штабом виділило додаткові 5 мільярдів гривень безпосередньо для військових на закупівлю засобів middle strike; кошти отримають найефективніші бригади за системою "єБали" – підрозділи, які спеціалізуються на знищенні ворога на оперативній глибині та демонструють найкращі результати саме в цьому напрямі.

За словами Федорова, вже влітку результати централізованих закупівель стануть відчутними на фронті. 24 Канал поговорив із галузевими експертами та розробниками про те, чим саме цей клас зброї відрізняється від того, що Україна застосовувала раніше, і чому він може закрити частину потреб, які досі покривалися виключно імпортними ракетними системами.

В чому перевага мідлстрайків?

Авіаційний експерт і директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський пояснює логіку, за якою Україна вибудовувала ударні можливості. За його словами, Київ роками наголошував західним партнерам на потребі зброї, здатної працювати на глибину до 300 кілометрів – саме там зосереджена основна логістична інфраструктура ворога. Коли на цій дистанції з'явилися власні діпстрайки, конструктори почали зменшувати витрати пального і натомість нарощувати корисне навантаження.

Результатом стали мідлстрайки – машини з меншим радіусом дії, але з більшою бойовою частиною, орієнтовані на цілі у прифронтовій і прикордонній зоні.

Саме цей сегмент, наголошує Храпчинський, був критично недопрацьований. Ворог розміщував у 150 – 250-кілометровій зоні основну логістику і не зазнавав там систематичного тиску – відчував безкарність, бо розумів, що відповідної зброї у ЗСУ немає.

Застосування таких систем у великій кількості, на його думку, дозволить перерізати логістику, уражати аеродроми підскоку та знищувати склади боєприпасів у прифронтовій смузі.

Зверніть увагу! Перерізання логістики росіян вже дає результати – у Криму вже стався дефіцит палива. З 31 травня бензин марки АІ-95 на деяких АЗС окупованого півострова обмежили й відтепер відпускатимуть лише за спеціальними талонами. А на заправках у Белгородській та Курській областях Росії почали обмежувати продаж бензину у каністри та навіть не заправляють повний бак, повідомляють росЗМІ.

Що може цей клас зброї та чого не може?

24 Канал також поговорив із представником компанії Wingtech, що розробляє дрон НАВА з дальністю 300 кілометрів.

Зверніть увагу! У компанії поділилися, що машина повністю автономна в польоті: оператор визначає точку інтересу, після чого дрон самостійно виконує бойове завдання і повертається на посадку. Навігація здійснюється через GPS або, у разі його придушення, через маяки чи інерційні системи. Серед задокументованих результатів – один борт, який повернувся з бойового завдання 12 разів.

Водночас розробник чітко окреслює обмеження: по рухомих цілях система не працює. Її ніша – стаціонарні об'єкти: склади боєприпасів, позиції РЕБ, укріплення. При цьому вартість одного вильоту радикально нижча, ніж у ракетних систем аналогічної глибини ураження. Компанія готується до промислового масштабування з поточного рівня близько 10 машин на рік. Окремо тестується модифікація, у якій основний літак виступає ретранслятором для FPV-дронів, що безпосередньо уражають ціль, а також повітряні кулі – як імітатори або носії корисного навантаження.

Дрон НАВА / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

По вазі бойової частини замінити ATACMS не можна. Але за ціною й по певних категоріях цілей – так. Це невіддільний інструмент у загальній системі ударів, а не самостійна заміна важким ракетам,
– пояснили у Wingtech.

Автономність: де вона є і де її ще немає?

Керівник оборонної компанії Trident Group Юрій Гуменчук у коментарі 24 Каналу описує рівень автономності нинішніх мідлстрайків як частковий. Велика частина машин летить на цифровому зв'язку, керованому оператором. Елементи автономної навігації – наприклад, автопілот для проходження зон з нестабільним зв'язком – є, але не є масовою практикою. Повноцінне наведення через штучний інтелект поки що застосовується точково.

Гуменчук наводить приклад полку "Азов" у Приазов'ї, де мідлстрайки з комп'ютерним зором підтверджено уразили понад 134 одиниці техніки – і то лише за даними самих азовців, без урахування незафіксованих випадків.

Водночас співрозмовник зазначає: навіть у ворога є відео, де їхній РЕБ садить українські мідлстрайки, – що свідчить як про реальність загрози, так і про її нинішні обмеження. Ворог вже адаптується: помітивши, що системи детектують військову техніку, починає пересідати на цивільні автомобілі. У відповідь розробникам доведеться вдосконалювати моделі розпізнавання з урахуванням необхідності уникати помилкових уражень цивільних.

Гуменчук прогнозує, що через кілька років технологічні перегони між адаптацією ворога і відповіддю українських інженерів вийде на рівень повної автономності. Поки що обидві сторони перебувають на початку цього шляху.