"Ніхто не захоче йти": інтерв'ю капітана ЗСУ про мобілізацію, зарплати військових і ТЦК

В Україні планують суттєві зміни у сфері військової служби – від перегляду рівня грошового забезпечення та умов контрактів до реформування системи мобілізації й обговорення механізмів демобілізації. Водночас реалізацію цих ініціатив ускладнюють кадровий дефіцит, потреба в додатковій мотивації для новобранців і питання справедливого розподілу ресурсів у війську.

Військовослужбовець ЗСУ, капітан Данило Яковлев в інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що особливу увагу варто приділити не лише бойовим підрозділам, а й військовим у тилу, адже саме від їхньої роботи значною мірою залежить ефективність управління та реформування. Крім того, на його думку, ключові рішення щодо майбутнього армії мають ухвалюватися з урахуванням реальної ситуації у військах та думки командирів, які безпосередньо керують підрозділами.

Від військових у тилу багато чого залежить: як ефективно реформувати армію?

Як ви оцінюєте мінімальну зарплату в тилу на рівні 30 тисяч гривень? Чи достатньо цього для військовослужбовців? Також зараз обговорюється можливе підвищення виплат для піхотинців до 7 тисяч доларів на місяць, тобто приблизно 400 тисяч гривень. На вашу думку, чи є такий рівень оплати справедливим?

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

По-перше, хочу зауважити, що люди можуть порахувати, скільки коштує квартира в Києві, в Дніпрі або в іншому місті, й зрозуміти, що зарплата 30 тисяч гривень для військового в тилу – це не гроші.

Багато моїх знайомих, які працюють у тилу, десь підробляють. У мене один товариш продає, перекуповує Apple-техніку, інший таксує вночі, тому що він може їздити вночі – підробляє. Багато людей знаходять якийсь підробіток, тому що на мінімальну зарплату в тилу ти жити об'єктивно не можеш. Я вже мовчу про те, якщо у тебе є родина й дитина.

Я прихильник того, що в тилу треба зробити нормальну більшу зарплату, а саме десь 50 – 70 тисяч. Краще нехай буде менше бойових, але більша зарплата в тилу. Я поясню, чому, щоб не казали, що тиловики добре себе почувають.

У нас дуже великий прошарок людей, військових, які за 4 роки повномасштабної війни, за 12 років служби в армії з 2014 року, отримали дуже добрий досвід, знання й мають, що передати. Мають розуміння, як реформувати армію, куди рухатися.

Повне інтерв'ю військового про реформи в армії: дивіться відео

Але, зрозуміло, що піти на тилову посаду з бойової, вони не хочуть. Тому що ти тут отримуєш 100 – 150 тисяч на бойових посадах. Якщо ти в тилу, то зараз отримуєш 22 – 25 тисяч, будеш отримувати 30 тисяч, із надбавками десь 40 тисяч може бути.

Тому що ми повинні розуміти, що армія змінюється не через тих людей, які воюють, сидять в окопах, знищують противника. Вони роблять нереально великий внесок у нашу перемогу. Але якщо ми хочемо швидких, конструктивних і позитивних змін, то це роблять люди, які перебувають на тилових посадах. Від них дуже багато залежить.

Тому щоб нам покращити якість і рівень нашої армії, треба тиловикам дати гідну зарплату. Це буде об'єктивно, й це повинно так бути.

Тому що людина з дитиною, з родиною не буде за 30 тисяч гривень працювати в Києві й забезпечувати життя для всього підрозділу, бригади, полку, батальйону. Це ж нонсенс.

Це не гроші: що може мотивувати людей йти у військо?

Так само хочеться розуміти, як ви ставитеся до термінів служби, які нібито теж мають переглянути, тобто запропонувати контракти на рік, на два. Чи може це спрацювати або змотивувати чоловіків йти добровільно до війська?

Чесно кажучи, я вважаю, що зарплата 350 – 400 тисяч гривень не може змотивувати. Почнімо з того, що у нас в армії понад 200 тисяч випадків СЗЧ.

Багато ви вже почули історій, що з СЗЧ повернулися після того, як озвучили зарплату 400 тисяч? Я думаю, що не буде більше людей, які захочуть піти служити у військо через таку зарплату. Тому що всі ж розуміють, де її можна отримати, – тільки сидячи в окопі або десь біля нього.

Ніхто не захоче йти?

Я вважаю, що ні. Але тут контракти, ротації – я розумію, чого вони хочуть. Я не перебуваю на дуже великій посаді, але нам кожного дня кажуть, що у нас, в армії, дефіцит кадрів. У нас на кожному білборді реклама, рекрутинг і так далі. Й тут ми говоримо про якісь ротації, звільнення. Це ж нереально.

До слова. Під час мобілізації територіальні центри комплектування зобов'язані діяти виключно в межах визначених законом повноважень. Порушення найчастіше стосуються незаконного затримання громадян, перевищення службових обов’язків та недотримання процедури вручення повісток. Такі дії не відповідають законодавству та можуть бути оскаржені. Дотримання правових норм є обов'язковою умовою мобілізаційного процесу.

Я вважаю, що ми можемо залучити нових людей, адекватних, розумних, у військо. Це не гроші, це якась інша мотивація. Як у США: людина знає, якщо вона підписує контракт, то її дитина має право піти навчатися в якийсь дуже хороший інститут, родина отримує дуже добру страховку. Плюс якісь ще бонуси, які дає держава.

Так само квартира. Він купує квартиру за програмою "єОселя", й не треба йому десятки тисяч доларів віддати як перший внесок. А держава йому ці кошти дає. А він потім їх якось компенсує завдяки тому, що 3 – 5 років прослужив у війську.

Це буде мотивувати людей йти у військо й залишатися там. А просто сума грошей на рахунку, я вважаю, не буде сильно мотивувати. Адже всі адекватні люди розуміють, де ці гроші можна отримати. Охочих, я не вірю, що буде дуже багато.

Я розумію, що ця новина дуже сильно підніме настрій тим людям, які вже у війську. Але ми розуміємо, що цих людей треба змінювати, треба проводити ротацію новими людьми хоча б. А де цих людей знайти?

Мені казали, що депутати й ті, хто це рішення приймає, вірять у це. Якщо вірять – значить перевіримо. Тут така ситуація: звідки ми знаємо? Ідея цікава, добра, але я вважаю, що мотивація потрапити у військо повинна бути з іншого боку.

Війна на виснаження: чи вплине на щось реформування ТЦК?

Чи може реформування ТЦК змінити ставлення до служби? Наприклад, якщо будуть змінювати умови перебування в навчальних центрах, якщо ВЛК будуть правильно проводити, не за кілька годин. Як ви вважаєте, чи дійсно це в комплексі може допомогти людям вважати, що служба в армії може бути справедливою?

Ми розуміємо, чому хочуть реформувати ТЦК. Тому що ТЦК дуже сильно б'є по репутації самої армії. Як би це не звучало, військові б'ють по репутації військових. І по репутації Офісу Президента та Міністерства оборони. Це створює дуже негативний ефект через всі відео, через дивні ситуації, які постійно виникають.

Реформування ТЦК, звісно, потрібне. Але як воно буде називатися, що воно буде робити – взагалі не зрозуміло.

Я вже неодноразово казав і буду повторюватися, що я навпаки провів би мінімальний тест із підрозділом, який і так займається рекрутингом у себе. І якось би зробив мотивацію для цих підрозділів, щоб більше залучати до себе людей. Може, дав би більше коштів на рекламу, якісь інші бонуси, якусь техніку би придумав, щоб під неї набирали людей через рекрутинг.

Або будують квартири в Києві, його зараз активно забудовують. Виділили б 10 квартир. Грубо кажучи, акція на пів року: хто підпише контракт, між ними будуть розігрувати ці 10 квартир. Я умовно кажу про якісь такі підходи, які були б більш незвичайні й цікаві.

Реформування ТЦК, я вважаю, так, потрібне, тому що треба його зробити більш цивільним. Але я не бачу механізму, як ми будемо набирати у військо людей.

Я розумію, що все одно зараз змінюють систему бронювання працівників, менший час броні буде у чоловіків. Під цю тему запускають реформування. Найімовірніше, на поліцію покладуть функції, щоб вони шукали цих новобранців. Мабуть, тих, хто в розшуку в "Резерв+".

Важливо! В Україні уряд оновив правила бронювання військовозобов'язаних, посиливши вимоги до критично важливих підприємств і порядок підтвердження їхнього статусу. Зокрема, підвищено вимоги до рівня середньої зарплати працівників, які підлягають бронюванню, а також уточнено механізм врахування таких працівників у квотах. Компанії мають повторно підтвердити свій статус відповідності новим критеріям у визначені строки.

Але скільки на місяць буде людей, які хочуть потрапити у військо, чесно кажучи, я не розумію. Як би ТЦК уже не називалися, це ж не покращує мобілізацію у війську.

Вся ситуація зараз така, що й ми, й росіяни виснажуємо свої сили, й війна йде суто на виснаження. Але росіяни можуть просто зробити мобілізацію жорсткішою – і в них завтра десятки тисяч людей ще будуть у війську.

А ми якщо так зробимо, у нас нічого не зміниться. Як були люди, так і є люди. Тому я вважаю, що треба придумати десятки різних механізмів заохочень, побажань і так далі, щоб промотивувати людей зайти у військо.

Так само я окремо пропрацював би тему рекрутингу дівчат і жінок на окремі посади. Або зробити цивільні посади замість військових для тих, хто хоче служити у війську.

І так само рекрутинг іноземців, як я вже багато разів казав. Під них прийняти окремий закон, створити окремі підрозділи, можливо, окремі напрямки роботи, сфери відповідальності тощо.

А те, що змінити ТЦК на відкритий офіс, – типу окей. Міліцію на поліцію поміняли. Що там змінилося? Але люди як називали їх однаково, так і називають.

Усі цього хочуть: чи можлива зараз демобілізація в Україні?

Як, на вашу думку, має виглядати справедлива демобілізація? Чи про неї взагалі зараз поки зарано говорити?

Питання в тому, що я взагалі не розумію, як ця демобілізація буде проходити. У нас кажуть, що немає людей, але з іншого боку кажуть, що ми вам зробимо демобілізацію.

Навіть у цивільних буде дисонанс. З одного боку зараз на вулиці цілі спецоперації організовують ТЦК, щоб когось спіймати. А з іншого ми кажемо, що будемо демобілізувати людей через якийсь час.

Тут або хтось знає якусь інформацію, що скоро закінчиться війна й вже буде якесь перемир'я, або я просто не бачу в цьому сенсу.

Як ми можемо говорити про демобілізацію? Ви ж теж розумієте, яка кількість військових хоче демобілізацію. Яка кількість військових хоче звільнитися з армії? І як цю демобілізацію дати? А давати їм надії, які не виправдають себе? Я вважаю, що це нереально.

Зверніть увагу! Демобілізація в Україні після завершеннявійни не розпочнеться одразу, оскільки країна ще певний час потребуватиме збереження боєздатної армії. Командувач Національної гвардії України Олександр Півненко зазначив, що рішення про звільнення військових залежатиме від безпекової ситуації та можливості поступово замінювати особовий склад. Процес, імовірно, буде поетапним, аби не послабити обороноздатність держави.

Навіть візьмемо ситуацію демобілізації через рік для тих, хто підписав контракт 24 лютого 2022 року. Вони зараз підписують контракт, через рік мають право звільнитися або піти у відпустку. Яка це кількість людей? Хто може собі уявити?

А кого звільняти, а кого не звільняти? А справедливо це чи несправедливо? Це теж треба розуміти. Тут стільки нюансів. І основний нюанс у тому, що тут повинна бути всюди соціальна справедливість. Чому ми цього військового можемо звільнити, а цього не можемо?

У нас зараз є багато спеціальностей і спеціалізацій, яких ми на 100% звільнити не можемо, незалежно від того, коли вони той контракт підписали.

Будь-які технічні спеціальності, зокрема РЕБ, РЕР, ППО, люди, які командують на якихось високих посадах: комбати, майори, підполковники. Навіть розумного ротного зараз звільнити – це вже велика проблема буде для всіх. Підрозділ втратить дуже розумну людину. Й ким її заміняти?

А зараз у такій ситуації ми тільки почали змінювати ситуацію на фронті на краще. Навпаки треба зараз людей мотивувати тим, що у нас іде перемога, давайте ми вам ще щось дамо, щоб ви йшли вперед. Така повинна бути ситуація.

А ми людям навпаки кажемо: заспокойтесь, через рік у вас буде демобілізація. Людині її командир каже – завтра на штурм, а найвищі чини кажуть інше – завтра демобілізація може бути.

Людина думає: навіщо мені йти виконувати завдання, якщо я завтра підпишу контракт, мені це скажуть, а через пів року чи рік я можу звільнитися?

Розумію проблему, яка буде у війську та яку обіцяють вирішити для війська. Я вважаю, що всі ідеї, які зараз роблять Міністерство оборони, Генштаб або вище політичне командування, треба робити з урахуванням думки комбригів, які перебувають (на фронті, – 24 Канал) і керують підрозділами.

Нехай організовують круглі столи, обговорення й дослухаються до їхніх думок. Адже зараз ми бачимо: одні підрозділи пішли в дуже активний і успішний наступ. А з іншого боку я дивлюся і чую: та через рік не хвилюйтеся, зарплата буде 400 тисяч і демобілізація буде через рік.

І тут людина думає: "А мені командир каже – на штурм за Україну, за кордони 1991 року". Мені тяжко уявити, як це буде поєднуватися у людей в головах.